Такие письма не требуют ни журналистской, ни редакторской работы. Они нуждаются в быстрой и эффективной реакции власти. Этот номер «УЦ» выходит в канун Рождества, но тема, которую поднимают сельчане, совсем не праздничная. Что делать – и в праздники им нужно работать: доить и кормить коров, сдавать молоко. А значит, откладывать публикацию их письма никак нельзя.
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
ГУБЕРНАТОРУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ СЕРГІЮ ЛАРІНУ
Шановний Сергію Миколайовичу!
Вам пишуть мешканці сіл Веселівка і Арсенівка Новомиргородського району, в яких ще залишилися корови.
Ми здаємо молоко Шполянському молокозаводу Черкаської області. Для більшості з нас це єдиний дохід для сім’ї. Ще років 5-6 тому у селі було 120 корів, тепер же залишилося не більше 30. Утримувати корівок стало важко, бо корм дорогий, а заготівельні ціни на молоко дуже низькі. Ми вже зверталися до Вас за допомогою, коли Ви спілкувалися з населенням області по «Гарячій лінії». Тоді Ви через газету «Україна-Центр» дали відповідь, що в області планується побудувати заводи по переробці молока у 5-ти районах, і в тому числі у Новомиргородському районі. Після вашого виступу ціни по заготівлі молока підвищились до 3 гривень, але ненадовго, поступово почали знижуватись на 20-30 коп., і зараз заготівельна ціна поки що зупинилась на 2 грн. 50 коп. Ми сподіваємось, що Ви зможете переконати директора Шполянського молокозаводу Марченка Віктора Григоровича про безпідставність знижки заготівельних цін на молоко, особливо у зимовий період.
І ще одне прохання. Кожного місяця з нас беруть гроші за довідки про аналіз молока на скритий мастит. Вартість цієї довідки поступово зростає: від 1 гривні (спочатку) до 6 грн. у даний час. Дільничий ветлікар пояснює це тим, що міністерство постійно підвищує ціну на послуги населенню. Може, воно і так, але парадокс у тому, що аналіз молока на скритий мастит ніхто ніколи не брав, а гроші за них (довідки) справно беруть кожного місяця. Це, по суті, грабіж серед білого дня. Нам здається, що це чистої води кримінал. І про це знають всі: і директор Шполянського молокозаводу Марченко В.Г., і начальник районної ветлікарні Савицький В.П., і дільничий лікар Краснощок О.П., і т.д.
Колись у Росії брали налог у господаря оселі за дим, який йшов з димаря. Так деякі господарі розбирали димарі і налог не платили. А нам, селянам, доводиться здавати своїх годувальниць (тобто корівок) на м’ясо, і теж по низьким цінам, бо дуже важко прогодувати та утримувати корову та здавати молоко по грабіжницьким цінам, та ще й платити гроші за видумані послуги (довідки).
Шановний Сергію Миколайовичу, ми дуже сподіваємося на Вашу допомогу, що Ви дасте відповідь на наш лист через газету «Україна-Центр», і люди будуть знати, що в області є людина, до якої можна звернутись у важку хвилину, і вона допоможе.
З повагою і надією — група мешканців сіл Веселівка і Арсенівка:
Покупать молоко по 2.50, чтобы потом его, разбавив водой, продать по 8 грн. — это ли не грабеж среди белого дня? Все привыкли кивать на наших высших чиновников, обвиняя их во всех смертных грехах: алчности, коварстве и прочее. Но, как видим, всеми этими «ценными» качествами щедро наделены и обычные люди, которые готовы содрать с ближнего три шкуры. Хотя, может быть, директор молокозавода — и не совсем обычный…
Я очень понимаю этих людей: вставать в полпятого, целыми днями без выходных-без проходных возиться с этими коровами, чтобы потом какое-то мурло за бесценок забирало у тебя молоко — это форменное безобразие, граничащее с вакханалией.
Все решит конкуренция. Если молокозаводы будут бороться за производителя молока, тои цены вырастут.
А по-моему все решает человеческая совесть…