Продовжую викладення 🙂
Свого часу Україна задекларувала, що прагне розвинути самоврядування. І це є стратегічною метою при побудови країни. Така мета вимагає йти шляхом, окресленим Декларацією про державний суверенітет та відповідними нормами Конституції.
Для спрощення сприйняття, сьогоднішню адміністративну будівлю країни (її законодавчу та виконавчу вертикалі), можна умовно уявити у вигляді своєрідної піраміди-зиккурату, де на рівнях країна-область-район-населений пункт є своя пара.
Основою такої будівлі є територіальні громади населенних пунктів та обрані ними органи місцевого самоврядування. Кожна рада (сільска, селищна, міська) має свій виконавчий комітет. Над ними розташовуються районні ради та адміністрації, вище обласні ради та адміністрації. І на верхівці це Верховна Рада та Кабінет Міністрів. Поєднуємо цю уявну піраміду із викладеними вище протиріччями.
Перше. Основа піраміди, базовий рівень, не є суцільною і достатньо міцною, оскільки місцеве самоврядування обмежене теріторією населеного пункту. При цьому треба розуміти, що це обмеження автоматично стосується продуктивних можливостей місцевої громади, а її споживчі потреби значно ширші. Проте законодавча та виконавча складові на рівні населеного пункту взаємозалежні і поєднані найбільш міцно.
Друге. Як вже зазначалося раніше, районна рада є відокремленою від районної адміністрації і спирається виключно на територіальні громади населених пунктів, практично не маючи впливу на територію між ними. Спитати ж з адміністрації рада може лише за те, що сама їй делегувала. Районна ж адміністрація формально маючи вплив на місцеві громади тільки в частині виконання ними елементів державних функцій та використання коштів державного бюджету, практично повністю контролює весь ресурсний потенціал території району. Механізм висловлення радою недовіри голові адміністрації є недієвим, оскільки рішення про відставку Президент повинний прийняти на підставі заяви відповідного голови, який не зобов’язаний подавати таку заяву через рішення ради.
Третє. Обласна рада та обласна адміністрація практично повністю повторюють між собою взаємовідносини на рівні району. При цьому зв’язок по вертикалі область-район між радами досить умовний і носить радше рекомендаційний характер, а між адміністраціями також підпорядкованість не зовсім чітка, оскільки їх голови одночасно напряму відповідальні перед Президентом і перед Кабміном.
Четверте. На центральному рівні взаємозв’язок між двома вищими органами досить слабкий через призначення членів уряду й інших центральних органів Президентом та відповідальність перед ним особисто. З огляду на це, навіть передбачене статтею 87 Конституції право Верховної Ради розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів, є фіктивним, оскільки останній не відповідає перед Радою. Одночасно вертикальні зв’язки мають недоліки, аналогічні як і на нижчих рівнях. Відмінністю є можливість Верховної Ради призначати вибори для місцевого самоврядування, а також надавати йому певне методичне сприяння. Кабінет Міністрів же має право вносити Президенту подання на призначення та звільнення голів місцевих адміністрацій.
Таким чином уявна адміністративна піраміда має ряд суттєвих недоліків та вад.
По-перше, її основа є сегментарною, має постійну залежність від нестачи ресурсів і не може забезпечити власні потреби, а відповідно і сталий розвиток територіальної громади.
По-друге, зв’язки між рівнями влади є досить умовними, відповідальність виконавчої вертикалі (крім базового рівня) перед територіальною громадою за прийняті рішення, є частковою і лише за виконання делегованих цією ж громадою повноважень. Це робить конструкцію нестійкою.
По-третє, повноцінні горизонтальні зв’язки між вертикалями наявні лише на базовому рівні. На інших рівнях ці зв’язки умовні і не можуть забезпечити належну міцність конструкції.
Четверте. Наявність потужного впливу з боку інституту Президента та відповідальність перед ним з однієї сторони начебто слугує додатковим, хоч і штучним, скріплюючим фактором для системи управління. Проте, з іншої сторони вносить додатковий, дестабілізуючий конструкцію, центр тяжіння. Останнє, у поєднанні із слабкими горизонтальними та вертикальними зв’язками призводить до постійного намагання піраміди завалитися в бік цього додаткового центру.
Узагальнюючий висновок: адміністративну піраміду країни треба зміцнити та відремонтувати. Процес цей багатоступеневий і вимагатиме певної зміни системи відносин на кожному рівні, що беззаперечно тягне за собою необхідність внесення змін до існуючого правового поля.
Проте розпочати ремонт можна вже зараз, користуючись наявними будматеріалами. Що мається на увазі? (Далі буде).
