Месяц: Сентябрь 2012

Шановні підприємці та представники бізнесу!

Наголошую, що відповідно до ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» всі заяви приймаються і видаються виключно через дозвільний центр та державного адміністратора. Тому, непотрібно їхати напряму в дозвільні органи, щоб отримати дозвіл. Все одно ви змушені будете звертатись в дозвільний центр! В дозвільному центрі працюють за встановленим графіком представники всіх дозвільних органів. Окрім цього, представники цих органів можуть приймати заяви навіть від громадян (фізичних осіб) відповідно до підписаного Меморандуму з облдержадміністрацією.

Детальну інформацію по всім дозволам та адміністративним послугам можна отримати на сайті www.dozvil.kr.ua

Тема опублікована мною на одному з найпопулярніших прес-видань України Корреспондент.нет

http://blogs.korrespondent.net/users/blog/areal90/a78592

Цю тему мене, нажаль, спонукало підняти чудове свято Дня Кіровограда, подароване кіровоградцям міською та обласною владою, однак яке багатьом студентам, які проживають у гуртожитках, було зіпсоване необхідністю повернутися до власної оселі до 23-00, бо ж потрапити до власного житла уночі, більшість студентів кіровоградських студентів – гуртожитківців, от уже скільки років не мають!

Після неодноразових скарг студентів на обмеження їх конституційних прав, хочу присвятити окрему тему свободі пересування повнолітніх громадян України яким Цивільним кодексом України з 18 років надано повну цивільну дієздатність!

Як стало відомо з незалежних джерел у кіровоградських ВНЗ, зокрема у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка заборонено входити до власної оселі та виходити з неї, студентам що там проживають пізніше 23-00! А особам, які працюють – треба просити особливу «індульгенцію» у Первинній профспілковій організації студентів з пред’явленням довідки про роботу та реєстрацією таких запізнень у журналі. В Кіровоградському національному технічному університеті пропускний режим «по годиннику» відмінено з 1 вересня цього навчального року, а от КДПУ ім. В.Винниченка не збирається враховувати зміни прийняті до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та виконувати Конституцію.

Водночас непоодинокі випадки скарг студентів на «мзду» (хабарі), за які кожен бажаючий з міста може завітати «в гості» до студенток з кіровоградських вишів! Також скаржаться студенти на випадки пияцтва серед «вахтерів» (охоронців) чоловічої статі.

Часто, студентів принижують, звинувачують у розбещеності та висловлюють роздуми про особисте життя, принижуючись змушують просити й благати посадових осіб гуртожитків дозволити вхід до гуртожитків пізніше 23-00, пояснювати причини свого виходу з гуртожитку пізніше 23-00, просити дозволу на перебування своїх гостей у власній (орендованій на законних підставах) кімнаті, залишати на «вахті» документи перебуваючого, змушують носити перепустки, хоча гуртожиток не є режимним об’єктом з обмеженим доступом, так як даний доступ встановлюється виключно чинним законодавством! Непоодиноким є втручання заступників деканів з виховної роботи, старост академічних груп (посада у органах студентського самоврядування) у особисте життя студентів!

ЗГАДАЄМО! Тільки нещодавно вщухли пристрасті з приводу рішення Кіровоградської міської ради щодо заборони пересування / перебування осіб молодше 16 та 18 років після 22 та 23-00. Головним мотивом було те, що рішення порушує норму Конституції та цивільного законодавства України, які гарантують свободу пересування громадянам.

Також нещодавно проходила перевірка обласної прокуратури щодо фактів збирання грошей зі студентів гуртожитків КДПУ. Перевірка проходила за зверненням заступника голови Верховної Ради України Миколи Томенка до Генерального прокурора України!

Однак, в той же час у нас в місті та подекуди по країні вцілому ректори ВУЗів, які як відомо є «повновладними баронами» у своїх «альмаматерах», так як не підпорядковуються регіональній владі на місцях та через раз сприймають вказівки міністра освіти і науки, молоді та спорту України, САМОВІЛЬНО І БЕЗАПЕЛЯЦІЙНО обмежують право на свободу пересування студентів, які тимчасово проживають у гуртожитках на час їх навчання та мають усі права і обов’язки визначені житловим законодавством!

Хочу нагадати ректорам ВНЗ Кіровоградщини та інших вишів України, що згідно зі статтею 33 Конституції України Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується СВОБОДА ПЕРЕСУВАННЯ, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію Украї­ни, ЗА ВИНЯТКОМ ОБМЕЖЕНЬ, які встановлюються ЗАКОНОМ. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Також згідно з нормами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» сказано, що – Свобода пересування – це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень які встановлюються ЗАКОНОМ!

Документом до якого вноситься відомості про проживання / перебування фізичних осіб є паспорт громадянина України!

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільне пересування осіб може бути обмежене:

• у прикордонній смузі;
• на території військових об’єктів;
• у зонах, які згідно з законом належать до зон з обмеженим доступом;
• на приватних земельних ділянках;
• на територіях щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;
• на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.

Виходячи з даних норм, заборона вільного пересування студентів, які на час навчання проживають у гуртожитках є ПРЯМИМ НЕХТУВАННЯМ ТА НАПЛЮВАТЕЛЬСЬКИМ СТАВЛЕННЯМ ДО:

Статті 24 Конституції України, яка каже нам, що Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, майнового стану, МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ, за мовними або іншими ознаками.

Статті 33 Конституції України, яку я вже цитував вище.

Статті 43 Конституції України, яка гарантує право на працю та вказує, що держава (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є органом державної влади).

Статті 57 Конституції України, яка гарантує право кожного знати свої права та обов’язки.

Статті 64 Конституції України,  яка гарантує те, що КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА і СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», які встановлюють, що свобода пересування це в тому числі і право на вільний вибір часу та місця свого переміщення по території України, у межах певної територіальної одиниці, свого місцезнаходження!

Шановні ректори та директори навчальних закладів,

у віданні яких мають місце дані факти!

З глибокою повагою прошу вас схаменутися, повернути свою діяльність у правове поле та дати доручення відповідальним посадовим особам, юридичним службам очолюваних вами закладів – привести у відповідність з Конституцією та чинним законодавством України порядок проживання в гуртожитках, у тому числі щодо вільного доступу до гуртожитків осіб, що перебувають в Кіровограді та на території України на законних підставах, вільного входу / виходу з гуртожитків, осіб які там проживають та інших осіб, що не порушують громадських правопорядок, у гуртожитках після 23-00, бо ж законних підстав встановлення такого обмеження не існує! Гуртожитки ВУЗів є відокремленими структурними підрозділами або просто структурними підрозділами державних вищих навчальних закладів – засновниками яких є ДЕРЖАВА, у особі Кабінету Міністрів України або Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, приміщення гуртожитків не є приватною власністю, а є об’єктами нерухомості, що входять до цілісних майнових комплексів, які теж належать ДЕРЖАВІ! Вищі навчальні заклади користуються цими приміщеннями на правах оперативного управління і не мають право перетворювати житло студентів на В’ЯЗНИЦІ ТА КАЗАРМИ!

У разі продовження знущання над молоддю, я як кандидат у народні депутати України – людина, яка єдина з кандидатів у одномандатному виборчому окрузі № 99, включила питання розвитку та радикального реформування вищої освіти на Кіровоградщині, буду вимушений піти на наступні кроки:

1)    Звернутися до територіальних органів прокуратури – з вимогою реагування на порушувані права студентів та обмеження їх конституційних прав!

2)    Звернутися в цивільному та адміністративному порядку з судовим позовом та оскаржити незаконні розпорядження керівників учбових закладів, які обмежують права студентів!

3)    Сприяти кожному студенту Кіровограда у можливості подання позову до суду на власний навчальний заклад щодо витребування моральної та матеріальної грошової компенсації за злочинне порушення конституційних та законних прав!

4)    Вимагати у Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України видання відповідного наказу, який би забов’язував заклади освіти привести власні локальні акти до норм Конституції та законодавства, а також розглянути питання щодо «професіоналізації» охорони навчальних корпусів та гуртожитків, шляхом використання сил позавідомчої охорони, у т.ч. Державної служби охорони МВС!

5)    В подальшому, ініціювання внесення змін до Закону України «Про вищу освіту», щодо обмеження автономії вищих навчальних закладів, їх підконтрольності обласним державним адміністраціям, міністерству та щодо ліквідації виборності ректорів та деканів! Виборність адміністрації навчальних закладів – прямий шлях до загибелі ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ!

З глибокою повагою до студентства

та на захисті їх прав, щиро ваш,

кандидат у народні депутати України

Ярослав Турчин

Сегодня — День рождения у Людмилы Владимировны Шубиной, предпринимателя,  блоггера, активной жительнице нашего города и достойной еще многих приятных эпитетов женщине! (Здесь — больше про именинницу)

Только что на инвестфоруме Людмилу Владимировну поздравили Сергей Тигипко и Сергей Ларин, давайте присоединимся!))) 🙂

24 вересня 2012 року кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 99 Андрій Олександрович Табалов подов позов до Кіровоградського окружного адміністративного суду проти кандидата у народні депутати України в ОВО № 99 Турчина Ярослава Олексійовича, в якому просив визнати дії Турчина Я.О. протиправними та забов’язати його утримуватися від таких дій у майбутньому. Також 24.09.2012 р. було заявлено клопотання про винесеня судом окремої ухвали щодо притягнення Турчина Я.О. до адміністративної відповідальності в порядку статті 212-10 КУпАП.

25-26 вересня 2012 року відбулися судові засідання. 26 вересня 2012 року об 11-45 (Справа № 1170/2а-3158/12) суд ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВИВ — Відмовити позивачу у задоволені адміністративного позову в повному обсязі та визнати, що збоку відповідача відсутні дії, які б дали змогу розглянути питання щодо притягнення його до адмін.відповідальності. B-) :yahoo:

Під час судового засідання позивачем не було надано докази винних дій відповідача, позовні вимоги грунтувалися на припущеннях.

Таким чином юридична служба Об’єднаної опозиції, кандидата у народні депутати України в ОВО № 99 Андрія Табалова та групи «Формула Смаку» ПРОГРАЛА судову баталію молодому кандидату у народні депутати України в ОВО № 99 Ярославу Турчину, який захищав свої інтереси у вищезгадуваному судовому процесі самостійно!

Про данний позов я особисто дізнався о 8 ранку 25 вересня 2012 року, перше ж засідання суду було призначене на 12-00 цього ж дня, тому достатьнього часу на підготовку до розгляду справи не було. Однак під час самого судового засідання та пізніше надаючи докази мною було зроблено все можливе, аби наразі бути цілком задоволеному справедливим і вмотивованим рішенням суду!

Щиро ваш,

Ярослав Турчин :good:

Рядовий Тонкий важив кілограмів сто двадцять. Більше половини ваги складали зовсім не м’язи. Думаю, він зміг би прожити без їжі місяців десять. (Тонкий – не єдине лінгвістичне непорозуміння в нашій частині. Полковник Кудрявченко був лисим. Підполковник Буханов не пив. Старший лейтенант Мікашвілі не знав жодного слова грузинською. І лише майор Гультяєв повністю виправдовував своє прізвище.)

Тонкий мав цілком природну для солдата звичку спати у не відведених для цього місцях. Довго і ґрунтовно. Розбудити його було важко.

Вийшов якось полковник Кравченко з бункера, де розташовувався командний пункт, покурити на сон грядущий. Повернуся задумливий. Кітель його на спині був білий.

− Там солдат ваш заснув, − сказав Кравченко старшому зміни. – На сходах сидить і спить. Я кричав, тупав ногами і смикав його за вуха. Безрезультатно. Довелося протискуватись між ним і стіною.

Що цікаво, Тонкий одразу прокидався, коли його приходили змінювати. Він поправляв форму, смачно позіхав і йшов спати в казарму.

Іншого разу Тонкий відзначився, охороняючи три вантажівки, що стояли позаду бункера. Ніхто й ніколи не бачив, щоб вони їздили. Але караул там виставляли регулярно.

Годині о другій ночі повз вантажівки з «б***ок» повертався п’яний прапорщик. Раптом він почув, як із темряви на нього гарчить тигр. Або лев. Ведмідь на крайній випадок. Головне, судячи з усього, − дуже голодний. Прапорщик одразу протверезів. Обережно підійшов ближче. Тонкий дивився сни навстоячки, обпершись на крило найближчого «ЗіЛа».

Зрештою, всі звикли. Навіть коли Тонкий ночував із усіма в казармі й хропів, його били подушкою не більше п’яти разів на ніч. А от до тих історичних моментів, коли він був днювальним (у нас це називалося «стояти на тумбочці»), звикнути було неможливо.

Черговий по роті пояснив йому:

− Як побачиш офіцера чи прапорщика – командуй: «Рота, струнко!» Потім, карбуючи крок, підходь до нього і рапортуй: «Товаришу такий-то! За час мого чергування порушень не трапилось. Рядовий Тонкий». Після команди «Відбій!» кричати не можна. Треба просто рапортувати, не дуже гучно. Все ясно?

Тонкому все було ясно. Він настанови виконав і перевиконав. Шкода, але на цьому посту йому чомусь не спалося.

Першим у казарму зайшов комроти капітан Борисов.

− Рота, рівняйсь! – дурним голосом заволав рядовий Тонкий. Зіскочив із приступку біля тумбочки і пішов на капітана, високо піднімаючи ноги в чоботях. – За час мого чергування…

Комроти здригнувся і позадкував. Похмільному, йому було важко зрозуміти, чому солдат замість «Струнко!» кричить «Рівняйсь!» і суне на нього, мов робот-поліцейський із однойменного фільму. Але Борисов зумів впоратися з шоком і скомандував:

− Відставити! Продовжити виконання обов’язків днювального!

Тонкий радісно гаркнув: «Так!» і повернувся на своє місце. Комроти вирішив покурити на вулиці й заспокоїти нерви.

Через п’ять хвилин знову зайшов.

− Рота, рівняйсь! – зарепетував Тонкий і посунув на капітана. – За час мого чергування порушень не трапилось. Днювальний…

− Ти мені вже доповідав, − перебив його Борисов. – Досить.

Крики Тонкого лунали весь день. Офіцери й прапорщики то заходили, то виходили. Ближче до вечора вони перестали лякатись.

Уночі п’яненький Борисов подумав, що негоже в такому стані показуватися на очі дружині. Зі старшинської каптерки він, хитаючись, попрямував до казарми, де був його кабінет. Близько третьої всіх розбудив нелюдський лемент: «Рота, рівняйсь!..»

Зранку Тонкого вирішили зняти «з тумбочки» і направити на допомогу кухарям. Через дві години начальник їдальні привів його назад.

− Забирайте свого придурка, − не дуже ввічливо заявив він. – І майте на увазі, сьогодні обід – без першого. Після крику «Рота, рівняйсь!» наш кухар перекинув каструлю з борщем. Добре, що не на себе, а на майора Гультяєва, який зайшов узяти хліба на закуску.

Тонкий ще кілька разів був днювальним. Перед дембелем він нарешті зрозумів, що правильно буде «Рота, струнко!», а не «Рота, рівняйсь!» Хоча не зрозумів, що вночі кричати не треба. Та й удень можна не так гучно.

…Де зараз Тонкий, чим займається –  не знаю. Сподіваюся, у нього все добре. Хочеться думати, що він зараз, коли я дописую ці рядки, тихенько й мирно спить у своєму ліжку під боком у дружини. І я їй не заздрю, якщо Тонкому присниться капітан Борисов чи ще хтось із офіцерів…

27 вересня 2012 року, 00:09

В виду появившихся в последнее время политических спекуляций на культурном проекте – песне «Кировоградщина», которая на даный момент является единственной посвященной Кировоградскому региону!!!, я официально заявляю о своем неучастии в данном проекте, как кандидата в народные депутаты Украины, а так же о выходе с проекта как организатора и «продюсера» по мотивам личного характера. Все официальные контакты по проекту прошу вести с автором слов песни – Еленой Дановой-Белинской (Rainbow).

За время проекта премий, грантов и других денег от физических и юридических лиц на проект не получал, все расходы по проекту которые не имели значительного характера производились из личных средств, потому обязательств ни перед кем по данному проекту не имею.

Желаю счастья и процветания Кировоградщине!

Искренне ваш, Ярослав Турчин 😉

Президент Віктор Янукович відзначив державними нагородами з нагоди 10-річчя Федерації роботодавців України, у тому числі й представника з Кіровограда.

Про це йдеться в Указі Президента України № 560/2012 «Про відзначення державними нагородами України» від 26 вересня.

У ньому, зокрема, сказано:

«За значний особистий внесок у зміцнення економічного потенціалу держави, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 10-річчя Федерації роботодавців України постановляю:

Нагородити орденом «За заслуги» ІІІ ступеня

…Овчар Антоніну Леонідівну – генерального директора товариства «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України», м. Кіровоград».

Довідка: Сервісний центр «Імперія-Авто» розпочав у 1995 році в Кіровограді, на базі суб’єкта підприємницької діяльності, який займався перевезенням пасажирів, ремонтом та обслуговуванням транспортних засобів. У 2003 році на базі Сервісного центру «Імперія-Авто» відкрито ТОВ «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України», що була створена як оператор пасажирських перевезень. Тоді ж директором підприємства стала Антоніна Овчар.