Месяц: Апрель 2012

Находится он в Бобринецком районе южнее бывшего села Великодрюково в долине реки Бобринка. По берегам реки имеют выход большие пласты гранита, которые и образовали очень живописные места.

Также в разломах камней бьет очень много родников. Двигаясь по перекатам они образуют небольшие водопады и создают шум, из-за чего заказник и назвали «Шумок».

Рекомендую место возле трассы из Бобринца в с. Кирово — как раз по обе стороны от моста южнее с. Великодрюково (из Бобринца ехать 5-10 мин). Там сохранился очень красивый старый мост рядом (но не используется и очень живописно зарос), есть места для пикников на камнях и у камней. Есть длинное скальное образование очень напоминающее руку с кулаком, родники, водопадик и пару красивых перекатов.

Но хочу напомнить, что в заказнике нельзя сорить, рвать краснокнижные растения, охотиться, портить ландшафт (копать, ковырять большие камни и т.п.).

Отдыхайте культурно!

Я кстати там устроил фотосессию маме и тёте. Им очень понравилось. У мамы прошла головная боль за полчаса, мучившая её до этого почти весь день. Вообще — там просто сказочное место!

Реформування освіти – складний, невдячний процес  позбавлений більш-менш позитивних перспектив. Невдячною справою є реформа освіти, як загалом і всі міністерські ініціативи прогресивного характеру через відсутність системності. А час іде, система бюрократизму, хабарництва, деребану і колгоспно-номенклатурних пережитків продовжує пожирати своїх дітей – чергові покоління студентів.

Змінюється влада, змінюються персоналії у головному кріслі старовинного будинку на Проспекті Перемоги, в міністерській їдальні продовжують продавати ті самі бутерброди сумнівної якості, а Болонський процес давно вже став «Оболонським».

Постає справедливе питання, невже жоден з міністрів не може зрушити з мертвої точки процес реформування  освіти? Невже не можна нарешті написати такий закон «Про вищу освіту в Україні» який нарешті вирішив усі протиріччя.  Виявляється, що справа не в законах і не в міністрах. Треба дивитися в глибину проблеми – на рівень райвідділу освіти, на рівень провінційного ВНЗ,  на рівень звичайної загальноосвітньої школи. Навіщо потрібні ініціативи міністерства, якщо їх ніхто не виконує.  Яскравий приклад – останні зміни січня 2010 року,  що офіційно вступивши в дію, були перекреслені на практиці небажанням керівників навчальних закладів їх виконувати з одного боку, і відсутністю реальної політичної культури в суспільстві, а зокрема у студентства.

Довгий час в суспільстві ведеться бурхлива дискусія з приводу реформування освітнього законодавства. У верховній раді лежить одразу 2 законопроекти нового закону «Про вищу освіту»: Мірошниченка і Табачника. Є і діючий закон з численними змінами, який судячи за все бачили в очі переважно ті хто розробляв ці самі зміни, та ще працівники міністерства та, як виняток, допитливі студенти. А тим часом питання освітньої реформи, як загалом і прийняття нового закону «Про вищу освіту в Україні» все більше переходить з нормативно-правової площини в політичну. Опозиція критикує закон Дмитра Табачника, представники провладних кіл його захищають, але навряд чи хтось із них бачив той законопроект, а тим більше читав його.

Мабуть, все таки, проблема не в Міністрі, незалежно від його політичного забарвлення, не в законодавстві, а самій системі освіти, в її найменших гвинтиках, що знаходяться на периферії. Проблема в цінностях і цілях суб’єктів освітнього процесу. Проблема в педагогічних і  управлінських кадрах, і нажаль у студентах. Знову й знову питання реформування освітньої галузі повертає нас до проблем етики і моралі.

Але час іде. І  освітяни разом із студентами (принаймні більш менш адекватною частиною цього суспільного стану) чекають на доброго дядечка який одним своїм велінням реформує систему освіти – це вже проблема реформування. Саму реформу не можна згори, вона має бути ініціативою розробленою і втіленою у життя самими освітянами – освітянами нової генерації. Бо перш за все найбільша проблема сучасної української вищої освіти в убогості, не в матеріальній, а в моральній і духовній. Від убогості гальмуються реформістські ініціативи, зникають нові перспективи.

Так чи інакше реформа освіти в Україні необхідна, але починати її треба не з столичних вишів, а з простої загальноосвітньої початкової школи. Пора зрозуміти, що неможливо реформувати систему вищої освіти лише написанням законів і наказів міністерства. Починати треба з формування сучасних освітянських цінностей як у викладацького складу так і у студентства, основою яких має бути мотивація. Студент має отримувати інструмент для майбутньої професії, а не сумнівні знання для загальної ерудиції, а викладач мати гідне матеріальне забезпечення і можливість для особистісного наукового і педагогічного розвитку. Але реформувати вищу освіту без загальної освітньої реформи неможливо. Бо як відомо до вишу людина приходить не лише з шкільними знаннями а й з сформованою ціннісною позицією. Тому починати реформу вищої освіти в Україні необхідно з реформи початкової школи.

Сможет ли наше сообщество таких разных, но вполне адекватных людей устоять перед эпидемией интернет-хамства? Читайте, думайте и высказывайте свои суждения.

http://korrespondent.net/business/web/1342993-korrespondent-virtualnoe-ubijstvo-agressiya-i-hamstvo-stanovyatsya-dominiruyushchim-stilem-obshcheniya-v-int

На днях столкнулся с одной весьма “элегантной” схемой снятия денег как с мобильного телефона, так и с кредитных карточек. Хорошо, что не со мной.
Немного по порядку. Сейчас много людей продают-покупают различные вещи и т.д. в интернете. Что для этого в необходимо, кроме доступа до глобальной сети ? Номер мобильного телефона и номер пластиковой карты. Вот на этом и играют современные мошенники.
Суть весьма проста.
На различных сайтах, типа emarket.ua и т.п. ищут людей, которые совершают много покупок или продаж. Последнее более предпочтительнее :), т.к. эти пользователи оставляют свой номер мобильного телефона.
Народ у нас всегда стремится заработать все и сразу, и как правило, на запрос выслать номер пластиковой карточки , зразу же ее отправляет 🙂
Итак, что знают мошенники : номер мобильного телефона и номер пластиковой карточки. После этого начинается работа по выкачиванию денег у конкретного человека.
Сначала на телефон потенциальной жертвы идут непонятные звонки с нескольких телефонов, как-бы ошибочно, номер звонящего практически скрыт .
Через некоторое время потенциальная жертва определяет, что его мобильный телефон отключен от сети. Как быстро это определяется, зависит от того, как часто жертва общается по телефону. Если в населенном пункте есть соответствующий центр мобильного оператора, то это лицо идет естественно восстанавливать работоспособность своей сим-карты… И вот тут начинается самое интересное. Ему говорят, что на его номер сим-карты уже поступила заявка на восстановление примерно часа три-четыре назад и сим карта восстановлена и выдана неизвестному …..
Начинаются разборки и т.д. После хождения по муках в сервисном центре, сим-карта восстановлена ( если вы конечно доказали, что она ваша) . Но возникает одно но и большое, если были деньги на счету, то их уже нет….:(
Хорошо, если потерпевший додумается просмотреть баланс свое пластиковой карты, ну той, номер который он дал потенциальному покупателю для перечисления на нее денег. Если не додумается, то через некоторое время обнаружит, что с его счета испарилась также определенная сумма денег ….Концов естественно уже не найти.
Как правило, такое происходит с пользователями тех банков, в банкоматах которых есть такая услуга, как “Экстренные деньги”. Для работы услугой с этой необходимо знать номер пластиковой карточки и мобильный телефон с активной сим-картой (которая привязана к карточке).
Поэтому совет может быть один : никогда не давайте посторонним людям ни номер своей пластиковой карты, ни номер мобильного телефона, ведь мошенники не спят и выдумывают все новые и новые способы облапошить доверчивых людей.

После дня отдыха, мы продолжаем наш марафон. Понятно, что сегодня все взгляды прикованы к Барселоне, где подопечные Пепа Гвардиолы постараются восстановить свое реноме после двух поражений кряду. В полуфинале Барселона — Челси(прогноз до 21.45) на кону 3 балла. Также мы предлагаем вам угадать, как завершатся поединки Таврия — Металлург Д(16.30), Астон Вилла — Болтон(21.45), Кальяри-Катанья(19.30) и Сталь А — Крымтеплица(17.00). И да поможет вам Удача.

Сегодня, 23 апреля 2012 года, исполняется пять лет со дня смерти первого президента России — Бориса Николаевича Ельцина.

Борис Николаевич Ельцин (1931 — 2007) – государственный, политический деятель СССР, России, первый президент России. Дата рождения Ельцина – 1.02. 1931 года. Место рождения Ельцина – село Бутка Уральской области (сейчас Свердловская область).

После школы поступил в Уральский политехнический институт им.Кирова. По окончанию обучения работал по специальности, на строительстве. Вначале был мастером, потом инженером, начальником комбината.

В 1975 году стал секретарем обкома Свердловска, через год – первым секретарем. Затем в своей биографии Б.Н. Ельцин стал депутатом Верховного Совета, членом Президиума ВС СССР, членом ЦК КПСС. Занял пост первого секретаря городского комитета Москвы (1985), народного депутата, а в 1990 – Председателя ВС РСФСР.

В июне 1991 года Б.Ельцина избрали президентом РСФСР. Вскоре после подписания соглашения о создании Содружества независимых государств, распада СССР, вся власть в России перешла к нему.

Перед новой независимой Россией стояли очень трудные и масштабные задачи. И наиболее заметными и осознанными стали достижения России во внешней политике. Было фактически прекращено состояние “холодной войны”, снята угроза глобального военного конфликта социалистического Востока и капиталистического Запада. Прекратилась идеологизация внешней политики, а вместе с ней и поддержка антиамериканских режимов в “третьем мире”, и вдохновение региональных конфликтов.

Экономическая политика Ельцина планировалась радикальной. Но гиперинфляция, приватизация, снижение производства привели к экономическому кризису. Также правление Ельцина было ознаменовано политическим кризисом. Не смотря на попытки импичмента президента Ельцина, а также неоднозначные результаты референдума, его власть укрепилась.

Кстати, именно благодаря позиции Б.Ельцина 31 мая 1997 года Россия и Украина подписали Договор о дружбе, сотрудничестве и партнёрстве.

Большинство людей считают появление Бориса Николаевича на политической арене событием, повлекшим только зло и разруху. Мне, однако, кажется, что в то время, когда советские граждане в большинстве своём перестали верить в коммунистические идеалы, только такой политик – суровый, жёсткий, смелый — мог что-то изменить в жизни людей. В основном, его критикуют, так как в то время экономика России пришла в настоящий упадок, страна была полна криминала и коррупции, но , изучив личность Ельцина, можно прийти к выводу, что он достоин уважения как по-настоящему смелый и честолюбивый человек и политик. Именно ему принадлежит главная роль в августовские дни 1991 года, которые «похоронили » ГКЧП и то, что ещё оставалось от соцсистемы.

Да, ошибок было много, но с другой стороны Борис Николаевич великий человек, который смог перевернуть всё государство — одну шестую часть суши.

А конец этой эпохе настал 31 декабря 1999 года, во время трансляции новогоднего поздравления. Спокойно, без истерик и без брежневских вынесений вперёд ногами из Кремля.

После этого Б.Ельцин прожил он ещё более семи лет и скончался 23 апреля 2007 года.

——————————————

P.S. Я просмотрел программу Первого канала (бывший ОРТ)… О Ельцине ни слова (хотя я может что-то пропустил)… 🙁

Шановні блогери!

Дуже дякуємо всім, хто відгукнувся та допоміг у зборі даних про стихійні сміттєзвалища. Також, дякуємо Андрію Богдановичу за сприяння та співпрацю.

Сьогодні відвідали деякі смітники, з тих, на які ви вказали.. Враження неперевершені :wacko: B-)

А, зрештою, дивіться фото самі і робіть висновки…

Будівля і територія колишнього дитячого садочку «Золотий промінь», що на вулиці Сакко і Ванцетті, поблизу школи №29

р-н Балашівки, перед переїздом, за кладовищем.

Олексіївський сквер, біля будинку дитини.

Хто ми такі, і навіщо живемо на цій планеті? Чи можемо ми жити в мирі, злагоді, добробуті і гармонії? До чого ми прагнемо, який ідеал сьогодні будуємо?

Людство протягом всієї своєї політичної історії прагнуло побудувати ідеальне суспільство. Політичною утопією були відзначені твори мислителів давнього світу, середньовіччя і навіть сучасності. Адже людина не може  бути політично  організованою без ідеології . Ідеологія – це проект майбутнього, сукупність ідей та засобів їх реалізації. Так, чи інакше, у політиці все відбувається як і у природі – нічого не виникає з нічого і не зникає безслідно. Цінності породжують ідеї, що рано чи пізно призводять до появи тої чи іншої соціально-політичної утопії.

Як би ми не перекручували ідейні настанови творців і різного роду пророків все одно рано чи пізно чекаємо логічного завершення всього, що відбувається. Кінець світу це буде, и кінець історії чи просто апокаліпсис в тому чи іншому розумінні, але за законами логіки все має свій початок і фінал.

Ледь не кожна з релігій говорить про апокаліпсис. Колись Гегель в своїх працях писав, про те, що кінець історії настав після утвердження Наполеоном ідеалів лібералізму: свободи, рівності та братерства. Пізніше ідеологи комунізму відстоювали ідею побудови ідеального суспільства – на основі рівності всіх його членів у будь-яких сферах суспільного життя. Анархічний ідеал виглядає у цілковитій і всезагальній свободі. Так вже вийшло, що ідеї рівності і свободи – взаємовиключні. Наш сучасник Френсіс Фукуяма висунув гіпотезу, що кінець історії  настане зі стабілізацією у світовій геополітиці на основі ідей ліберальної демократії. З’являються численні технократичні концепції, до яких зокрема можна віднести і сюжет роману «Ми» Євгена Замятіна.

В романі «Ми», письменник, не будучи адептом політичних ідеологій та релігійних вчень, підмітив одну важливу деталь, яку вчені, що досліджують хронополітику, зазвичай втрачають. Замятін першою перешкодою на шляху до побудови ідеального суспільства вважає людські почуття – «хворобу», яку в релігії називають душею. Ось воно, те постапокаліптичне суспільство, вільне від психічних розладів і душевних хвороб, підкорене лише одному ідеалу – раціональності. Будь-яка утопія це висока ціль, на стільки висока, що будь-які  засоби її досягнення можна вважати доречними і відповідно морально-виправданими в межах ідеології. Будь-яка ідеологія в своїй основі несе вороже ставлення до проявів інакомислення. Дія породжує протидію, тому боротьба з інакомисленням рано чи пізно створює опозицію, з своєю власною ідеєю побудови постапокаліптичного – ідеального суспільства. Так і в романі «Ми» знаходяться люди, що постають проти діючого режиму, проти побудови ідеального суспільства на основі раціоналізму і технократії.

Таким чином будь-яка ідеологія претендуючи на домінування будує свою утопію, направляє людство до власного ідеального і утопічного апокаліпсису, що має стати завершенням людського прогресу. Але чи існує людський прогрес взагалі, питання залишаться відкритим.

Рихлицький Олександр

В КОГТРК открыты следующие вакансии:

1. Юрист

2. Системный администратор

3.Тележурналист

4. Телеоператор

Резюме присылайте на kodtrk@rambler.ru

Неуемное желание работать приветствуется. Зарплата низкая, но всегда всем даем возможность заработать.