Месяц: Декабрь 2011

Сьогодні, навіть сам не знаю чого, надихає Володимир Семенович…

Neizvesten — Vysockij Vladimir-YA ne lyublyu

І, як не дивно, про сьогодення…

Vladimir Vysockij — Idet ohota na volkov

1. «Кировоградская правда» поразила заметкой Татьяны Левинской «Синдром халтуры» о сериале «Синдром дракона» http://www.pravda-kr.com.ua/articles/articles/article49.html . В текстике в несколько тысяч знаков — до десятка грубых ошибок и ляпов. Таланты растут. Не заметить Кировограда в кадрах у ж/д моста — надо уметь. Хотя, возможно, журналист юна, еще не доводилось услугами поездов пользоваться. И Юру Смирнова так охаять, хотя то, что сценарий написан задолго до прихода Ларина к руководству областью, общеизвестно — достаточно в Инете найти статьи, ранее написанные о фильме. Москвича Хомерики перепутать с кировоградцем Сергеем Компанийцем… нет, это надо уметь.

2. А недавно в Кировограде презентовали какое-то информационное агентство «Наше время». Набор услуг прогнозируемо  под выборы грядущие. Но поразили такие их услуги (цитата):

«Мы оказываем индивидуальные и коллективные консультации по навыкам журналистской деятельности, предоставляем подробную и полезную практическую информацию в сфере законодательства, защиты прав и интересов сотрудников СМИ, проведения журналистских расследований, работы с судебной системой и правоохранительными органами.

Активным участникам предлагается возможность сотрудничества с Агентством (стать внештатным журналистом и получить редакционное удостоверение).

Журналист, обладающий документом, подтверждающим его профессиональную принадлежность, имеет возможность пребывать в местах массовых событий на правах журналиста (на концертах, выставках, шоу, пресс-конференциях, в районе стихийных бедствий, катастроф, в местах аварий, массовых беспорядков, на митингах и демонстрациях, на территориях, где объявлено чрезвычайное положение).»

Сходить к ним, что ли, проконсультироваться? Пусть научат меня журналистской деятельности пара-тройка мальчиков и девочек, создавших эту контору. Мне их имена ни о чем не сказали. пусть на сайте хоть одну статью собственного авторства опубликуют, что ли.

Вместо выовода. Оба эти факта приведенных несказанно радуют.  Та молодая шпана, что сотрет нас с лица Земли, еще не появилась. (уверен, откуда цитата, они не поймут). Так что можно не бояться за свое скромное будущее в кироворадской журналистике.

 

Мій товариш Олександр Ратушняк  попросив виставити у блозі його статтю, яка стала наслідком обговорення теми памятників у ток-шоу «МИ»  16 грудня.

Роблю це із задоволенням, повністю поділяю висловлені Олександром думки.

 

Місту потрібен пам’ятник літературному герою!

 

Сьогодні в Кіровограді  активно обговорюється тема встановлення нестандартного пам’ятника. Нестандартний не в значенні «оригінальний», „незвичайний”, „нешаблонний”.

Після падіння радянської імперії в мистецтві відбувся відхід від соцреалістичного шаблону, що не могло не позначитися і на пам’ятниках. Провідні тенденції в цьому виді мистецтва можна помітити такі:

1. Пам’ятники зійшли з постаментів. Сьогодні вони прогулюються площами та бульварами наших міст, сидять на лавках у парках та скверах, за столиками кав’ярень. Їх можна легко сплутати з перехожими. Вони стали ближчими до народу і контактнішими — з ними можна сфотографуватися в обнімку, сісти їм на коліна, потримати за руку (вухо, носа та інше). Вони посеред нас.
2. Цьому також сприяє друга тенденція — відхід від гігантоманії. Якщо в радянські часи будували за принципом чим вище, тим краще, то тепер — це пам’ятники з пропорціями, що, зазвичай, відповідають реальному людському зросту, тим параметрам, які за життя були притаманні увічненим людям. Пам’ятники швидше нагадують фігури з музею мадам Тюссо, але із бронзи, а не з воску. Це теж робить їх ближчими до нас.
3. Змінилася не лише форма — змінився зміст пам’ятників. Замість вождів — постали образи відомих (актори, письменники, музиканти та ін.) і невідомих (збірні образи двірників, ліхтарників, сажотрусів, водопровідників та ін.) людей і не тільки людей – відомі пам’ятники галушкам, вареникам, молотку, салові тощо.

Кіровоград поки що в цьому пасе задніх. Не те, щоб зовсім — з’явилась бабка-прибулець біля салону художника О. Кадигроба, стріла Амура біля міськвиконкому, наробив шуму і зник двірник із заліза, але це події містечкового масштабу.

Який же пам’ятник потрібен, щоб він став водночас і окрасою міста, і заявив про нас далеко за межами області, ще й став брендовим?!

Надзвичайно популярними в усьому світі сьогодні є пам’ятники літературним та кіно або мультгероям.

Найперша вимога до такого пам’ятника — його впізнаваність за межами окремого міста (краю). Іншими словами — це читабельність (або глядацький рейтинг) того твору, з якого постав той чи інший герой, а також ім’я автора, який його створив (чи актора, що зіграв / озвучив роль і т.п.). Така впізнаваність забезпечить успіх пам’ятнику, коли гостям міста не доведеться нічого пояснювати, а достатньо буде просто підвести до нього і їм стане все зрозуміло!

Другою важливою вимогою до такого пам’ятника є презентація свого краю. Так, Полтавщина представлена пам’ятниками героям з творів Гоголя, Котляревського, Черкащина — героями із Шевченкового Кобзаря, прототипом яких є сам Тарас. Надзвичайно популярними у є пам’ятники героям із кіно екранізацій («За двома зайцями», «12 стільців» тощо).

Ще один критерій — такий пам’ятник повинен дарувати позитив. Адже це те, що ми повідомляємо про себе світові, те, що про нас пам’ятатимуть! Я до цих пір згадую Білого Біма з чорним вухом, що сидів прямо на тротуарі центральної вулиці Воронежа, або мультгероїв з „Кошеняти з вулиці Лізюкова” у цьому ж місті.

Пам’ятники Бременським музикам, Шерлоку Холмсу і доктору Ватсону, Дон Кіхоту і Санчо Пансі, Тому Сойєру і Гекльбері Фіну тощо. Ряд цих прикладів можна продовжувати нескінченно довго.

 

Федько-халамидник – Том Сойєр Української літератури

Але яких літературних героїв маємо ми, впізнаваних  не лише в нашому місті чи області, але й за її межами?!

Їх може бути декілька, але лідером тут безперечно є образ Федька-халамидника, благородного вуличного хулігана, створеного нашим відомим земляком Володимиром Винниченком, який ось уже 20 років підкоряє серця юних читачів всієї України своєю сміливістю, чесністю, безкомпромісністю, тим, що ніколи не зраджував і не видавав друзів. Він  трішки задиркуватий, але справедливий! До того ж в його образ автор заклав деякі автобіографічні мотиви.

Федька-халамидника  справедливо можна назвати Томом Сойєром української літератури! До того ж новелу Володимира Винниченка введено до шкільної програми у 6 класі, тож вона є обов’язковою для читання усіма школярами України. Цей факт також має забезпечити впізнаваність Федьку-халамиднику!

Яким я бачу цей пам’ятник? Це може бути плита посеред річки Інгул, схожа на пливучу крижину, по якій Федько перебігає на інший берег (це кульмінаційний епізод твору), або фігура бешкетника-хлопчака, що над річкою запускає повітряного змія.

Пам’ятаймо про своє! Нам є чим пишатися!

Олександр Ратушняк,

кандидат педагогічних наук

На днях відбулася прес-конференція Громадського консорціуму виборчих ініціатив на тему «Реформа виборчого законодавства в Україні: все тільки починається». У прес-конференції взяли участь: Ольга Айвазовська (Громадянська мережа «ОПОРА»), Денис Ковриженко (Голова Лабораторії законодавчих ініціатив), Олександр Черненко (Комітет виборців України).

«Ніхто не сумнівається, що прийнятий нещодавно закон про вибори – «одноразовий», — зауважив голова Правління КВУ Олександр Черненко, — відтак вже сьогодні ми розпочинаємо роботу над вдосконаленням виборчого законодавства у майбутньому. Ми проти того, щоб політики писали закони для політиків. Під час організованого Консорціумом відкритого громадського обговорення виборчої реформи в Україні у експертному опитуванні, публічних дискусіях, фокус-групах протягом місяця прийняли участь 1359 експертів з усіх регіонів України. Їх думки і досвід — це безцінний матеріал, який, сподіваюсь, стане відправною точкою для подальшого реформування законодавства — прийняття Виборчого Кодексу, перехід до системи відкритих регіональних списків, прозорісті фінансування виборчої кампанії, відкриоісті інформації про кандидатів».

«Найбільш проблемні точки виборчих перегонів 2012 р. – це процес нарізки округів, складання списків виборців, організація голосування і встановлення його результатів. Також існує вірогідність тиску на ЗМІ та складності оскарження порушень в судах виборчих комісіях. Але найголовніший ризик – це змішана система, яка зумовлюватиме вплив адмінресурсу на результати виборів», — відзначив директор правових програм Лабораторії законодавчих ініціатив Денис Ковриженко.

Голова Правління Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська заявила: «Вибори 2012 року відбуватимуться за тим сценарієм, який дозволить собі партія влади. Чинний закон може сприяти проведенню чесних та демократичних виборів, втім, реальна конкурентність — під великим питанням. Адже завдяки адміністративному ресурсу можна організувати попередню зачистку округів від популярних кандидатів. Методи можуть застосовуватися різні: від переслідування правоохоронних та податкових органів до залякування на побутовому рівні. Тож, велика доля відповідальності за результат лежатиме на керівництві країни».

З 1 січня 2012 року набирає чинності Закон України «Про внесення змін до податкового Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 року № 4014-VI.  Відповідно до Закону ведення бізнесу за спрощеною системою зазнає певних змін, насамперед відбудеться поділ на чотири групи платників єдиного податку.

До першої групи належатимуть фізичні особи – підприємці, у яких сума доходу не перевищуватиме 150 тисяч гривень на рік та які не мають найманих працівників і займаються роздрібним продажем товарів на ринках чи провадять надання побутових послуг населенню. Ставка єдиного податку для даної групи становитиме від 1 до 10 % мінімальної заробітної плати.

До другої групи належатимуть фізичні особи — підприємці, у яких дохід не перевищуватиме 1 мільйон гривень на рік, а кількість найманих працівників не буде більшою за 10 осіб. Ставка єдиного податку для даної групи складатиме від 2-х до 20 % мінімальної заробітної плати.

Третя група — підприємці, у яких обсяг доходу не перевищуватиме 3 мільйони гривень, а кількість працюючих – 20 осіб.

Четверта група — юридичні особи з обсягом доходу до 5 млн. гривень та кількістю працюючих до 50 осіб. Щодо ставки оподаткування третьої та четвертої груп, то вона складатиме 5 % доходу без сплати податку на додану вартість та 3 % доходу у випадку паралельної реєстрації платником ПДВ.

Розмір конкретних ставок єдиного податку для фізичних осіб – підприємців повинні затверджувати сільські, селищні та міські ради.

Так, Кіровоградська міська рада, на виконання вимог закону «Про внесення змін до податкового Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності»,  розробила проект рішення «Про внесення змін до рішення Кіровоградської міської ради від 27 січня 2011 року № 117 «Про встановлення місцевих податків та зборів». Відповідно до даного проекту міська рада пропонує встановити для першої групи платників єдиного податку фіксовану ставку у розмірі 10 відсотків, а для другої групи, за невеликим виключенням – 20 відсотків. Хотів би зауважити, що це є максимально допустимий розмір ставок, який передбачений законом. Переводячи ці відсотки у реальні грошові кошти, то з урахуванням положень проекту закону про державний бюджет на 2012 рік, де вказується, що розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012 року буде становити 1073 гривні, ми отримуємо наступні ставки єдиного податку:

для першої групи – 107,3 гривні на місяць,

для другої групи – 214,60 гривень.

На перший погляд ставки єдиного податку для першої групи навіть трошки менше, а для другої групи трохи більші, ніж ті, які діють зараз, але це не зовсім так, оскільки, насправді податкове навантаження на фізичних осіб – підприємців першої та другої групи збільшиться  і я спробую пояснити чому.

У 2011 році діє постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1196, відповідно до якої було встановлено, що суб’єкт малого підприємництва сплачує 43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету, а 57 відсотків – на рахунки органів пенсійного фонду України, як частину суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Виходить, що платники єдиного податку, навіть якщо у них була максимальна ставка єдиного податку у 200 гривень, у 2011 році сплачували 86,00 гривень на рахунки відповідного бюджету і 114,00 гривень , як частину єдиного внеску до Пенсійного фонду.

З першого січня 2012 року такий розподіл нарахованого єдиного податку буде скасовано. Виходячи з цього платники єдиного податку будуть сплачувати до бюджету всю суму нарахованого єдиного податку і окремо оплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

У цифрах розмір єдиного податку, що зараховується до міського бюджету:

2011 рік — 86,00 гривень (при ставці єдиного податку – 200 гривень)

У 2012 році:

Для першої групи – 107,30 гривень;

Для другої групи – 214,60 гривень;

Тобто, для першої групи платників розмір грошових коштів, що необхідно перераховувати до міського бюджету у 2012 році, у порівнянні з 2011 роком збільшиться на 25 відсотків, а для платників другою групи — на 150 відсотків.

Вважаю, що у даний час підвищення ставок будь-яких податків, в тому числі і єдиного податку, може призвести виключно до негативних наслідків, а саме, до скорочення офіційно працюючих підприємців та подальший їх перехід у тіньову економіку.

Також вважаю, що питання встановлення ставок єдиного податку, є не тільки економічним, але і соціальним, адже воно стосується чотирьох тисяч підприємців, що працюють у місті Кіровограді, а також членів їх сімей, Враховуючи це, я виступаю з ініціативою  встановити для підприємців 1 групи ставку єдиного податку у розмірі 4 відсотки від мінімальної заробітної плати, а для другої групи – 8 відсотків.

Не зря День Св.Николая совпал с подведением итогов фотоконкурса «Молодой Елисаветград». Трое его участников получат подарки. Но прежде мне бы хотелось поблагодарить вас, уважаемые блоггеры, за проявленную активность.

Итоги голосования продемонстрировали, что многие снимки не оставили вас равнодушными. И это не удивительно! Ведь, среди фоторабот действительно есть хорошие, со смыслом кадры.

Таким образом, учитывая ваши оценки и точку зрения экспертов, победителями фотоконкурса «Молодой Елисаветград» становятся следующие работы: №20 — первое место, №3 — второе и №8 — третье.

Поздравляю победителей и прошу выйти на связь: shatalov.oblrada@gmail.com.