До нас вже вдруге завітали хлопці з Вінниці, які привезли довгоочікувану музичну програму. Рок-група Wind of change («Вітер змін»), триб’ют-колектив легендарних Scorpions, протягом більше двох годин дарували насолоду чималій кількості кіровоградців, які спеціально для цього завітали до ресторану «Парадиз».
Фронтмен гурту Валерій Грабар зазначив, що прихильників Scorpions можна розділити на три групи: ті, кому подобаються ранні «скорпи», шанувальники балад і любителі музики сучасного періоду. Соліст пообіцяв задовольнити усіх і зробив це.
Оскільки інтерв’ю з Валерієм ми записували рік тому, цього разу хотілося поговорити з іншим музикантом. Вибір було зроблено: соло-гітарист вразив своєю манерою гри та явним талантом. Подумалося: «Людина, яка так гарно грає на гітарі, повинна вміти не менш гарно говорити». Так і вийшло: Микола Андрущенко виявився цікавим співрозмовником.
– Ви з самого початку в цьому колективі чи вас хтось запросив?
– Засновником рок-гурту є наш вокаліст Валерій. Спочатку він працював з різними колективами, а я, ще не знаючи його, грав у іншому гурті. Так сталося, що він приєднався до нашої команди, і ми спробували об’єднати двох різних вокалістів: баритон і тенор. Як показали декілька концертів, ми можемо створити колектив, який буде працювати окремо. Так виник рок-гурт Wind of change. Ми з Валєрою в ньому – дідівщина. Шуткую, такого в нас немає.
Ми грали різну музику, а два роки тому виступили саме з програмою Scorpions на стадіоні в Шепетівці. Вважаємо, що то був день народження гурту Wind of change. Потім мінялися музиканти, особливо барабанщики. За два роки їх у нас було чоловік сім.
Спочатку в нас була акустична програма. Вона більш спокійна, баладна, і в неї є свій особливий, неповторний шарм. До електричної, класичної програми ми підійшли з часом. Ми любили групу Scorpions, але намагалися її пізнати глибше, щоб люди казали, як зараз говорять, «один в один», щоб нам повірили. Потрібно було перейнятися цією музикою. Бувало таке, що я видаляв усю музику, яка в мене є, і слухав лише «скорпів».
– Ви офіційний триб’ют-гурт?
– Ми працюємо в цьому напрямку, зверталися до різних організацій, шукали можливості офіційного підтвердження. Але моя особиста думка полягає в тому, що офіційно визнати триб’ют можуть лише Клаус Майне, Рудольф Шенкер і Маттіас Ябс. Саме вони можуть надати статус офіційності, більше ніхто.
– Є сподівання, що таке відбудеться?
– Ми дуже на це надіємося. Хотіли би разом з ними на сцені виступити. Поки що плануємо поїхати на їхній концерт, який відбудеться у лютому в столиці.
– Розкажіть про себе. Ви професійний музикант?
– За професією я викладач інформатики та технологічних дисциплін. Моє знайомство з гітарою почалося, коли я закінчував школу. Тоді я почав слухати важку музику, де домінувала гітара, і намагався щось грати. А першу електрогітару я купив, коли навчався на другому курсі університету. До того моменту я пограв в деяких гуртах. Закінчивши університет, рік працював викладачем в училищі. Але, коли ми створили колектив, виступали на різних майданчиках, я зрозумів, що мені потрібно зробити вибір: викладацька діяльність або музика. Можливо, колись я буду викладати, але поки що – музика.
– Як батьки поставилися до такої зміни вашого життя?
– Мама спочатку ставилася дуже негативно. Ще коли я навчався в школі та починав грати на акустичній гітарі, мама її викидала з дому. Викидала касети тих же Scorpions, Metallica, Nirvana. Вона казала, що це неправильна музика. Довгий час вона була категорично проти. А після того як про мене написали у місцевому глянцевому журналі, розмістили фото на усю сторінку, вона змінила своє ставлення до мого захоплення. Вона заспокоїлася й зрозуміла, ще заперечувати марно.
– Який майданчик, на якому ви виступали, був для вас найважливішим, найзначимішим?
– Мені дуже сподобався концерт у Черкасах. Це була обласна філармонія, кілька сотень людей. Дуже хороша сцена, гарний звук. Зал кипів під композиції Scorpions, відчувалася віддача. Я розумів, що туди прийшли люди, які дійсно люблять цю музику.
– На скільки ви сьогодні викладалися?
– Ми завжди викладаємося на максимум. Зрозуміло, що іноді бувають якісь внутрішні, психологічні моменти, коли не все виходить. Ми багато разів виступали, але завжди, як вперше: нові емоції, відчуття. Це дуже важко передати словами. Це свого роду наркотик, від якого неможливо відмовитися.
– Як поживає Вінниця?
– Прекрасно. Чудово. Наше місто визнано кращим для проживання у ньому. Воно красиве, чисте. Ну, про фонтан ви знаєте. Місто з історією, в якому дуже багато талановитих людей. Наш друг Богдан Совік дійшов до фіналу «Х-фактора». Він взагалі відкриття цього проекту. Місто в нас співуче, голосисте, музичне.
– Сьогодні в залі «Парадизу», по суті, були ваші батьки за віком…
– Так. І це для нас не є несподіванкою. Зазвичай музика Scorpions охоплює аудиторію віком від 25-ти до 60-ти. Це доросла, солідна аудиторія, яка слухає пісні свого дитинства. Мені 25 років, і це музика мого дитинства. Тобто в нас є спільна музика.
Записала Олена Нікітіна, «УЦ».