Скованные своей цепью. Связанные одной целью?

22 января 2011 года граждане нашей страны наконец поняли – украинским политиками действительно нечего терять. Кроме своих цепей. Каждому – своей.

Без привязки к исторической подоплеке этого дня приходится констатировать – мероприятия ко Дню Соборности больше напоминали соборование. В смысле печальной констатации необратимого факта. Увы, ни сборкой карт-мегапазлов, ни живыми, но изрядно разреженными цепями, ни торжественными официозами нас так и не смогли убедить в возможности заживления сшитого белыми нитками шва на сердце страны и в искренности тоже шитых и такими же нитками заявлений большинства политиков…

По большому счету, Кировоград исключением не стал. Разве что, в отличие от Киева, здесь было не четыре, а всего два «соборных» мероприятия. Официальную миссию провести государственное мероприятие взяли на себя регионалы, альтернативное шествие запланировали несколько политических сил, организованных “Фронтом Змін”.

Оба плана были практически идентичными – собрать народ и в итоге привести к памятнику Кобзарю. Одинаковой была и заявленная цель – объединить украинцев в отдельно взятом городе. При этом ПР собирала людей у «чернобыльского» памятника на набережной и объединяла их на мосту через Ингул – понятно, посредством «живой цепи». Их оппоненты начали строить свою «цепь» на площади Богдана Хмельницкого. Главное условие регионалов – принципиальное табу на партийную символику, что должно было привлечь в официальную цепь дополнительное число сторонников, коих в итоге организаторы насчитали около четырех сотен. Финалом «живой цепи» №1 стало выступление одного из вице-губернаторов у памятника Шевченко.

Участники другого, столь же многочисленного собрания — с флагами «Нашей Украины», «Свободы», ФЗ, руховскими стягами и полным (!) отсутствием когда-то довлевшей в рядах оппозиции бело-сердечной символики — начали объединять страну в отдельно взятом областном центре на два с половиной часа позже, нежели и здесь опередившие их регионалы. В программе мероприятия тоже значилась «живая цепь», к моменту прибытия колонны №2 в конечный пункт площадка возле того же Кобзаря уже освободилась…

Скованные своей цепью. Связанные одной целью?: 20 комментариев

  1. Вибачте, Хмара, що назвав Вас Хмілем. Це неуважність.

  2. Дякую, Хмілю, за високу оцінку опозиційного свята Соборності. Як одному з організаторів це дуже приємно читати. Кілька уточнень: ідея спільного проведення, режисура, ведучі, забезпечення піснями та звуком, організація ходи — це спільна ідея всіх сил, які брали участь у заході 22 січня. Організація акції була покладена на УНП. Креатив з картою та кульками — це Фронт Змін. Свобода була активним учасником Свята Соборності, але не локомотивом. Робіть висновки. А хода зі смолоскипами — так це виключно свободівська акція.

  3. Не знаю як з Регіонами а от біля Богдана було дійсно досить багатолюдне і урочисте дійство. Було несподіванкою побачити Фронт Змін. Хоч у цей день яценюківцю перестали бути "кишеньковою опозицією" і приєднались до дійсно опозиційних сил. Живий ланцюг навколо Богдана виглядав дуже зворушливо і неказенно. Найбільше прапорів було Свободівських. Це не дивно- Свобода завжди є локомотивом патріотичних заходів. Саме свободівці організували і провели смолоскипну ходу центром міста присвячену пам яті героїв Крут. Так тримати, Свободо!!

  4. Не знаєте, а ще істориком себе називаєте… Будь ласка, лікбез: рішення Української Національної Ради — листопад 1918 р.; 21 січня 1919 р. — ухвала Народними зборами українців Закарпаття в Хусті. 23 січня 1919 р. — Трудовим Когресом. Це про законодавчу основу. Та й Ваша улюблена СРСР приєднання Галичини, Волині, Буковини, Бесарабії та Закарпаття обгрунтовувала ідеєю "соборності українців та українських земель", щоправда в інтересах СРСР, а не України. А щодо референдуму.. Таким можна вважати 1 грудня 1991 року і рішення 90% прихильників Соборної України без поділу на Схід та Захід. А якщо ми ще свята на референдумах будемо обговорювати, тоді зовсім сумно стане. Чи не так?

  5. юрій Именно обращение к истории вопроса позволит заключить о неоднозначности этого праздника,который,повторюсь,есть результат действия государственной власти.Референдум или плебисцит по этому воросу я не знаю.Не знаю и постановления ВР.

  6. Шановний, Алекс! Вибачатися треба не лише за "опечатки", а й за необізнаність. По-перше, хіба існують свята, "введённые по воле народа Украины" чи якогось іншого народу? Будь-яке свято має державний статус. По-друге, якість статті визначається не ставленням автора до свята, а його професійністю. По-третє, перегляньте фото з Майдана 1919 р., ознайомтесь зі ставленням населення України, а не окремих політиків, того періоду до Акту Злуки і тоді, можливо, зрозумієте "суть вопроса".

  7. Праздник Соборности- неоднозначный,достаточно обратиться к истории вопроса.Это обстоятельство,а также то,что он введен "сверху",государством,а не по воле всего народа Украины,делает его сегодня официальным,но не популярным.Для части население он не праздник и это факт,вероятно,наложил отпечаток на статью.Нужно наконец понять,что в Украине больше никогда не будет всеобщего одобрямся.Это следует признать и смириться.Психология толпыги-для лузеров-наци.

  8. Подібні статті свідчать про неповагу до читачів та непрофесійність авторів

  9. Таке враження, що автор статті писав її з бадуна. Він навіть не зміг правильно відтворити рух колони, організованої обєднаними опозиційними силами, у складі яких помітну роль відігравали активісти УНП. Автору важко зрозуміти символічність проведеної акції: вшанування не лише Т. Шевченка, а й Б. Хмельницького, В. Чорновола, В. Винниченка. Крім того, маршрут тривавав суто українськими вулицями від площі Б. Хмельницького, по вулиці В. Чорновола, вул. Шевченка, до площі В. Винниченка. Таким чином, за соборність вдалося квітами та увагою подякувати всіми Великим Українцям. А що до випередження Партією регіонів святкування Дня соборності у часі… Шановний автор, ми дали можливість людям і виспатись і соборність вшанувати. І взагалі таку статтю могла написати людина, якої того дня навіть у Кіровограді могло не бути… Прикро, що в УкраЇні-Центр тримають подібних нездар-невігласів, і доручають їм публікації про важливе державне свято. І ще, чому стаття анонімна, і невже за таку роботу, ще й платять… Соромне Юхиме, соромно Генадію, соромно Оксана… Чи ви може лише за гроші, а національні свята вашого пера чи клавіатури не варті… Запрошую до дискусії!

  10. Горожанину: в принципе, близко. Там (на бумаге) два больших фото, которые выполняют роль т.н. фотофакта, а текст "при нем".

  11. Уважаемый Редактор, по поводу права "анонимности" Геннадий вполне внятно все объяснил. Или есть причина серьезней?

  12. Горожанину: не сочтите за труд, перезвоните мне в редакцию, пожалуйста.

  13. Ефим Леонидыч, "достойный" ОТВЕТ. Хотел?,т.с.,получи! Только зачем анонимно. Ведь и "концепция" и "право" априори за Вами.Никто и не оспаривает.Можно было и подписаться. А нам,совершенно справедливо: "Не хотите ,не читайте". Да уж,лучше никак,чем ТАК! Только зачем. Праздник,кстати этот,государственный.Поэтому — очень не солидно! и алексам бальзам на душу.

  14. поверховий матеріал. Шановний авторе, організуйте щось краще, потужніше, важливіше. І подавайте уточнену інформацію.

  15. автор не подписался… Там несколько неточностей: пишут — конечная точка обоих акций- памятник Шевченку. а одна из колон шла к Винниченку… Ну и про "табу на партийную символику" . Возле Шевченка кто-то был? там всё синело от флагов ПР. Разве только они уже есть официальной символикой…

  16. руслан,я усек.Тебе бананов принести или ап-пельсинчиков.хе-хе,это я шутю.не бз..и, оранжевых уже нету.Тока № п,а,л,а,т,ы напиши,я запамятовал.

Добавить комментарий