«Свобода» по-кировоградски

В Украине существует множество партий и организаций националистического толка. Но большинство из них маргинальны, незаметны, невлиятельны и неуважаемы. Из общего ряда выбивается лишь Всеукраинское объединение «Свобода» Олега Тягнибока, наращивающее свой вес и влияние. А уж после выборов в Тернопольский облсовет, на которых «Свобода» победила, эту политическую силу стали воспринимать всерьез абсолютно все. Но для многих людей (чем дальше от запада страны, тем больше) «Свобода» — партия, которой чуть не маленьких детей пугают. Они-де почти те же нацисты, москалей и прочих неукраинцев вообще хотят вывести на всей территории страны. А что собой представляет «Свобода» в Кировоградской области? Об этом наш разговор с лидером областной организации партии Александром Ромащенко.

— Пане Олександре, вважається, що в Центральній Україні мешкають найбільш помірковані люди, яким будь-які крайнощі у політиці і політичних симпатіях непритаманні, м’яко кажучи. На Кіровоградщині особливо. На які успіхи може сподіватися на наших теренах націоналістична партія, права партія?

— По-перше, хочу сказати, що не такий страшний чорт, як його малюють! І ми в «Свободі» зовсім не якісь крайні, зовсім не радикали. Хоча де в чому таке є. Радикали ми в чому? Коли ми бачимо, що Лозинський людей вбиває чи міняє на пам’ятнику символіку на радянську, то на це ми реагуємо радикально. А всі інші реагують на це лише тоді, коли вже не можна не реагувати. От, наприклад, після вбивства в Голованівську там через короткий проміжок часу побував Яценюк. Покрасувався там на полях, але жодним словом жодного разу про це вбивство навіть не згадав! Бо тоді ще всі вичікували, чим справа скінчиться: чи замнуть її, чи ні. Хто переможе. А деякі люди з «Батьківщини» взагалі тоді заявляли, що Лозинський герой і його треба нагородити. Так для мене ці полі-тичні діячі не просто боягузи. Вони негідники! Одна «Свобода» тоді підняла цю справу, а потім завдяки ЗМІ її не вдалося задавити, хоч і були спроби. А потім і у того ж Яценюка, наприклад, стали цілі газети виходити, присвячені цій події.

А стосовно крайнощів та радикалізму… Знаєте, я починав в Народному русі, і нас обзивали такими радикалами! І що було далі? А далі в народні депутати від Кіровоградщини обирали саме представників Руху. Так що я вважаю, що у нас гарна перспектива на Кіровоградщині.

І нічого такого ми ж не робимо – не ламаємо пам’ятників Леніну чи ще там щось. У нас нормальні гасла – за соціальну справедливість і за поєднання соціального з національним. Це намалювали жупел «Свободі» — такі ми страшні, ледве не фашисти. Справжні фашисти у нас сидять у Верховній Раді! Потрібна повна люстрація!

Зізнаюсь – якщо б у нас в країні не було такого ганебного відношення до людей, простих українців, якби вони не вимушені були тікати за кордон, нормально відчувати себе в своїй країні, то їй-богу, ніколи б не займався б цією політикою! В мене свій невеликий бізнес, я б їм більше займався. Але змушений, маю захищатися та інших захищати. Бо хочу, щоб моя дитина жила в нормальній країні.

— Трохи провокаційне питання. Ось, наприклад, прийдете ви до влади, скажімо, отримали більшість у обласній раді. От що буде тоді з російськомовною газетою «Україна-Центр»? Ви нас закриєте, змусите перейти на українську чи як?

— Ми вважаємо, що кожний має займатися своєю справою професійно. Якщо вашу газету люди читають, вона користується попитом, в тому числі в районах, значить, ви не даремно цю справу робите, ви на своєму місці. Є попит на російськомовне видання – значить, і ви маєте бути. Ніхто ні в якому разі ні закривати, ні навіть якихось вказівок, як вам робити свою справу, давати не буде.

А те, що ваша газета російськомовна… Прийдуть часи, коли керувати країною будуть люди професійні і патріотичні, держава стане справді українською. Колись настане час, коли і ви відчуєте, що люди більше будуть хотіти читати вас українською. І, можливо, таким еволюційним шляхом воно так і станеться. А зараз я розумію, що хоч ваша газета і виходить російською, але за фаховим рівнем вона вище за інші. Може, це несправедливо, але так є, це вибір читача. І якщо ми прийдемо до влади, то не для того, щоб закривати «Україну-Центр», а, можливо, допомогти зробити так, щоб стали якіснішими нинішні україномовні видання. У нас це і в програмі є – не забороняти щось, а стимулювати. Я переконаний, що для української газети чи книжки мають бути пільги, якісь послаблення. Ми за такий шлях.

А так ми все розуміємо. У мене добрий товариш в Кривому Розі, відомий письменник та видавець Григорій Гусейнов, лауреат багатьох премій, знана людина. Більшого патріота не знайти, але він видає газету «Звезда» на російській. Бо має жити. А вже для душі він видає «Кур’єр Кривбасу» і українські книжки.

— «Свобода» вже має осередки у кожному районі області?

— Окрім одного. У Петрівському районі поки що немає. Я вважаю, що Петрівський район найбільш постраждалий серед інших в області від репресій, Голодомору та іншого. Там було вибито більшість корінного населення, розстріляно, вивезено в Сибір. Багато нових людей навезли, заселяли. І мало є носіїв історичної пам’яті, на жаль. А свого часу повстанський рух там був одним з найпотужніших, Кость Блакитний, отаман Григор’єв там діяли. А зараз про них там майже ніхто й не знає… І людям не до того, вони виживають. Та все це справа часу.

— Саме «Свобода» розкрутила справу Лозинського, але майже ніхто про це не згадував з перших же днів, якось всі про це швидко забули. Вам не образливо за це?

— Ні. Головне, що негідника викрили. До речі, я дуже вдячний всім ЗМІ за те, що вони тему підняли, не дали її загасити. Тут ваша роль набагато більш важливою виявилась. Я дякую усім ЗМІ — і тим, що згадували «Свободу», і тим, що ні.

— У Голованівську, мабуть, люди в чергу вишукувались у ваш офіс, щоб записатися до «Свободи»?

— Такого нема. По-перше, ми всіх підряд не беремо, ми намагаємося мати більше прихильників, а не формальних членів партії. А найголовніше, що віз і нині там. У Голованівську всі люди Лозинського залишилися при владі. Звільнили голову району, вірно звільнили, бо таке під боком не помічав. Ну а що зараз? Керує районом пан Животовський. Рані-ше він був, так би сказати, наглядачем від Лозинського при голові району, а тепер ще краще – виконує обов’язки голови райдержадміністрації. Залишилися і всі інші при владі. І нові злодіяння Лозинського, що випливають, розкриті не будуть. І більшість людей у Голованівську бояться, як і раніше. Більш того, вони впевнені, що прийде новий президент, будь хто – Юля, Янукович, Яценюк, — і тоді повернеться пан Лозинський на білому коні! Такі настрої там панують!