Переворот моєї уяви
Кілька днів тому я майже випадково стала гостею обласного онкологічного диспансеру. Прийшла у справах до доброго знайомого, товариша і нашого співбложника А.Л. Гардашнікова. Ще їдучи в маршрутці я відчувала якийсь непереборний страх і в уяві малювала чесно кажучи моторошні картини та атмосферу цього закладу. Мені завжди здавалось,що це місце з важким повітрям, сірими стінами і невимовною тугою в очах пацієнтів. Першим, що покращило мій внутрішній стан була невимовної краси капличка на вході, виконана з дерева.Я була в такому захваті, що перехоплювало дихання. Далі був великий світлий холл з різноманіттям кімнатних квітів, що іще більше здивувало та підняло настрій. Дружня бесіда за чашкою смачнющого чаю, приємне знайомство з дружиною Андрія Леонідовича, Світланою Андріїївної ,що з кожною хвилиною позитивно змінювали мою уяву про заклад в якому я знаходжусь. Час летів невпинно, розуміючи зайнятість моїх друзів я квапилась піти і не забирати в них часу, але пропозиція Андрія глянути одним оком на відділення хіміотерапії та стаціонару денного перебування була для мене справжнім сюрпризом. Першим,що кинулося в очі була гарно прикрашена новорічна ялинка прямо в відділенні, моєму позитиву не було краю. Пост чергової медичної сестри обладнаний пунктом відеоспостереження за палатами важко хворих, що означає повний цілодобовий нагляд і надання невідкладної допомоги вразі потреби.Великі світлі палати зі зручними ліжками та ідеальною чистотою, доброзичливі обличчя медичних сестер і лікарів, які ввічливо вітали з наступаючим і взагалі вся атмосфера, мене просто вражали. Тут мене і захопила гордість за існування такого закладу на території нашої області. Потім Андрій Леонідович захоплено розповідав про плани на майбутнє в сфері покращення умов для пацієнтів, що знаходяться на лікуванні в стаціонарі денного перебування, а саме обладнання куточка відпочинку з кріслами, для пацієнтів які можуть не займати ліжко-місце після процедур, про нагальну потребу ремонту коридору для здійснення якого потрібні кошти і багато іншого. Уважно слухаючи співрозмовника я розуміла, що це не просто людина на робочому місці, а лікар якому не байдуже! А такі люди нажаль рідкість в нашому заклопотаному суспільстві, але на щастя такі є. Користуючись нагодою хотіла би звернутись до всіх працівників цього закладу і подякувати їм за їхню людяність та небайдужість, до людей і їх проблем і особисто Андрію Леонідовичу і Світлані Андріївні за переворот моєї уяви про цей лікувальний заклад.
Такий собі подарунок на Новий рік.
За що мені ще трохи ніяково, це за те, що там по імені та по-батькові.))) Ксюш, дякую за таку оцінку, за приємні слова.
Маю сказати, що в мене є немало привидів для дискусії з Володимиром Яринічем, і не все так гладко та однозначно в наших стосунках, але от стосовно вигляду ООД та алеї до входу в нього — я відчуваю дійсно шану до цієї людини. Тут я з тобою легко погоджуюсь, бо моєї заслуги в цьому жодної. І це не є підхалимаж, бо ми дискутуємо інколи достатньо жорстко, я навіть одного часу ледь через ці дискусії не позбувся місця роботи. Але що є, то є. А в лікуванні хворих, тим більше нашого профілю — це не дрібниця.
Не стану писати про Костянтина Яриніча — точно трактуватимуть, як підлабузництво.
Ну а в решті — багато на що вплинуло те, що ми з тобою знайомі, та наша зустріч не могла тобі бути неприємною.
Знаєш, що найважливіше? Що ти зараз допомагаєш руйнувати стереотипи. Багато людей вважають онкологічний диспансер жахливим та трагічним місцем. І це зовсім неправильно. І ти описала, наскільки такі враження відрізняються від того, що є насправді.
І тому за твою замітку я вдячний вдвічі. Ні, вдесятеро… Ну, не стану точно вимірювати. Дякую тобі! :rose:
Андрюш, по-перше: ім»я та по-батькові я вказувала суто для читача бо ми з тобою давно на «ти» і я вдячна долі за те,що в мене є такі друзі! По-друге: я рада,що ламаю стереотип трагічного місця бо це насправді поганий стереотип. Я сподіваюсь,що люди яких спіткала хвроба вашого профілю колись прочитають цю замітку і повірять в те,що страшний діагноз це не вирок, а віра в краще і позитивні емоції, які ви даєте своїм пацієнтам зіграють свою роль в одужанні кожного. Щиро вітаю ваш колектив з прийдешніми святами і бажаю вам безмежної наснаги в вашій благородній справі! Голов.лікарю окрема вдячність за таку чудову атмосферу в такому моторошному на перший погляд місці. Ну а ви зі Світланою в мене просто суперові і все,що хочу вам побажати скажу особисто за наступною чашкою того смачнющого чаю:) :yes:
:good:
:rose: Домовились)
У меня было похожее ощущение, когда я к Андрею первый раз на работу ехал.
И тоже, был приятно удивлен.
Андрея со Светланой, а так же всех работников диспансера, — с праздником!
Мой визит в качестве гостя ещё впереди,но жена от визита к АЛГ в восторге,если можно так сказать.Это ,согласитесь,редкость!Всего Вам,Леонидович,наилучшего!
Коли Ксюша мені розповідала я не думала, що вражень аж так багато. І це я вам скажу велика рідкість, коли так говорять про лікарню. Це щось та й означає)
Сподіваюсь,що Ваша дружина теж була там в якості гостя ….
Тисячу разів підтримую! Найщиріші вітання! :yes:
Те,що я встигла тобі розповісти, то лише тисячна частинка моїх вражень:) :yahoo:
Друзі, дуже дякую за такі добрі слова!
Всіх з Новим Роком!
А ти шо думала, я тільки тебе в якості гостя приймаю?
Ой Андрюш, краще би всі на світі лікарі приймали лише дружні візити!
Правильно. Ще Пірогов казав: «Майбутнє належить медицині профілактичній».
Ага, і один мій знайомий лікар каже — в качестве профилактики любой болезни замечательно иметь друга врача, во-первых у него всегда есть чудо-эликсир от всех болезней «Спирт» ….. (закінчення фрази в л.с)
Початок гарний. Чекаю на продовження.