Віктор Бойко: «Я знаю як закінчити війну»

Нардеп, міністр, чиновник на солідних державних посадах, неймовірні колізії з призначеннями та звільненнями — його біографія займе, мабуть, цілу газетну шпальту. Спілкуватися з Віктором Бойком журналістам завжди цікаво. Він має такі джерела інформації, що вже через десять хвилин спілкування хочеться якнайшвидше поділитися сенсацією з читачами.


— Вікторе Олексійовичу, ми з вами давно не спілкувалися, а питань, зрозуміло, не на одну зустріч. І в людей багато питань, і в журналістів багато питань. Насамперед це ситуація на сході України. Хотілося б почати з того, щоб ви дали свій аналіз, своє бачення цієї проблеми.

— Для мене не є новиною, що там твориться на сході, справа в тім, що я сім років опікуюся та є спонсором і побратимом 72-ї бригади, яка дислокується в Білій Церкві. Ця частина постійно знаходиться у зоні бойових дій, їх накривали «Градами» з боку Росії, з другої сторони — місцеві терористи обстрілювали з тилу… Мені доводиться постійно спілкуватися по телефону з командиром та його заступником по тилу. Вони мені дають інформацію, що їм першочергово потрібно: бронежилети, спальники, намети — все туди відправляю. Я був шість разів у них, і вважаю, що маю право задати міністерству оборони низку питань.

Все починається з отримання повістки з військкомату людиною, яка вже має сім’ю, роботу, дітей, і от його відправляють в «учебку». Після того як він туди приїжджає, йому кажуть: «Напиши заяву, що ти — доброволець». Він написав, а потім через деякий час йому дають список: «Купи оце все!» Він дивиться на цей список і каже: «А в мене грошей нема…» «Ну тоді будеш дезертиром…» або ще якусь погрозу. І це не поодинокий випадок.

Коли я слухаю наших хлопців, які не мають на сьогоднішній день бєрців, не мають шолома, не мають бронежилета, в них іржаві патрони, автомати, які відказують, я задаю питання: «А куди йдуть 17 мільярдів гривень, які виділено з бюджету на утримання української армії протягом 5 місяців?» І це зовсім не риторичне питання.

Відсутність на даний час ставки головнокомандувача збройними силами призводить до не координованості взаємодії між частинами — це все приводить до непередбачуваних і небачених втрат. Я думаю, що взагалі АТО закінчиться в Києві. Багато хлопців не хочуть їхати після АТО додому, всі хочуть їхати на Київ.

Думаю, що Верховна Рада, яку оберуть 26 жовтня, не встигне обрати навіть Голову Верховної Ради, як її знесуть добровільні, але вже злі батальйони, які повернуться на столицю. Політичних лідерів не врятує навіть включення до виборчих списків командирів цих батальйонів. Чванство й презирство влади до власного народу приводять до таких колапсів.

— Сумний розвиток подій ви прогнозуєте…

— Я навіть не прогнозую, я його бачу. Справа в тому, що мені глибше відома ця проблема, тому що володію інформацією з перших рук…

— Дуже багато політиків вважають, що конфлікт на сході не має військового вирішення. Тож яке рішення має конфлікт на сході України?

— Почну з того, що мені особисто доводилося спілкуватися з Путіним. Він достатньо жорстка, амбітна й цілеспрямована людина. І не потрібно себе дурити стосовно допомоги Заходу та послаблення Росії від санкцій. Потенціал у Росії, як у приказці «Поки товстий схудне, худий вмре». Але ж питання не в тому! Питання зовсім в іншому — в джерелі фінансової підтримки сепаратистів людьми, які на сьогоднішній день покинули Україну, а до недавнього керували нами. Сьогодні вони фінансують оцю всю ситуацію на сході.

Спілкуючись зі спікєром Госдуми Наришкіним у Санкт-Петербурзі в кінці травня, я почув від нього таке: «Ми ще на війну з Україною не витратили не те що карбованця, навіть копійки не витратили». Танки Т-64, які 15 років тому зняті з озброєння в Росії, сьогодні купують як нові, по півтора мільйона доларів, і зрозуміло, хто це фінансує. Установки «Град», які вже списані 20 років тому. На знешкодження одного снаряду потрібно затратити 1500 доларів США, а наші зрадники їх купують по ціні 5000 доларів. Такого заробітку на металобрухті у Росії ніколи не було. Та для росіян хай би ця війна продовжувалася ще багато років. Але це вони поки що продають терористам «металобрухт» із військових частин, які знаходяться поруч. А якщо вони ще той «металобрухт» з Уралу привезуть, то нам тут вистачить на 20 років його приймати на свої голови. То ж питання тільки в тому, що вкрай потрібно просто знищити джерело «лівого» фінансування терористів, і тільки тоді все прийде до ладу…

— Вікторе Олексійовичу, ваша поява на Кіровоградщині має відношення до позачергових виборів до Верховної Ради? Здається, ви вже зареєструвалися кандидатом у народні депутати по добре знайомому 102 округу?

— По-перше, я буваю на Кіровоградщині регулярно, це моя батьківщина, і пов’язувати мою багаторічну співпрацю з земляками тільки з виборами — черговими, позачерговими чи ще якимись — абсолютно невірно! Ну а, по-друге, моє так зване реєстрування — це навіть не поганий жарт, а брудна політтехнологія від людей, які хочуть обдурити моїх мудрих земляків ще до виборів, вони вбачають у мені небезпеку для себе. Я ще взагалі не реєструвався!!! І той Бойко Віктор Олексійович, якого зареєстрував ЦВК, не має до мене ніякого відношення. Ми з ним, як кажуть в Одесі, навіть не «однофамильцы». Безробітний, безосвітний, народився десь на Київщині… Навіть прикро, що мені не змогли знайти більш пристойного двійника. І, третє, головне. Сьогодні, коли ми з вами спілкуємося, я ще не вирішив, чи буду брати участь у виборчих перегонах, хоч відчуваю в собі сили та досвід. Але якщо я побачу на окрузі серед кандидатів достойну людину, перспективного політика, потрібного Кіровоградщині та країні, я готовий підставити йому своє плече та допомагати всіма своїми ресурсами.

На сьогодні це все. Щиро ваш, Віктор Бойко.

Спілкувався Юхим Мармер, «УЦ».

Добавить комментарий