Сьогодні, 16 липня 2012 року о 18.45, переглядаючи новини зацікавився інформацією яку анонсували стосовно Кіровограду. Зазвичай, наше місто потрапляє в новини з не дуже гарних причин. А тут йшлось про жінку, яка запускала ракети, одужала від страшної хвороби і допомагає іншим жити повноцінним життям (мій вільний переказ). Був здивований, коли побачив сам матеріал він виявився про Людмилу Шубіну… Про її життєвий шлях, сьогодення і творчі плани, звісно коротенько (скільки там сюжетного часу…) Після перегляду замислився, наскільки по-справжньому мало ми знаємо про людей, з якими мешкаємо в одному місті. Адже до цього я не був особисто знайомий з пані Людмилою і ніколи з нею не спілкувався. Тож якесь враження про неї мив лише з міських чуток і матеріалів з переписки блогерів… Повторюсь, але іноді буває цікаво відкривати для себе людину з якогось абсолютно іншого ракурсу і при несподіваних обставинах (з випуску новин)!
Месяц: Июль 2012
Наслідки буревію в Кіровограді
Це жахливо, коли бачиш наслідки буревію на своєму подвір’ї.
Кожен кіровоградець міг сьогодні спостерігати за негодою. Злива, град, вітер, грім і блискавки… Але це жахливо, коли бачиш наслідки руйнувань на власному подвір’ї.
Зламані дерева. Берізки вирвані з корінням.
Схоже, що епіцентр урагану був саме біля аеропорту. Понівечені ліхтарі і повалені паркани, зламані дерева, навколо саме гілля…
«Просто ДОНЕЦК это не вся Украина!»
«Как Вы любите говорить – «Просто Донецк это не вся Украина» – слова запомнившиеся из выступления студии 95-й квартал.
У меня много друзей, знакомых, родственников живут в Донецке, работают там, родились, жили. Потому судить о Донецке и Донецкой области есть с чего.
Регион именуемый в Украине «Донбасс» – регион Восточной Украины, сердцем которой является Донецкая область и Донецко-Енакиевская агломерация с населением более 3 миллионов человек.
Этот регион может похвастаться самыми успешными бизнесменами за всю историю Украины, одними из лучших футбольных клубов (Шахтер, Металлург), крупнейшими промышленными производственными комплексами (Донецк, Горловка, Мариуполь, Енакиево, Харцизск и др.). Лучшей инфраструктурой города, уступающей разве что Киеву и стоящей на ровне с Одессой, Харьковом, Днепропетровском.
В нашей стране в период с 2000-х годов в следствии умелой политики дезинформации масс нагнеталось убеждение населения, что Донбасс это сердце преступного мира, сердце криминалитета, что активно использовалось на выборах 2004 года и в дальнейшем! Кто стоял за формированием этого убеждения – конкурирующие финансовые конгломераты – крупнейшие с которых киевский (Пинчук, Порошенко, Губский, Черновецкий) и днепропетровский (Лазаренко, Тимошенко, Коломойский, Боголюбов, Мартынов).
Последней точкой, развенчавшей этот миф в т.ч. и перед европейским сообществом – было проведение Евро-2012 и то, что Донецк показал себя одним из лучших по инфраструктурным решениям и сервису для болельщиков.
Это мнение международных экспертов и европейцев посетивших Донецк в рамках Евро.
Теперь хотелось бы уделить внимание культуре. Утверждение – Донецк город без культуры, город малообразованных шахтеров, у которых низкие требования к культурному досугу.
И так. Знакомимся….
Коммунальное предприятие «Донецкий национальный академический украинский музыкально-драматический театр» (с 2009 г. статус национального), художественный руководитель – Марко Бровун, один из лучших худ.руков Украины, народный артист, заслуженный работник культуры Украины. Штат театра – 365 человек.
За 2011 год было показано – 468 спектаклей, из них 125 выездных и 16 гастрольных.
Прибыль театра за 2011 год – 8 миллионов 269 тысяч гривен.
Прибыль театра за 2010 год – 6 миллионов 975 тысяч гривен.
В 2011 году (84-й театральный сезон) театром было поставлено 14 новых спектаклей.
На большой сцене – 6 премьер от 6 режиссеров. Еще столько же на малой сцене.
Сезон начат отчетными гастролями в Киеве, где были показаны три спектакля – «Наречена ранкової зорі» А.Касони, «Службовий роман. Глорія» та «Ladies night». В июле прошли традиционные гастроли в Луганск, а весной фестиваль «Теаральный Донбасс».
Режиссер театра Игорь Матиив (26 лет) был признан одним из лучших молодых режиссеров Украины на молодежном фестивале памяти Леся Курбаса (Белая Церковь, инициатор Киевский академический областной украинский драматический театр имени П.Саксаганского).
2010 год – Донецкий театр в июне месяце вместо окончания театрального сезона на месяц уехал на гастроли на берег Азовского моря, в т.ч. в город Мариуполь.
Кстати руководит коммунальным предприятием «Донецкий национальный укр. муз.-драм. театр» очаровательная женщина – Наталья Волкова.
Коммунальное предприятие «Донецкий национальный театр оперы и балета имени Анатолия Соловъяненка».
Художественный руководитель – Писарев Вадим Яковлевич, народный артист Украины.
Штат театра – около 400 чел из них более 60 % творческий персонал.
В репертуаре более 30 действующих произведений оперы, балета, хоровых программ. За сезон было представлено более 150 представлений, 2 премьерных.
Кроме того в Донецке действуют Донецкая областная филармония, Донецкий академический областной кукольный театр. А так же – Донецкий областной русский театр юного зрителя (г. Макеевка), Донецкий академический областной русский драматический театр.
Знаете, как то почитав о прибыли украинского театра в 8 миллионов гривен как то обидно стало за Кировоград и Кировоградщину, регион который митингует против «языкового закона», регион как утверждают говорящий на украинском языке. Почему в Кировограде украинский театр собирает кассу менее 500 тысяч гривен с гастролями, а в русскоязычном Донецке – почти 8, 5 миллионов?!
Интересно наша объединено-разъединенная оппозиция хоть одно представление в кировоградском театре посмотрела за период 2011/2012 года?! Думаю нет! А все потому видимо, что Донецк это не вся Украина!
:yes:
МАЖОРИТАРКА ПО-КИРОВОГРАДСКИ
МАЖОРИТАРКА ПО-КИРОВОГРАДСКИ
Давно Кировоградщина не избирала кандидатов в депутаты по смешанной системе. Насколько я помню в последний раз так был избран парламент 2002 года созыва, то есть – 10 лет прошло. Кто же были счастливцами на выборах от мажоритарных округов Кировоградщины на выборах 1994, 1998, 2002 годов?!
2002 год (смешанная система)
5 депутатов по мажоритарным округам от области.
99-й округ – Антоньева Анна Петровна, личность легендарная. Доказавшая всем что деньги не главное в жизни. Как? Своим примером, нажив капитал на грязных оборудках потеряв все!
100-й округ – Биловол Александр Николаевич (экс-зам.министра здравоохранения, экс-главный санитарный врач Укаины ученый, заслуженный врач Украины).
101-й округ – Поплавский Михайло Михайлович, думаю в представлении не нуждается, человек-легенда в отечественном шоу-бизнесе.
102-й округ – Бойко Виктор Алексеевич — член Народної партії Литвина, экс-министр охраны окружающей среды.
103-й округ – Един Николай Иосифович, человек который своей работой по мажоритарке на протяжении 2-х созывов доказал, что депутат должен и может работать на округе постоянно, при чем что особо приято, что не оставил свой округ Николай Иосифович будучи депутатом-списочником в нынешнем и предыдущем созыве Верховной Рады! И хотелось бы найти изъян какой-то, а нет ничего!
1998 год (смешанная система)
5 представителей Кировоградской области по мажоритарным округам.
98-й округ – Антоньева Анна Петровна, сподвижница Кучмы.
99-й округ – Тимошенко Юлия Владимировна, леди Ю, газовая принцесса, президент корпорации «ЕЭСУ», вице-премьер-министр Украины, премьер-министр Украины. Человек неординарный в масштабах страны, но вот для Кировограда ее неординарность сошлась клином на областном «партайгеноссэ» Кальченко, который несменно руководит Батькивщиной на протяжении 10 лет.
100-й округ – Супрун Людмила Павловна
101-й округ – Кухарчук Олег Сергеевич, член Партии НДП, председатель правления концерна «Укргазсбыт», погиб в следствии халатного обращения с оружием его маленькой дочери в августе 1998 года. После него переизбран депутатом – Сергиенко Александр Иванович, ген.директор УРТВЦ «Сигма». 102-й округ – Един Александр Иосифович.
1994 год (мажоритарная избирательная система парламента)
12 представителей от Кировоградской области.
225-й округ – Мишура Валерий Дмитриевич, коммунист, депутат трех созывов.
226-й округ – Шаланский Александр Николаевич
227-й округ – Чеботарьов Валентин Павлович, фирма «Вира-Сервис»
228-й округ – Яворивский Владимир Александрович, флагман отечественной литературы, писатель, член фракции «Батькивщина», тогда член ДемПУ.
229-й округ – Дурдинец Василий Васильевич, 1-й зам.главы Верховного Совета Украины, назначен вице-премьер-министром Украины, а в 1997-м и.о.премьер-министра Украины. В связи с назначением полномочия депутата были прекращены, а на его место была избрана легендарная Тимошенко Юлия Владимировна.
230-й округ – Петренко Николай Иванович, сотрудник СБУ. 231-й округ – Сас Сергей Владимирович, лидер БЮТовского движения всех времен и народов, обожатель и глас Юлии Тимошенко, а тогда директор фермерского КСП «Мрия»! 232-й округ – Завалевская Валентина Александровна, экс-представитель Президента в Вильшанском районе.
233-й округ – Целых Юрий Георгиевич, зам.нач.управления мелиорации и водного транспорта области.
234-й округ – Мармазов Евгений Васильевич, деятель Компартийного движения Украины, один из нынешних лидеров КПУ.
Так же в ранных созывах представляли Кировоградщину в списках политических партий такие личности как Валерий Кальченко (БЮТ), Эдуард Зейналов (НУНС), Виктор Шишкин (БЮТ), Элина Шишкина (БЮТ), Владимир Пузаков (КПУ), Николай Садовой (КПУ), Юрий Литвин, Игорь Шаров (Блок Литвина vs Народная партия), Виктор Лозинский (Батькивщина), Cтепан Цапюк (Партия регионов), Станислав Березкин (Батькивщина, Партия регионов), Александр Третьяков (НУНС), Николай Мартыненко (НУНС) – от недавна «Фронт Змін».
И так вопрос господа затоки! (как говорили в телепередече «Что? Где? Когда?»)
Кто чего хорошого сделал для жителей Кировоградщины за последние 5, 10, 15, 20 лет избравшись народными депутатами, получив должности в правительстве?!
Станислав Березкин – лоббировал развитие агропромышленного производства на базе группы «Креатив», привлекал иностранные инвестиции, его невестка долгое время возглавляла благотворительный фонд оказывающий помощь детям. Владелец ФК «Зірка Кировоград», лучшего ночного клуба города «Фьюжн», лучних ресторанних комплексов «Примо Виолино», «Зирка».
Эдуард Зейналов – один из самых боатых людей Кировоградщины, прославился тем, что был первым губернатором без высшего образования, что однако не помешало ему стать самым богатым кировоградцем, иметь Майбах собранный в Германии по индивидуальному заказу, а так же как не имеющему жилья дважды получить материальную помощь от Верховной Рады на улучшение жилищных условий по 250 тысяч гривен каждую.
Виктор Шишкин – 1-й ген.прокурор Украины, ведущий судья страны, народный депутат нескольких созывов. Право ничего не припоминается.
Валерий Кальченко – слов много, дел – не припоминаю. Вот разве что избрался мэром Кировограда, а потом несмотря на обещания остаться мэром – сбежал в Парламент.
Александр Третьяков, Николай Мартыненко – реальные владельцы компании Р.У.Р. групп С.А., крышевавшие в свое время Кировоградскую торгово-промышленную палату, но забывшие что они имеют какое-либо отношение к Кировоградщине. Хотя активно участвовали в выборах мэра Кировограда 2007 года, поддержав одного из кандидатов (скандал с записями про фальсификацию выборов в пользу одного из кандидатов).
Виктор Лозинский – в прошлом хозяин Голованевского района, отличился тем, что зверски убил жителя района за то, что он передвигался по «его територии».
Юрий Литвин – однофамилец своего однопартийца Владимира Литвина, экс-вице-губернатор Кировоградщины и начальник областного управления АПК, выходец из Днепропетровщины. Активной помощи жителям Кировограда за последние 5 лет не ощутил.
Игорь Шаров – несменный соратник Владимира Литвина, лидер клана семьи Шаровых, один из самых богатых людей Кировоградщины. Лично мне помощь кировоградцам не запомнилась. Раздачу шоколадок («пробников» — плиточек по 25 грамм).
Вроде бы никого не забыл, а мог бы и забыть, т.к. вспомнить то особо и нечем наших земляков-парламентариев.
Осенью 2012 года вновь Кировоградщина имеет право на 5 депутатов-мажоритарщиков от региона, а так же кировоградцы будут получать места в списках политических партий. Интересно, станет ли Кировоградщина снова на грабли или наконец получит нормальное представительство в парламенте и как бы это не звучало, но сможет адэкватно лоббировать интересы Кировограда в Парламенте, в т.ч. вопросы бюджета, культуры, образования, здравоохранения, инфраструктуры, инвестиций!
Капелло — в сборной России
Исполняющий обязанности президента Российского футбольного союза Никита Симонян заявил, что итальянский специалист Фабио Капелло назначен главным тренером сборной России.
— В понедельник было принято решение назначить на пост главного тренера сборной России по футболу итальянца Фабио Капелло, — приводит слова Симоняна ИТАР-ТАСС. — Мы полагаем, что в ближайшее время он сам и его представители прибудут в Москву для окончательного согласования условий договора и подписания контракта. Думаю, это произойдет в среду или четверг.
Напомним, что Капелло начал тренерскую карьеру в «Милане», в 1996 году встал у руля «Реала», а позже руководил «Ромой» и «Ювентусом». Последним местом работы итальянца была сборная Англии, которую он возглавлял четыре года.
Капелло выиграл семь титулов чемпиона Италии со своими командами, четыре Суперкубка Италии, Лигу чемпионов, два Суперкубка УЕФА и два чемпионата Испании.
У руля сборной России Капелло сменит Дика Адвоката, который ушел в ПСВ после провального выступления на Евро-2012.
Трагическая весть
Перестало биться сердце Александра Завортнего — Тренера с большой буквы, который был воистину ЗАСЛУЖЕННЫМ, посвятив всю свою жизнь воспитанию отличных спортсменов, радовавших своего наставника победами в больших и малых велогонках. Александр Иванович до последнего сражался с смертельным недугом, верил, что этот тяжелейший подъем он преодолеет и снова финиширует победителем. Он до последнего всех заряжал своей энергией и энтузиазмом. Но смерть опять забрала у нас лучшего, а спортивная семья Кировоградщины лишилась одного из своих самых ярких и неповторимых сыновей.
Чеснок «правде» не помеха
Заметил одну особенность билбордов с портретом Дмитрия Ветвицкого: лозунг пишут на украинском языке, а фамилию Президента партии на русском. Почему так?, политическая технология или ляп? Решил выяснить. Спросил у старушки, которая раздавала газетки в палатке партии Ветвицкого под его же билбордом. Ну она и ответила, мол это редактор ошибся… Вот это ошибочка, по всему городу весит!
Кстате старушке видимо платят мало, потому она вынуждена продавать возле агитационной палатки чеснок. Видимо чеснок «Правде» не помеха.
Фемида….такая Фемида…
Вновь сегодня на глаза попалось фото этого памятника…Памятник Фемиде. Дания…
Не очень понимаю, как для Дании…а для Украины ничЁ так…в самый раз :scratch:
Вы все еще ассоциируете богиню правосудия с красивой стройной дамой с прелестной повязкой на глазах? Забудьте! Чиновничья Фемида датского художника Йенса Галшиота представляет собой располневшую и подурневшую бабу, которая залезла на плечи худого изможденного африканца, скинув беспристрастие вместе с повязкой. Так художник видит современный индустриальный мир
Чому я за правду?
Колись я писав замітку, в якій наводив текст Закону України про зобов’язання лікареві та медичному працівнику наводити повну та достовірну інформацію про стан здоров’я пацієнтові.
Навіть отримав припущення, що це в основному робиться тільки заради лікаря та проти пацієнта. А ще таке припущення, що правда у пацієнта забирає надію та успіх лікування.
Залишаюся глибоко переконаним в тому, що в більшості випадків треба казати правду. Тільки я наголошую на словах «в більшості випадків«, бо дійсно існують люди, яким інформацію треба дуже ретельно зважувати і надавати явно не всю. Скільки разів я це раніше не писав, чомусь мені кажуть про те, що я всім кажу в лоб різну гидоту та ледь не вбиваю людей. Смію завірити, що я дуже переймаюся тим, до якого результату призведуть мої слова, та чи буде від них користь для пацієнта…
За той час, який минув, в мене з’явилися додаткові думки та аргументи. Які вирішив викласти тут. Не в якості суперечки (є люди, яких переконати неможливо з огляду на об’єктивні та суб’єктивні причини). Скоріше для того, щоб з’явилося розуміння цього питання. Інколи це є дуже важливим.
Отже.
1. Найголовніше — це довіра пацієнта. Якщо пацієнт знає, що йому розповідають правду — він налаштований на лікування. Якщо в пацієнта в такому разі з’являються страхи (об’єктивні чи надумані) — в нього є з ким порадитися. І він знає, що не просто його стануть заспокоювати, а поясненням лікаря можна довіряти. По своєму ПРАКТИЧНОМУ досвіду знаю, що немало страхів пацієнти просто ВИГАДУЮТЬ, бо щось неправильно зрозуміли, або не там та не те почули, або від джерела, якому не можна довіряти.
Хтось каже, що люди йтимуть на самогубство, дізнавшись про серйозний діагноз. А я кажу, що: по-перше, люди не такі дурні, як за них чогось думають в нашому суспільстві та лікарі старої закалки, і вони набагато розумніше сприймають ту інформацію, ніж ми це можемо уявити (перевірено практичним досвідом). Мало того, скоріше невиправданого вчинку можна очікувати від людини, якій діагноз не повідомляється. Вже писав, але повторюся.
Ось людина отримує лікування. На запитання, що він лікує — отримує відповідь, що все нормально. Потім дізнається, що страждає на рак (чи то випадково, чи то помилково)… Чи піде він уточнювати, який прогноз? Як зазвичай перебігає ця хвороба (раки дуже різні: є ті, які в більшості випадків взагалі повністю виліковуються, а є такі, де ефект вкрай сумнівний, а ще є купа варіантів, де і не те, і не інше)? Які є методи лікування та яка можлива ефективність лікування? Чи сильно буде страждати? ДО КОГО ВІН ПІДЕ ЦЕ ПИТАТИ? До того лікаря, який, як вже знає такий пацієнт, ЙОГО ОБДУРИВ ТА БУДЕ ТІЛЬКИ ЗАСПОКОЮВАТИ? Ви б пішли щось уточнювати у ТАКОГО ЛІКАРЯ? Я — ТОЧНО НІ!!! Який вихід бачить людина в такому випадку?
Інша справа, якщо лікар одразу повідомив про ситуацію. Тоді, навіть, якщо пацієнт думає, що його заспокоюватимуть, він може отримати у відповідь: «Я приховував від Вас якусь інформацію? У Вас є причини мені не довіряти?». А також він зможе переконатися в об’єктивності наданої інформації: такий лікар не побоїться виконати Закон — та дати почитати пацієнтові історію хвороби та амбулаторну картку. + альтернативні джерела інформації (інтернет, знайомі онкологи, тощо).
2. Мотивація для лікування. Кращим аргументом вважаю приклад. Консультую молоду жінку. 2 роки тому діагностований рак молочної залози. Підписано власноруч: «від лікування відмовляюся». Прийшла з метастатичним ураженням хребта. Я тоді тільки прийшов в онкологію. Питаю в серцях: «Ну, чого ж Ви тоді відмовилися, коли можна було реально допомогти?!» (не для того, щоб полаяти, просто шкода втрачених шансів). А у відповідь чую: «а мені сказали, що в мене все нормально, але треба серйозно лікуватися… от я й подумала — а йдіть ви лісом із своїм лікуванням. мені ж ніхто не сказав, що це рак, і що іншого варіанту немає…» Зараз вже цієї людини на світі немає… Можливо, і раніше проведене лікування було б неефективним, не знаю. Це не можна гарантувати. Але… Я вважаю, що вчасно треба людині давати шанс. І пояснювати, з якого це дива ми наполягаємо на такому своєрідному лікуванні… (а відрізати молочну залозу на тлі повного добробуту, провести опромінення та хіміотерапію на тлі якої можливі серйозні ускладнення — це достатньо своєрідне лікування).
2а. РАННЯ ДІАГНОСТИКА. Також до мотивації. Є підозра про наявність раку шлунку (наприклад). Багато людей відмовляються від неприємного обстеження. А лікар слово «рак» не каже (в самого спазми в горлі колись були, коли намагався сказати це слово). Якщо лікар розумно, коректно та грамотно (НЕ ЛЯКАЮЧИ!) зможе сказати, що є підозра на серйозну патологію — на рак, що скоріше за все її там немає, але перевіритися треба, бо якщо вчасно виявити — максимум шансів, що лікування буде ефективним та буде мінімум витрат. А якщо не знати та запустити — тоді лікування буде й дорожчим, та й ефект буде мало ймовірним. Що обере хворий?
До речі, якщо така п’янка. В мене прискіпливо питали, чому хвороба у моєї пацієнтки з минулої замітки була виявлена в 4-й стадії? Не хотів про це писати, але… Вона сказала, що не хотіла, щоб її родина витрачалася на лікування, коли вперше помітила хворобу. ЇЙ НІХТО НЕ НАДАВ ІНФОРМАЦІЮ про неї, про можливості лікування в ранній стадії, про різницю у вартості лікування тоді та в тому стані, в якому вона звернулася по медичну допомогу. Вона справедливо каже, що ПРИЙНЯЛА Б ЗОВСІМ ІНШЕ РІШЕННЯ ТОДІ, якби ЇЙ СКАЗАЛИ ВІД ПОЧАТКУ ПРАВДУ! І якби вона знала все те, що знає зараз. І тут я звинувачую в цій занедбаності те, ЩО В НАС ПРИЙНЯТО ДУРИТИ ХВОРИХ!!! Я звинувачую СОВЄТСЬКУ ЕТИКУ, коли про хворобу пацієнта знають всі, окрім самого пацієнта. А пацієнта вважають цуциком із зав’язаними очима та вважають, що мають право його водити, куди самому захочеться.
3. Відповідальність лікаря (!). Повідомивши хворого про його хворобу, ми відкриваємо йому можливість звіряти наші рекомендації з даними інших центрів та інших джерел. Людина може попроситися на консультацію в Національний інститут раку, знайти знайомого онколога. Багато моїх хворих дивляться в інтернеті — які є способи лікування. І обговорюють зі мною (див. п.1 про довіру). На противагу цьому, хворий, якому не повідомляється діагноз, в стані відомого, в якого й не питають нічого, просто кажуть, що він має виконувати розпорядження лікаря. Пацієнт, який має повну інформацію — може отримати й інформацію про аргументацію лікаря — чому запропоноване саме таке лікування, на чому воно ґрунтується та чи є альтернативні методи.
4. Право пацієнта відмовитися від лікування. Є такі хвороби, де результат лікування вкрай сумнівний. Є варіант: або спробувати «схопити» цей шанс, або прожити той час, який вже лишився без цих проб та без ризику отримати замість ефекту тільки побічні реакції та ускладнення. В разі, якщо хворий не знає правди, за нього рішення приймають інші люди: лікар та родичі хворого. Не знаю, як ви, але я б не хотів, щоб за мене таке рішення приймала будь яка інша людина!
Звісно, лікар зобов’язаний повідомляти таку серйозну інформацію розумно, коректно, зважаючи, що саме викличуть його слова. Цьому треба навчитися. Ніколи не можна казати: «У вас рак, вы умираете, и чего вы вообще хотите?», а такі слова інколи передають мені пацієнти нібито від моїх колег з місця проживання. Треба хворому пояснити: який прогноз, наскільки можна допомогти існуючими методами лікування, та яке лікування взагалі існує.
В більшості випадків правильно подана правдива інформація НЕ ВБИВАЄ НАДІЮ В ЛЮДИНИ, А НАВПАКИ — ЇЇ ДАРУЄ!
Даруйте за довгий текст. Мені це не байдуже… Всім — міцного здоров’я!
P.S. Знову наведу слова людини, якої вже нема. Вона з Кривого Рогу. Рак молочної залози, ст. 4, метастази в кістки, якщо не помиляюся, також ще в легені. Ми спілкувалися тільки по інтернету, в живу я її ніколи не бачив. На питання, чи треба людині знати про подібні діагнози, вона відповіла такими мудрими словами, що хочеться їх викарбувати, щоб кожен бачив:
Знать… И не важно – сколько осталось.. Предупрежден – значит вооружен. И, может быть, успеешь увидеть то, чего не видел прежде..и близким сказать то, что не сказал…да и просто – как можно лечиться, не понимая целей и задач? информированный больной – только правильно, деликатно информированный, а не в лоб огретый диагнозом – способен составить отличный тандем с врачом..а иначе – может перейти в другой лагерь..и врачу придется сражаться не только с болезнью, но и с депрессирующим пациентом..я не права, доктор? 🙂
…опять впустую прошёл
«Ну вот, день взятия Бастилии впустую прошел!»… Ну кто не помнит эту легендарную фразу дяди Мити (в исполннии Сергея Юрского) из фильма Владимира Меньшова «Любовь и голуби»….
А ведь сегодня 14 июля — День взятия Бастилии… 14 июля 1789 года восставшие парижане взяли штурмом эту крепость.
Строительство крепости Бастилия (Bastille) — переводится с французского, как «маленький бастион» — было закончено в 1383 году. Она предназначалась для защиты восточных ворот города от английских войск во время Столетней войны. Со времени правления Людовика XIII, а точнее, при кардинале Ришелье, Бастилия становится тюрьмой для государственных преступников.
По мнению немецкого историка Герхарда Праузе, нередко заключенные просили подольше держать их в этих стенах. Охрану этим, во всех отношениях странным, господам составляли пара десятков инвалидов. На момент, когда комендант Бастилии маркиз Бернар Делонэ распорядился опустить подъемный мост, в стенах королевской крепости находилось всего семь узников. Интересно, что четверо из них оказались финансовыми мошенниками, пятый — распутник, заключенный в Бастилию по желанию своего отца (виконт Де Солаж), шестой проходил по делу о покушении на Людовика XV (некто Травенье, просидевший там около 30 лет — пожалуй, единственный, кто хоть как-то тянул на политического преступника), седьмой насолил одной из фавориток короля (граф Де Вит). Также любопытно, что за день до штурма из Бастилии в Шарантон был переведен еще один узник, тот самый маркиз де Сад. Иначе 14 июля и он был бы освобожден народом как «жертва королевского произвола».
http://tiropolk.livejournal.com/136060.html
Так, что это вам не «Лефортово», не «Кресты» и не «Матросская тишина»… :mail: Люди особо и не стремились выйти оттуда, по всей видимости большинству возможно и некуда было идти…
Мне вот интересно другое… Виктор Фёдорович, сегодня поздравил президента Франции Франсуа Олланда с Днём взятия Бастилии. Это конечно дело лично Президента Украины, тут спору нет… Но я бы и не плюнул в сторону Франции, после выбрыка их правящей верхушки с бойкотом Евро-2012. Тем паче с Францией у нас не настолько повязана экономика и политика, чтобы нервничать от их «фэ»… :unsure:
Вот так вот какой-то Олланд попытался омрачить такой родной для всех украинцев, да пожалуй и для населения всего СНГ,праздник — День взятия Бастилии… :yahoo: :whistle: :mail: