Что в программе, кандидат? Часть 2

Хотя проведение выборов 25 мая ввиду известных событий для многих под вопросом, на улицах продолжают появляться кандидатские билборды (военизированный Ляшко, большой «П» и т.п.), а мы продолжаем анализировать их программы. Если и волеизьявление перенесется, то рано или поздно все равно выбирать, а тексты к тому времени вряд ли очень изменятся…

С позициями претендентов по поводу евроинтеграции, отношений с Россией, языкового вопроса, федерализации и административно-территориального Украины разобрались в прошлый раз. Сейчас начнем с недавно вновь обретших небывалую остроту и актуальность вопросов безопасности и армии, которым, само собой, практически во всех программах отведено немало места.

1. Оборона и безопасность

Менять существующее положение дел в вопросах вхождения страны в системы коллективной безопасности не спешат лидеры рейтингов. Клятвенно обещая при этом довести до ума собственные вооруженные силы. Петр Порошенко, например, прямо заявляет: «Уроки останніх місяців свідчать: Україна сама мусить забезпечити свою оборону». Далее кандидат сообщает о собственных планах на силовиков, слегка кланяясь отечественной промышленности и не забывая о благотворном влиянии на немалую часть избирателей как можно более частого использования евроинтеграционных посылов: «Планую істотне, в рази і порядки, збільшення витрат на відновлення, модернізацію та посилення збройних сил та інших структур, від яких залежить захист від зовнішньої агресії. Наш ВПК здатний задовольнити більшість потреб армії і дати поштовх реіндустріалізації — відродженню промислового потенціалу України. Майбутній вступ України до ЄС розглядаю в тому числі і як додаткову гарантію безпеки України в рамках єдиного європейського безпекового простору». Ненаучность определения «в разы и порядки», очевидно, пугает лидера рейтингов меньше, чем необходимость в будущем отчитываться за конкретные цифры. Зато Юлия Тимошенко в очередной раз абсолютно бесстрашна. Или безответственна: «Підвищити витрати країни на оборону та державне замовлення для армії до 5% ВВП» (в пять раз больше, чем, например, в прошлом году — за счет чего, в программе не указано). По вопросу военных блоков лидер «Батькивщины» практически полностью солидарна с Порошенко: «Посилити співробітництво з ЄС у сфері Спільної політики безпеки і оборони та Спільної зовнішньої і безпекової політики». Сергей Тигипко высказывается резче: «Припинити безглузді пошуки зарубіжних покровителів». Сюда же можно отнести, наверное, и «Україні необхідно сформувати жорстку та самостійну зовнішню політику, використовуючи зіткнення інтересів та особливе буферне положення країни як інструмент впливу», и «законодавчо закріпити єдиний ефективний принцип міжнародної політики країни — прагматичне використання міжнародних відносин в інтересах України та її народу». По вопросу армии — так же практично, без заоблачных посулов: «Створити ефективну компактну армію на контрактній основі. Фундамент армії мають складати сили оперативного реагування».

Однозначно за сохранение и невхождение ратует, само собой, Михаил Добкин, который зачем-то отмечает, что военный призыв нужно отменить — его ж пока и не возобновили вроде? С ним солидарны Валерий Коновалюк, Наталья Королевская, Петр Симоненко (глупо бы было). Коновалюк усиливает внеблоковый месседж, называя одной из главных задач собственной внешней политики «недопущення створення на території нашої держави військового полігону для геополітичної боротьби Росії та Заходу». Лично выгонит, а потом станет «звездой» на границе и больше не пустит?

Характерно, что Анатолий Гриценко — известный сторонник евро-атлантической интеграции Украины — в своей программе о НАТО вообще не упоминает. Зато тему Крыма использует мощно и безопасно (уже ведь не проверишь): «Можете бути впевненими: під моїм керівництвом Україна би Крим не втратила, свою зброю ворогу — не здала!» Вообще вернуть Крым, что абсолютно естественно, обещают практически все. Армию экс-министр обороны, что также естественно, обещает не обижать: «Фінансове забезпечення армії не може бути предметом торгу і має відбуватися через спеціальний оборонний бюджет з чітким цільовим розписом використання коштів і подальшим контролем з боку суспільства».

Правые выступают за НАТО почти монолитным фронтом. Олег Ляшко, как мы уже писали, намерен немедленно после избрания его президентом подать заявку о вступлении Украины в Альянс, но только этим не ограничивается: «Я денонсую антиукраїнські Харківські угоди 2010 року про продовження перебування ЧФ РФ в Криму та угоду 1997 року про базування цього флоту в Криму». Мегаактуально в сегодняшних реалиях. Олег Тягнибок настроен буквально требовать «від країн-членів НАТО вигідних для України умов, чітких гарантій та конкретних термінів можливого вступу України до Альянсу». Лидер «Свободы» вообще намерен взяться за обороноспособность всерьез — те же сказочные 5% ВВП на армию, плюс «створити систему вишколу та мобілізації резервістів (за швейцарським зразком). Відновити систему початкової військової підготовки та цивільної оборони у загальноосвітній школі та мережу військових кафедр у вишах (их что, ликвидировал кто-то? — Авт.). Створити ефективну контррозвідувальну службу для гарантування безпеки українського запілля та боротьби проти диверсантів і саботажників імовірного противника». И даже «залишити за собою право на відновлення ядерного статусу України у зв’язку з порушеннями Будапештського меморандуму Росією (одним з гарантів безпеки України). Відновити тактичний ракетно-ядерний арсенал. Звернутися до США та Великої Британії по сприяння та допомогу в ядерній програмі України». Перспективное начинание, учитывая, что они как раз «ядерно активных», вроде Ирана и Северной Кореи, по всему миру постоянно деактивировать пытаются с переменным успехом. Об этом стоит не забывать и Дмитрию Ярошу из «Правого сектора», который делит с Тягнибоком одно электоральное поле и также предлагает возобновление ядерного статуса. Он скромнее в обещаниях по части денег — «збільшення утричі видатків на армію, її переозброєння», и с членством в НАТО не торопится. Пока — только «взаємодія з НАТО та іншими структурами міжнародної безпеки з метою запобігання зовнішнім загрозам», а заодно — на всякий случай, «повна мобілізація, розгортання професійної армії, національної гвардії, територіального ополчення» и «надання права громадянам носіння вогнепальної зброї» сверху. Всех — в ружье. Тягнибок, кстати, тоже выступает за право на «огнестрел» для всех — конкуренция… Александр Клименко из УНП, беспартийный Зорян Шкиряк и Василий Куйбида из Народного руха альтернативы членству Украины в Североатлантическом блоке не видят. Последний предлагает также вернуть воинский призыв.

2. Местные администрации

Быть или не быть в Украине губернаторам и самому институту местных администраций — мнения кандидатов по этому вопросу разделились, как и по вопросу того, будут ли их глав, как раньше, назначать или все-таки выбирать. Тигипко и Добкин, к примеру, предлагают оставить, но на выборной основе. Порошенко, Тимошенко, Тягнибок, Ярош и Симоненко придерживаются официально заявленного курса сегодняшней власти на ликвидацию администраций и передачу функций исполнительной власти в регионах исполкомам местных советов. Примечательно, что и в том, и в другом случае амбициям части членов команд будущих президентов, рассчитывающей попасть если не в министры, то хоть в губернаторы малохлопотным путем прямого назначения, приходит конец. Сама, сама, сама — через прямые выборы или через обл- или райсовет.

3. Суды и правопорядок

Если с выборностью председателей ОГА ясно: либо да, либо нет, то с другой популярной фишкой кампании — выборностью судей и других представителей правосудия и правопорядка все сложнее. Настоящий парад концепций. При этом провести люстрацию, поставить всех под жесткий (а то и жесточайший) общественный контроль с ликвидацией неприкосновенности судей, депутатов и президента обещают все или почти все, как и возможность для местных общин отзывать судей, депутатов и даже землеустроителей и начальников УМВД. Как, кстати, и до этого — много лет подряд, с завидной регулярностью от выборов к выборам.

Порошенко, не вдаваясь в технические подробности, собирается «реформувати правоохоронну систему (суди, міліцію, СБУ, прокуратуру)», конечно же, через антикоррупционную люстрацию «судових, правоохоронних, податкових і митних органів», затем — «встановлення публічного контролю за призначенням і діяльністю суддів і створення системи їхнього автономного функціонування, незалежного від законодавчої та виконавчої гілок влади». Какой будет эта система, как именно она будет формироваться и действовать, впрочем, не совсем понятно. Конкретные механизмы, с помощью которых будет реализовываться весьма обширный тематический блок инициатив Тимошенко, тоже прорисовываются весьма смутно. А обещает она немало: «Запровадити механізм приватного обвинувачення, коли громадяни можуть напряму звертатися до суду для притягнення до відповідальності чиновників, які порушують права людини та закони. Провести люстрацію і притягти до відповідальності суддів, прокурорів, працівників міліції, всіх посадовців, причетних до політичних переслідувань, порушень прав людини, неправосудних рішень, невиконання рішень Європейського суду з прав людини та до корупції. Відновити самостійність судової влади та незалежність суддів, поставити їх під контроль суспільства. Створити рівні можливості для захисту своїх прав і свобод громадянами через суд, незалежно від їхнього соціального статусу чи майнового стану». Словами незабвенного доктора Ватсона в блестящем исполнении Виталия Соломина: «Но как?»

Тигипко, как всегда, краток: «Реформувати правоохоронну систему. Створити ефективну систему професійного і громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів. Провести судову реформу. Країні необхідне ефективне і справедливе правосуддя, в іншому випадку будь-які економічні та адміністративні реформи не матимуть сенсу». Все это, конечно, очень хорошо, но тот же вопрос.

Компания тех, кто предлагает прямые выборы судей, подобралась, мягко говоря, разношерстная — опять же, мода сурова, она не выбирает: Добкин, Ляшко, Симоненко, Тягнибок, Цушко…

Тягнибок при этом предельно конкретен: «Запровадити обрання: місцевих суддів — громадою строком на 5 р., суддів апеляційних судів — з’їздом суддів місцевих судів строком на 7 р., суддів Верховного суду — з’їздом суддів України строком на 10 р.». Почему именно на такие сроки — знает только сам Тягнибок. В вопросе реформирования внутренних органов главный свободовец также лаконичен, экономически целесообразен и при этом — опять же, ориентирован на усиление армии: «Реформувати правоохоронні органи за грузинським зразком. Скоротити втричі МВС та інші правоохоронні органи. Спрямувати вивільнені людські та матеріальні ресурси на розбудову ЗСУ». Ярош, в свою очередь, предлагает не заморачиваться и просто скопировать американскую модель: сразу после «оновлення особового складу силових органів» и «забезпечення справжньої незалежності суддів» последует «широке запровадження інституту суду присяжних, позбавлення прокуратури права вести досудове слідство, створення муніципальної міліції та виборність шерифів». Ии-ха!

По принципу «чем чаще — тем лучше» предлагает пойти в судейском вопросе бывший социалист Василий Цушко: «Суддів слід обирати у районах та містах і частину з них делегувати до обласних верховних судів, із ротацією через рік». Чего засиживаться-то? Почему, кстати, не поквартально или не ежемесячно?

Но дальше всех пошел беспартийный агроэкспортер Владимир Саранов. Помимо «забезпечення діяльності «суду присяжних», що дозволить мати представників громадськості при судових розглядах» и «підвищення рівня оплати праці суддів, що дозволить уникати необхідність отримання хабарів» (как будто это кого-то когда-то останавливало), он настаивает на введении «щорічної атестації суддів усіх рівнів з використанням детектора брехні». У Саранова, к слову, к полиграфам какая-то почти маниакальная страсть — может, он как-то связан с их продажей или производством? Ежегодно аттестовать с использованием детектора лжи он предлагает не только судей, но и… всех сотрудников государственных органов, а также — только вдумайтесь в этот масштаб, членов избирательных комиссий всех уровней перед выборами и после их окончания. Большой брат смотрит на тебя. Оруэл нервно курит у входа. Перед аттестацией…

Самое интересное — экономику и налоги, а также самые оригинальные без кавычек идеи кандидатов мы оставили на потом. Читайте в следующем номере…

Андрей Трубачев, «УЦ».