Тема разгосударствления бюджетных и коммунальных средств массовой информации муссируется давно. Еще в 2015 году был принят соответствующий закон, а с начала 2016-го в редакциях газет по всей стране прошли собрания трудовых коллективов, на которых они решали, каким путем идти дальше – оставаться ли рупором органов власти, или зажить самостоятельной жизнью, не завися от власти, и при этом больше не получая от нее дотаций на существование. И вот на прошлой неделе Кабинет Министров позволил уйти в вольное плавание части газет по всей стране.
В Кировоградской области разгосударствлению подлежат пока одиннадцать газет. Много это или мало? Как сказать. Вот в Закарпатье всего одна газета решила отправиться в свободное плавание. В Киевской области – пять таких. А в Винницкой – 16. Но в целом Кировоградщина в первой пятерке регионов, желающих большей свободы прессы.
Решили избавиться от властной опеки такие газеты, как «Честь хлібороба», Бобринец; «Новоукраїнські новини»; «Вісник Голованівщини»; «Світловодськ вечірній»; «Сільське життя», Добровеличковка; «Трудова слава», Петрово; «Вільне слово», Александрия; «Вперед», Александровка; «Народне слово», Кропивницкий; «Слово і час», Благовещенское; «Новомиргородщина».
Мы поинтересовались у некоторых редакторов изданий, как они собираются жить дальше самостоятельно? Не боязно ли лишиться опеки «старшего брата»?
Ігор Леус, главный редактор газеты «Честь хлібороба», Бобринецкий район:
— Особливих перешкод у реформуванні ми не відчуваємо. У нас співвласниками були районна рада, районна державна адміністрація та творчий колектив. Всі ухвалили рішення про роздержавлення. Звісно, доводилося попрацювати в першу чергу з депутатським корпусом, переконувати, і все вийшло.
Звісно, не було все швидко та безболісно. І зараз є багато питань господарського та юридичного характеру, але, думаю, ми все вирішимо. Не одразу, думаю, місяця за два впораємося.
Закон про роздержавлення, на жаль, не зовсім досконалий.
А стосовно матеріального становища – так ми і так давно живемо незалежно. З 2005 року не отримуємо жодної копійки дотації з бюджету. На нашому прикладі інші видання вчаться господарювати.
Упевнений, жодна газета не зникне, якщо буде працювати на читача, а не на владу. Звісно, й про владу треба писати та співпрацювати з нею.
Я взагалі впевнений, що, лише коли зникнуть гроші, тільки тоді зникнуть друковані видання.
Велику допомогу в усіх процесах нам надає спілка журналістів, нею розроблено так звану дорожню карту реформування, нам постійно надаються консультації, і самотужки, без допомоги спілки, ми б не впоралися.
Владимир Кифенко, главный редактор газеты «Трудова слава», Петрово:
— Якщо відверто – мені не дуже б хотілося, щоб про наші плани й можливі перспективи зараз йшлося на загал, тому що те, що у нас може вийти, не зовсім відповідає задумці законодавців, які начебто прагнули зробити місцеву пресу зовсім вільною.
Іншими словами – є люди, які бажають стати співвласниками газети. І колектив, здається, не проти. Аргументів щодо іншого варіанту розвитку подій у нас небагато: за так званими європейськими мірками основним спонсором видання мали б стати безпосередні передплатники, однак який на сьогодні рівень матеріального статусу основної їхньої маси, гадаю, розповідати зайве. Тож виключно ринкові підходи в нашому випадку можуть і не спрацювати. Чекати ж, що «колись рівень доходів наших громадян неодмінно зросте», – теж справа невдячна, ми, напевне, цього вже не дочекаємося. Тож нехай буде, як буде.
Стосовно взаємин з районною владою… Стосунки зараз чудові. Представники обох її гілок – молоді, креативні, із сучасним баченням ролі преси й завжди готові йти назустріч. Але… Біда в тому, що будь-якої миті (після наступних виборів, наприклад) їх можуть звідси прибрати, перевести на іншу роботу. І де гарантія, що не повернуться знову такі, з якими ми вже мусили мати справу багато років до цього? Тож, напевне, наш вибір буде саме тим, про який я сказав на початку. Втім, побачимо, що буде завтра – зараз категорично нічого стверджувати не беруся.
Оксана Рыбченкова, главный редактор газеты «Народне слово»:
— Главная проблема, как и у всех «пионеров», – отсутствие опыта в этом процессе. Причем как у редакций, так и у учредителей, так и у юристов. Поэтому возникающие раз за разом проблемы приходится решать «с колес», искать верные решения на собственном опыте. С момента вступления в силу закона о реформировании часто приходится слышать от «недержавных» коллег – мол, теперь узнаете, как это – зарабатывать самостоятельно, а не паразитировать на бюджетной дотации, на деньгах налогоплательщиков. Но, во-первых, дотация из областного бюджета покрывала наши затраты на выпуск газеты лишь частично, значительную долю расходов редакция обеспечивала из собственных средств. Во-вторых, у большинства частных изданий есть собственные – прямые или непрямые – инвесторы. В-третьих, персонал редакции официально оформлен, зарплата – легальная, налоги платятся независимо от размера дотации. Так или иначе, решение коллективом принято, процесс рассчитываем завершить (с учетом отведенных законом сроков) в начале следующего года.
Как показала практика, далеко не везде в масштабах страны власть добровольно и безболезненно согласилась расстаться со своими печатными органами – то решения о выходе из учредителей нарочно затягивались для срыва сроков реформы, то газеты шли в судебные процессы… В нашем случае, нужно заметить, серьёзных проблем не возникло, соучредители – областной совет и областная государственная администрация – заняли конструктивную позицию и действовали в рамках закона. С юридической точки зрения, ОС и ОГА до сих пор являются нашими соучредителями. Хотя, согласно требованию закона, они приняли решения о выходе из их состава. Это положение будет сохраняться до тех пор, пока редакция не создаст новое юридическое лицо и не заключит договор о смене соучредителей.
С властью будем работать на договорной основе, как предусматривает закон о реформировании. Есть взаимопонимание с соучредителями о выполнении норм закона о реформировании, которые предусматривают формы поддержки редакции на первом этапе. Структура финансово-хозяйственной деятельности изменится – за счет дополнительных форм и источников дохода. Что касается собственно содержания – редакция не избавится от цензуры, потому что её в последнее время и не было, коллектив не был ограничен «темниками», «ценными указаниями» и т.д. и самостоятельно определял редакционную политику.
Геннадий Рыбченков, «УЦ».