Некабінетний чиновник Ігор Забажан

Ми зустрілися напередодні двох подій – Дня місцевого самоврядування і звіту перед громадою міського голови Новомиргорода Ігоря Забажана за виконану протягом року роботу. Говорили про самоврядування, відмінності роботи в цих органах від роботи у виконавчій владі (Забажан у минулому заступник голови РДА), складнощі та перспективи. Розмова склалася, було досить цікаво.

– Ігор Валерійович, що таке місцеве самоврядування популярною мовою? Як би ви пояснили це, скажімо, простій бабусі?

— Якщо по-простому, це влада, яка надана жителями міста певним людям. Ми повинні служити громаді, виконувати завдання, які вона перед нами ставить. Це є місцеве самоврядування. Депутатський корпус представляє певні території, і це невеличкий місток між виконавчою владою та населенням. Органи місцевого самоврядування покликані забезпечувати нормальне, комфортне проживання людей.

– Є певні принципи місцевого самоврядування. Все нормально, ідеально? Чи, можливо, щось треба змінити?

— Треба вдосконалювати Бюджетний кодекс. Ми стикнулися з питанням, коли підприємства, які працюють у місті, готові допомагати, а тому користуються міською інфраструктурою, але їхні податки в місто не потрапляють. У нас є потужне підприємство «Велта», яке також хоче, аби податки йшли в місто, адже більше половини працюючих проживають в Новомиргороді, але ми не змогли знайти відповідний механізм. Тому частина податків сплачується в районний бюджет, частина – в обласний та державний. Це стосується не тільки потужних підприємств, але й інших. На мою думку, необхідно все-таки внести зміни до Бюджетного кодексу в цій площині.

– За рахунок чого ви живете та розвиваєтеся?

— Земельний податок – основна частина надходжень. Велика частина – акциз. У цьому році ми збільшили надходження до бюджету, прибуткова частина збільшилася майже на два мільйона гривень. Це сплата податків і допомога соціально відповідального бізнесу. Ми започаткували практику підписання меморандумів, соціальних угод про співпрацю. Поки що підписано два меморандуми, але будемо працювати в цьому напрямку.

– Як вам допомагають область, держава? На які субвенції ви розраховували?

— На превеликий жаль, в цьому році ми не отримали субвенцію на розвиток інфраструктури. Із районного бюджету були цільові субвенції на допомогу дитячим садочкам, і поки що все. Зараз пишемо програми на наступний рік і маємо надію, що залучимо державні кошти.

– Якщо порівняти вашу роботу в районній адміністрації та на посаді міського голови, де складніше, цікавіше, комфортніше?

— Цікавіше саме в міській раді. Я вирішив балотуватися на посаду міського голови, тому що хотілося робити конкретні справи. Ми бачимо конкретну роботу на виході. Працюємо з громадою. Є багато проблем, які ми намагаємося вирішувати, і головне те, що бачимо кінцевий результат. Цікавіше й тому, що місцеве самоврядування для мене – новий вид діяльності.

Щодо того, де складніше, не скажу, що тут є великі складнощі. Хоча вони є завжди. Хто не працює, не має складнощів. Я вважаю, що цей рік, який ми прожили разом з виконавчим комітетом, депутатським корпусом, громадою, був вдалим стартом. План, який ми ставили перед собою на рік, виконали. Вважаю, що непогано. Оцінку, звісно, дадуть виборці. Я планую перед ними публічно звітувати.

– У вас повне порозуміння з депутатським корпусом?

— На сьогоднішній день так. Спочатку було складно, кожен прийшов зі своїми амбіціями, своїм баченням. Було складно, напевно, місяця чотири чи п’ять. Зараз великих проблем я не бачу. Звісно, дискутуємо, всі питання намагаємося вирішити на засіданнях постійних комісій, щоб на сесію вийти підготовленими.

Завдання у нас одне, всі йшли на вибори з єдиною метою – працювати на благо нашої територіальної громади, що ми сьогодні й робимо.

– Якщо порівнювати населені пункти області, чим громада відрізняється від громади? Якщо можна їх порівнювати…

— Усі люди однакові, бажання людей також однакові – комфортно жити на своїй території. З громадою необхідно працювати. У мене немає певних годин для особистого прийому громадян, я ніколи не ховаюся від людей. В кабінеті буваю рідко, постійно знаходжуся на об’єктах, спілкуюся. Вважаю, що керівник органу місцевого самоврядування – це не кабінетний чиновник, який повинен сидіти в купі паперів. Для цього є апарат. А я повинен дивитися, слухати й прислухатися до людей, працювати над завданнями, які вони ставлять.

– Які у вас найгостріші проблеми?

— Дороги, які розбиті майже вщент. У розвиток дорожньої інфраструктури ми в цьому році вклали відсотків на сорок більше коштів, ніж у минулому. Є невеликий прогрес. Щоб мати нормальні дороги, потрібно не одне десятиріччя та дуже багато коштів. Підтримувати у належному стані вже немає, що дороги потрібно будувати. І цю проблему я ставлю на перше місце. Житлово-комунальне господарство – на друге, а то й на третє.

– Не можу не спитати вас про перспективи децентралізації влади, об’єднання громад.

— Ці питання ми постійно обговорюємо на виконавчому комітеті, спілкуємося з представниками територіальних громад району. Повністю підтримуємо ці процеси, але поки що придивляємося, вивчаємо досвід сусідів із Маловисківського району, Новоукраїнського. Ведемо переговори з керівниками сільських територій, і поки що не всі готові.

Задум непоганий. Я був в Європі, дивився, як це зробили у Польщі. Є певний результат. Звісно, слабкіші території намагаються об’єднатися з сильнішими, і це нормально. Думаю, ми не оминемо процес об’єднання.

– Як ви вітатимете колег? Що побажаєте?

— Фактично це другий день місцевого самоврядування протягом нашої каденції, але по суті він перший. Я приступив до виконання обов’язків 26 листопада минулого року, і на той момент до свята ще не встиг вникнути в тонкощі роботи. Тому це буде перше повноцінне свято.

Будуть урочистості. Побажаю усім найголовнішого – мирного неба над головою. А ще – міцного здоров’я. Щоб ми спільно, однією командою працювали на розвиток території. І коли закінчиться каденція, щоб нам не було соромно дивитися в очі земляків.

Спілкувалася Олена Нікітіна, «УЦ».

Опубликовано Рубрики 49

Некабінетний чиновник Ігор Забажан: 2 комментария

  1. Ой, стаття на сайті українською мовою…..Я аж не повірила спочатку, подумала, щось привиділося! Соромлюся навіть спитати, а з якого дива???? :good:

  2. Ага, Анечка, первая за 20 с лишним лет. Шучу. Два варианта: или тебе некогда регулярно читать УЦ, или ты — двуязычная — просто не обращаешь внимания на язык публикации.

Добавить комментарий