Шановні добродії, я беру участь у виборах з тих часів, коли у виборчому бюлетені була лише одна кандидатура. На виборчі дільниці люди приходили рано, бо перших фотографували та про них писали, а дехто приходив, щоб встигнути купити щось з дефіциту, який завозили тоді на виборчі дільниці. Були агітатори, які перед виборами агітували за того одного, якого обирали і без них, але так мало бути. Все, що відбувається на теперішніх передвиборчих телешоу, можна характеризувати як відсутність дару господнього, тобто відчуття міри у наших шановних народних обранців.
Я взяв на себе відповідальність висловити думку лише про одного претендента на виборах голови нашого міста, бо знаю Володимира Пузакова багато років за умов, коли люди перевіряються на їхню порядність, тому я ціную тих людей, які вистояли у важкі часи становлення ансамблю «Ятрань».
Відносно партійності Володимира Тихоновича в минулому я як безпартійна людина тоді й зараз, хочу відповісти словами Бразаускаса, бувшого першого секретаря ЦК Компартії Литви: «Так, ми були комуністами, але не на мить не забували, що ми є литовці». Я знав комуністів – таких, як Сиволап Д.С., Олефіренко І.П., Чабаненко Є.М. Язик не повернеться щось погане сказати про них, бо дякуючи їм та таким, як вони, відбувся «Ятрань» і я з ним.
Володимира Пузакова як сироту виховував дід. Вже у 16 років він привів його на завод. Далі він став взірцем людських можливостей та результатом важкої праці та навчання. Прийшовши в ансамбль «Ятрань», на моїх очах він робив себе сам. Ті, хто поєднував навчання у вузі, роботу на заводі з важкою працею в ансамблі, були взірцем порядності та обов’язку. Серед них був і Пузаков. До речі, десятки людей, які пройшли школу «Ятрані», успішно працюють на різних посадах в інших містах України та за кордоном.
Російський вчений, академік Дмитро Ліхачов писав: «Можна видавати себе за розумну, ділову людину, але видавати себе за культурну та порядну людину довго не вийде, бо це проглядається навіть у простому спілкуванні». У Пузакова є все, аби бути самим собою, тому Богом даний діловий потенціал дав можливість сироті-слюсарю пройти шлях до посади директора заводу. І коли він став керівником міста, одним із основних обов’язків ставив для себе допомогу сиротам, закріпивши їхні будинки за бізнесовими структурами та кращими школами для виховної роботи, бо розумів, що при байдужості влади з часом ними займеться кримінал.
Відносно виборних проблем, на моє бачення, керівниками міст та регіонів мають бути порядні, успішні люди, як це відбувається у світі, і лише за діловими якостями.
Таким я бачу бувшого голову нашого міста Володимира Пузакова. Дуже шкода, що його не переобрали минулого разу. Від того наше місто тільки втратило, але в народі кажуть: «За одного битого двох небитих дають». Критикам варто згадати народну мудрість «одне діло горло дерти, друге діло плуга перти». Критерієм у відборі кращого на посаду голови нашого міста має бути освіта та порядність, які Володимир Пузаков не раз доводив своїм життям.
Я пишаюсь тим, що в моєму житті були два видатні кіровоградці – Анатолій Коротков та Володимир Пузаков. Вони вже багато зробили для міста, і дай Бог їм здоров’я робити добро й далі. Через два місяці, якщо доживу, мені виповниться 90 років. В такому віці не беруть гріх на душу говорити неправду, тому я відверто висловлюю свою думку про Володимира Пузакова, людину, якій я вірю і з радістю збираюсь підтримати на виборах голови нашого міста.
Народний артист України, Почесний громадянин Кіровограда Анатолій Кривохижа.