Віктор Бойко: «Якщо в Кіровоградської області станеться інфаркт, то буде біда всій Україні»

Ця публікація — продов­ження інтерв’ю (перша частина в «УЦ» № 38 від 18 вересня цього року) з відомим нашим земляком Віктором Бойком, у кар’єрі якого були й міністерські кабінети, й крісла народного депутата України. Цього разу наша бесіда присвячена найбільш знайомій для мого співрозмовника темі — сільському господарству.


— Вікторе Олексійовичу, ну зрозуміло — війна війною, а їсти потрібно й солдатові, й не солдатові — всім. Тож у якому стані знаходиться українська аграрна галузь?

— Не відкрию Америки, що АПК являється локомотивом української економіки, тому що 32 відсотки надходжень до державного бюджету України — це надходження від реалізації сільськогосподарської продукції. Одна гривня, вкладена в сільське господарство, дає змогу отримати 17 гривень від суміжних галузей народного господарства. Тому сільське господарство на сьогоднішній день є єдиною галуззю народного господарства, в яку навіть у цій кризовій ситуації в економіці та політиці закордонні інвестори не бояться вкладати гроші. А стосовно віт­чизняних сільськогосподарських підприємств — їм на сьогоднішній день вкрай потрібне кредитування українськими банками під 8-10 відсотків, які були б не обтяжливі нашому виробнику, а не годувати банк 32 відсотками річних, які вони сьогодні дають.

Взагалі я думаю, що нам потрібно терміново переглянути підходи до вирішення економічних питань, які на сьогоднішній день дуже енергійно лобіюються теперішнім урядом. Маю на увазі отримання кредитів МВФ і таке інше. Кредити — це страшна кабала.

Інвестиції — це зовсім інше питання. Потрібно створювати умови для інвесторів. Нехай приходять, працюють, створюють робочі місця і нехай платять податки.

Наведу приклад, чому ми не багаті: Україна експортує майже 30 мільйонів тон зерна, але імпортує півмільйона тон м`яса. На вирощування 1 кілограма м`яса потрібно 3 кілограми зерна. Проста арифметика: при ціні зерна 2000 грн./т і ціні м`яса 30000 грн./т, 30 мільйонів тон зерна коштуватиме 60 мільярдів гривень, а 10 мільйонів тон м`яса з цього зерна — 300 мільярдів гривень. Скільки було б робочих місць, податків і т.д.? Потрібно дотувати та розвивати тваринництво.

Є така міжнародна організація ФАО при ООН (Food and Agriculture Organization — Продовольча та Сільськогосподарська Організація. — Авт.), яка налічує більше 200 країн у світі. І всі члени ФАО без виключення знають, що Україна має потенціал, який дає можливість прогодувати мільярд населення. Весь світ про це знає. Я у ранзі заступника міністра АПК їздив до Риму й був на симпозіумі ФАО, там кожен виступаючий обов`язково згадував Україну як державу з потенціалом, на яку треба звернути увагу. На жаль, у нас у Верховній Раді немає аграрного лобі, ми маємо на сьогоднішній день у парламенті газовиків, нафтовиків, банкірів, металургів, кого завгодно маємо, тільки не аграріїв. А я абсолютно переконаний, якщо ми змінимо пріоритети в економіці, тоді Україна стане багатою.

— Скажіть, а які насправді наші перспективи у Євросоюзі? Чи пустять українських сільгоспвиробників на ринки, чи просто відкупляться від них, аби не плуталися під ногами?

— Є, знаєте, закони бізнесу, це як сполучені ємності, так само й у бізнесі. Зробимо дешевше — вони самі прийдуть у нас купувати. Все. Нічого не потрібно вигадувати. Але є один важливий нюанс. Вони не тільки не пускають нас до себе, вони купують у нас тільки зерно як сировину, чим просто захищають свого власного товаровиробника.

— І що ж робити у такій ситуації?

— Нам потрібно боротися за місце під сонцем. Такі правила гри й у СОТ (Всесвітня організація торгівлі), і в Митному союзі. Скрізь! Ми повинні показувати зуби, відстоювати своїх! На жаль, наші урядовці на це не знаходять часу. Як так можна? В АПК у нас проблеми такого значення, що зрештою вирішують майбутнє країни, а ми на сьогоднішній день борсаємось у дерибанах усяких, у брехні й таке подібне…

— Вікторе Олексійовичу, хотілося, щоб ви якось окреслили місце й перспективи Кіровоградщини в економіці та політиці нинішньої України.

— Найголовніше, що Кіровоградська область — це серце України.

— Яке працює з великими збоями…

— Нічого, нас зараз усіх колотить. Головне, щоб не було інфаркту… Якщо в Кіровоградської області станеться інфаркт, то буде біда всій Україні.

Я думаю, що Україна не відбудеться без Кіровоградщини, і головне, що на Кіровоградщині я бачу розвиток переробної промисловості. Так, це аграрна область. Але принциповим є те, що тут аграрії не просто виростили урожай, а трейдери повезли його до порту. Переробники виробляють готовий продукт. Важливим моментом є закупівельна ціна переробника. Але на тлі аграрного потенціалу є дуже велике питання. Якби на Кіровоградщині залишалося все те, що вона заробляє, область себе почувала б не гірше за Київ. От про що потрібно говорити! Не потрібно розказувати, що Кіровоградщина — дотаційна область і таке інше. І реформи потрібно розпочинати не з того, щоб закривати школи, дитячі садки, ФАПи, укрупняти, закривати лікарні. Потрібно забирати в області джерело фінансування всього цього. Щоб та школа, яка на сьогоднішній день є в найбільш забитому селі, дарма що до неї ходять 5 чи 6 дітей, знайшла своє фінансування. На вчителя, на фельдшера, на лікаря та ліки. Я думаю, це не такі великі гроші — за умови, якби ми знали, що це гроші наші, кіровоградські, то ці добрі справи згуртували б нас.

Патріотів на Кіровоградщині вистачає. І хочу сказати, що я — один із них. Незважаючи на те, що мій округ був — Світловодськ, Знам’янка, Онуфріївка, Олександрівка, але я, скільки міг, приділяв уваги для того, щоб моя батьківщина, Голованівщина, теж щось отримала. Вибивав фінансування будівництва об’їзної дороги в Голованівському районі — ця дорога досі, як лялечка. Другий мій успішний проект — газифікація. Аж від Тального, 60 км, газопровід діаметром 350 мм високого тиску до Побужжя протягнули. І є результат: на сьогоднішній день у Побужжі утворився такий собі промисловий комплекс із виробничих потужностей різного спрямування.

Повертаючись до ваших запитань, повторю ще раз: в Україні є перспективи! Але тільки разом з Кіровоградщиною!

Все. Щиро ваш, Віктор Бойко.

— Дякую.

Спілкувався Юхим Мармер, «УЦ».

Віктор Бойко: «Якщо в Кіровоградської області станеться інфаркт, то буде біда всій Україні»: 2 комментария

  1. Все. Щиро ваш, Віктор Бойко.
    ————————————
    …. якось грубо, наче обрізав розмову.
    Можливо був роздратований своїми порожніми гаслами — відповідями?!

  2. Нет, это у него такая фигура речи) Он ее употребляет достаточно часто. Типа, Хау, я все сказал или ИМХО.

Добавить комментарий