Знову про хоспіс.

Знову говоримо про долю людей з невиліковними хворобами, про відсутність хоспісу. Говорили, говоримо, і будемо говорити. Бо десятками років влада обіцяє, що до кінця кожного року хоспіс на Кіровоградщині з’явиться. Не з’являється. Суспільству варто вимагати його створення. Постійно. Регулярно. Інакше, так і будуть раз на рік обіцяти… І можна розслабитися на рік — нікому ж то не цікаво…

Знову про хоспіс.: 28 комментариев

  1. Бачу, що тема хоспісу нікому не цікава. Коментуватиму тут тільки я. Решта людей зайняті більш важливими справами, розумію.

    Ну, принаймні, почитайте. Якщо, звісно, буде на те ваша воля. Одна жінка подзвонила в ефір зі своєю бідою. В неї хвороба Паркінсона.

    http://youtu.be/S9WzBZoWv_Q?t=28m45s

    Тут все можна почути: 28 хвилина, 45 секунд…

    От і думаємо всі ми, хто був на програмі: а як ми можемо їй допомогти? Хоспіса немає. А чи спроможна на щось наша влада? Наше суспільство?

    Телефон є в мене та у Віки Лінцової… Не дзвонимо, не знаємо, що можемо реальне запропонувати. Але думаємо…

  2. тема хвороб та смерті, за моїми спостереженнями — викликає у людей бажання скоріше від цього відмахнутися… Я, взагалі-то не проти, щоб усі жили вічно, та ніколи не хворіли, але, нажаль, розумію що це неможливо. І, за статистикою, 10% українців не доживуть до наступних президентських виборів. І якщо ви не впевнені, що помрете в 90 років на руках у люблячих та турботливих правнуків, а так, як і я — розумієте, що таки можете важко захворіти та потребувати догляду та знеболення — ця тема і для вас, також..

  3. http://www.gazeta.ru/social/2014/02/10/5899205.shtml ось в РФ контр-адмірал застрелився, причина — сильний больвий синдром і важка бюрократична процедура доступу до адекватного знеболення. Біль лишає людину гідності, це страшно. ..

  4. Андрій, якщо чесно — я навіть боюсь телефонувати тій жінці, яка нам на ефір дзвонила. Дуже страшно, що зовсім не виправдаю її сподівань… Але, звісно, що я з нею зв`яжуся, запитаю про її потреби. Одразу зрозуміло — ій потрібен догляд, чи на дому побутова та медична допомога, але бажано, щоб постійно (бо людина ж ложку до рота не може нормально донести!), чи то госпіталізація у паліативне відділення (якого у нас немає). Таке враження, що просто треба стати навколішки, і за цю жінку молитись. Бо хто і як ій допоможе?!

  5. ещё раз повторю свои слова из других тем, у нас, в Кировограде ниче никому не нужно, особенно когда не касается тебя лично, а если уж когда и коснется, тогда и будут думать, а если есть деньги, то что то и делать. А так, это все бла бла бла. Другие цели выше и важнее к сожалению для власти, для бизнеса… О людях никто никогда не думал и не будет думать…

  6. На сьогоднішній день відгукнулася одна Олена Данилишин. Є конкретні пропозиції стосовно долі тієї жінки, про яку я написав 29.05.2014 о 22:58.

    Відгукнулася на Facebook. Ані голова ОДА, ані голова обл. ради, які були там згадані (отже, отримали повідомлення про це) — ані словом поки не відгукнулися. Рівно, як і решта представників політикуму та бізнесу.

    Я ніколи не був симпатиком регіоналів, але не пам’ятаю, щоб Сергій Ларін відморозився від питань, які піднімалися на УЦ. Це був піар? Майже на 100%. Але такий піар допомагав людям. Тут — просто мовчанка. Повна. Ігнор.

    Така тактика має право на існування. Але я собі ставлю запитання. Повторюю, собі. Просто вголос.

  7. Майже нікому, майже нічого. Це не тільки для Кіровограда справедливо. Взагалі у нас, на території колишнього СРСР — важко з увагою суспільства. Звикли, що держава має за все думати. А держава зараз думає зовсім за інше…

  8. Дійсно, страшно. Але ми спробуємо. Поборемось бодай за шанс допомогти. Знову подякую Олені Данилишин. Просто посеред байдужості, яку бачиш, це взагалі варте супер-поваги.

  9. Олені — низький уклін за небайдужість та бажання допомагати. Пояснюю, що за обставинами сьогодні і вчора не змогла вийти на роботу, але завтра буду в офісі і цій жінці, що звернулась по допомогу — обов`язково зателефоную, принаймні — вже маємо на розгляді один из варіантів допомоги, дякуючи Олені. Про деталі цього кейсу — буду Єлисаветградському лікареві писати, необхідну інформацію висвітоюємо на ФБ в групі «Сімейний лікар», або тут… Приємних втхідних усім, але все ж таки — пропоную не забувати — хоспісної допомоги потребуються близько 13 000 (!) людей на Кіровоградщині, і близько 400 000 на Україні. … вони вже не мають сил боротись за свої права, а ми можемо і повинні.

  10. Хоспіс — вчорашній день. Потрібно на державному рівні вирішувати проблему. А держава, нажаль, тільки палки у колеса встромляє.

  11. Совершенно верно. Вчерашний день — не вчерашний, можно дискутировать. Но для Кировограда, например, это слишком дорого. Кроме того, хоспис как самостоятельное учреждение — не предполагает наличие даже минимально необходимой диагностической базы (что крайне необходимо при изменении состояния больного). Поэтому идут по пути перепрофилирования лишних (?) коек в стационарах в палиативные койки (уже есть 15 в 1 больнице, и открывают 10 в 3 больнице. Бюджетная нагрузка та же. Плюс большой в том, что здесь нет показателя койко-дня (за больными можно ухаживать месяцами), врачи получают возможность более эффективно использовать наркотические аналгетики и присутсвует хотя бы минальная диагностическая база и консультативная помощь.

  12. Согласен. Но я о другом. О создании на дому.

  13. Дорого. Тем более в нынешней ситуации. Разве что — опять «потемкинские деревни» ))) Вероятно все — таки будут использовать имеющиеся минимальные возможности…

  14. Полноценный согласен, дорого. Но хоть бы не мешали обезболивание более менее полноценное проводить!

  15. Дуже дякую за обговорення теми.

    Стосовно хоспісу на дому — Сергію, абсолютно згоден, що і це дуже необхідно. Мало того, дуже сподіваюсь, що це якраз можливо.

    Стосовно того, що держава нічого не робить — згоден знову. Однак, вона це не робить кілька десятків років поспіль. Отже, поки суспільство не буде кожного разу доступно державі пояснювати, що якраз тут необхідно щось зробити — толку не буде. Однак іншого шляху, ніж активні родичі хоспісних хворих, я не бачу.

    Отже, або буде так, як є (або гірше), або люди навчаться відстоювати себе заради майбутніх людей…

  16. Далі. Те, що це — задорого для Кіровограда. Для 20-ти областей України — не задорого, а для Кіровограда — задорого. Хоча, згоден. І всі лікарні також дуже дорого обходяться країні. Та й школи, мабуть, також… Може, ну його все, га?

    Хоча, впевнений, у певних колах крутяться такі бабки… Що утримання хоспісу — це просто дрібничка…

    Та й думаю, що хоспіс може бути й не дуже дорогим… Ні, freeware, звісно не може бути. Але сказати, що це неможливо для нашої області — навряд…

    Як на мене, якщо є бажання щось зробити, тоді люди це роблять. Якщо немає — шукають причини, чому б не робити.

    Особисто мені цікаво, на Кіровоградщині — всі вважають, що треба йти другим шляхом?

  17. Ой, Сергію, ще одне. Щодо «вчорашнього дня». А що, у всьому Світі згортають хоспіси? Якось я пропустив це… Стали непотрібними?

    Мені здається, що має бути і хоспіс, як будівля та установа, і хоспіс на дому. Тільки поєднання обох форм надання хоспісної допомоги, як на мене, можуть надати якісну хоспісну допомогу хворим області…

  18. Шановний Андрію!
    Давайте не будемо робити вигляд, що ви (лікарі) можете надати навіть невідкладну допомогу на сьогоднішній день.
    Витрачати мізерні бюджетні кошти, які вкрай необхідні травмованим, хворим з гострими захворюваннями, маленьким дітям і т. п. на інші програми – злочин.
    Якщо Вам потрібно піднімати проблему хоспісної допомоги не для піару, а реально – звертайтесь в релігійні об’єднання, які вільні в вирішенні фінансових проблем.
    Бізнес допомагає тільки тим, кому довіряє.

  19. Шановний sss!

    Стосовно піару. От поясніть мені, з якою метою мені той піар? В президенти, в мери, губернатори та навіть депутати — не рвусь. Спілкуюсь публічно? Кожен, кого може прочитати більше за 2 людини — займається піаром?

    Далі. Звертатися буду всюди, куди тільки зможу. Релігійні установи — також в моєму переліку. Але не бачу жодної підстави слідувати Вашій пораді.

    Стосовно витрат бюджетних коштів… Стосовно злочину — Ви помиляєтесь. Злочин, це коли на надбавки, пільги, транспорт та розкіш витрачаються кошти замість того, щоб витрачатися на допомогу травмованим, хворим на гострі захворювання, маленьких дітей та людей, що потребують хоспісної допомоги, — ось це злочин. Можливо. Хоспісна допомога — один з необхідних напрямків допомоги людині.

    Але. Після слів колишнього голови ОДА Андрія Ніколаєнка я чекаю від влади не коштів. Я чекаю на вольове рішення — виділити одну з будівель, які вже непотрібні, в області — на потреби хоспісу. А також вийти на бізнес, на небайдужих, але заможних людей — задля пошуку фінансування цієї установи.

    І це вже достатньо нескладно. Якщо є бажання.

  20. Щодо робити вигляд. Невідкладну допомогу НАДАЮТЬ лікарі ШМД. Різні лікарі займаються різною роботою. Але працюють краще, ніж могли б, враховуючи ставлення до них суспільства, держави. Давайте не узагальнювати, sss.

  21. Ще про піар. Якщо бодай щось стане виходити з тим самим хоспісом, задля того, щоб воно ставало кращим — ось тут я прикладу всіх зусиль для найширшого піару. Не себе. Справи стосовно створення в нашій області хоспісної служби. І тут я розраховуватиму на всі ЗМІ. Друковані, електронні, мережеві…

    Люди мають зрозуміти, що це також вкрай важливо, що треба прагнути, щоб це також у нас з’явилося, що коли ти вже особисто опинишся в ситуації, коли ти помираєш — вже пізно бажати створення служби, яка може тобі допомогти завершувати життя достойно. Якщо ми всі докладемо зусиль зараз — можливо це допоможе або нам, або нашим близьким завтра… Ось така моя позиція.

  22. Для тех, кто знает об истории с программой «Семейный доктор» по тематике хосписной и паллиативной помощи, которая выходила в эфир 28 мая из студии Андрея Гардашникова — во время эфира в студию был телефонный звонок от женщины с синдромом Паркинсона. Женщина с ограниченной подвижностью озвучила свою проблему — сиделка приходит к ней дважды в день, утром и вечером, всё остальное время она одна, ей сложно себя обслуживать, вставать она не может, и конечно-же — проблема одиночества… После передачи мне был передан телефонный номер этой женщины, и я связалась с нею, чтоб уточнить её потребности и подумать, чем помочь можно. По звонку удалось выяснить, что ей необходимы приспособления для инвалидов (коляска или ходунки) и лекарства, кроме того — важно чтоб кто-то её посещал, и было с кем поговорить. Живёт она в селе, которое недалеко от города (личный данные об имени, адресе и т.д. — не разглашаю по всем понятным причинам). Я не медик, и в том, какие приспособления для инвалидов нужны в таких случаях — не разбираюсь, поэтому обратилась к Андрею с проблемой, что нужен невролог, который сможет выехать к этой клиентке для консультации. Андрей обратился к Олегу Рыбальченко, и на следующий день утром — телефонные звонки от представителей Департамента охраны здоровья области, уже с конкретным запросом — куда, когда и на какое время нужно организовать выездную консультацию невролога. Предварительно я договаривалась с этой пациенткой посетить её сегодны с 17.00 до 18.00 (в эти часы приходит сиделка, будет кому открыть дверь). Звоню, чтоб согласовать визит — результат неожиданный…. Женщина говорит, что к ней приехали дети, и больше ни в какой помощи она не нуждается, и посещать её не надо… Что-то странное происходит в нашем обществе — люди и за помощью обращаться бояться, и принимать её не всегда умеют… Дети ведь приедут, а потом уедут, а одиночество и проблемы могут остаться, но человек, который позвонил в студию, когда ему было невмоготу, теперь почему-то попал в плен страхов и стереотипов, и это грустно. Самое важное, о чём я хочу написать, это слова благодарности людям, которые отозвались помочь — частично они перечислены в посте, некоторых не указала, потому что не помню данные — несколько человек, все очень занятые люди, для меня в этой истории стали понятнее и ближе, и я горжусь тем, что такие люди есть в моей жизни. Отдельное спасибо — Елене Данилишин. Всем хорошего дня! Будьте здоровы, берегите себя и ваших близких! :rose:

Добавить комментарий