Зважаючи на неоднозначне ставлення суспільства загалом та інтернет спільноти зокрема до поняття українського націоналізму, тривалий час не наважувався публікувати дану статтю. Тим не менш, зваживши всі за і проти, представляю на ваш суд і до вашого обговорення власні роздуми на тему українського націоналізму.
Безперечно, перш ніж обговорювати тему, слід усвідомити значення самого запропонованого терміну. Безумовно, інтерпретація даної політичної і світоглядної течії кардинально різниться в залежності від особистих політичних та світоглядних переконань кожного окремо взятого члена суспільства. Я ж спробую представити об’єктивну суть проблеми.
Отже, Українська Вікіпедія, у статті «Націоналізм», подає таке тлумачення даного терміну:
«Націоналізм (фр. nationalisme) — ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як вищої форми суспільної єдності і її первинності в державотворчому процесі. Відрізняється різноманіттям течій, деякі з них суперечать одне одній. Як політичний рух, націоналізм прагне до відстоювання інтересів національної спільноти у відносинах з державною владою.
У своїй основі націоналізм проповідує вірність і відданість своїй нації, політичну незалежність і роботу на благо власного народу, об’єднання національної самосвідомості для практичної захисту умов життя нації, її території проживання, економічних ресурсів та духовних цінностей. Він спирається на національне почуття, яке споріднене патріотизму. Ця ідеологія прагне до об’єднання різних верств суспільства, незважаючи на протилежні класові інтереси. Вона виявилася здатною забезпечити мобілізацію населення заради спільних політичних цілей в період переходу до капіталістичної економіки.»
«Націоналізм виникає як реакція етносу на деструктивні впливи зовнішнього оточення (економічні, соціальні і політичні процеси, іноетнічні впливи).»
В той же час, ресурс ПоискСлов.Com подає наступне визначення націоналізму:
«Национализм [фр. nationalists < лат.]- реакционная, буржуазная или мелкобуржуазная, идеология и политика, состоящие в проповеди национальной исключительности и национального превосходства. национализм выступает как в форме разжигания национальной розни между национальностями и народностями в пределах одной страны, так и в форме натравливания народа одной страны на народ другой. от национализма следует отличать справедливое и исторически-прогрессивное стремление к национальной независимости угнетенных и колониальных народов, борющихся за национальное освобождение и самоопределение. коммунистические партии ведут борьбу с буржуазным национализмом, воспитывая трудящиеся массы в духе дружбы народов, пролетарского интернационализма.» (Збережено мову та орфографію джерела).
Як уже зазначалося вище, усвідомлення даного терміну залежить від особистих світоглядних принців кожного з нас. Але, безперечно, на сприйняття даної ідеології впливають і загальнодержавні тенденції та органи державного управління свідомістю мас. Так, наприклад, в радянському суспільстві наполегливо нав’язувалося виключно негативне сприйняття як, загалом, терміну «націоналізм», так і окремих носіїв зазначеної ідеології.
Безперечно, однією з основних проблем об’єктивного сприйняття даного терміну, є наближеність його до таких термінів як «нацизм» та «фашизм». Протягом тривалого часу українському суспільству нав’язувалося ототожнення термінів «націоналізм» та «фашизм»,»нацизм», що, беззаперечно, в силу відомих історичних подій, викликало негативне ставлення більшої частини суспільства до націоналізму як політичної течії.
Тим не менш, протягом останніх років, українське суспільство все більше схиляється до підтримки політичних партій ідеологія яких ґрунтується на засадах націоналізму. Слід відзначити, що, сьогодні, в українській політиці відсутні політичні сили, які би несли у своїх програмах суспільству ідеологію сучасного націоналізму.
На жаль, український націоналізм зупинився у своєму розвитку, як політична та світоглядна течія, в 50-х — 60-х роках ХХ століття.
Особливістю націоналізму середини минулого сторіччя є необхідність збройної оборони права нації на самовизначення та побудову власної національної держави.
На початку ХХІ сторіччя, суть націоналізму, як державницької ідеології, мала би містити в собі дещо інші пріоритети.
Історично, українська нація, наприкінці ХХ століття, здобула право на існування власної національної держави. В даних історичних умовах суть українського націоналізму мала би зміститися до розбудови економічно сильної та культурно свідомої нації і держави.
Отже основними засадами українського націоналізму в сучасних умовах можна визначити:
1. Економічний націоналізм. Ідеологія економічного націоналізму мала би проявлятися, в першу чергу, в підтримці власного, внутрішнього товаровиробника всіма можливими засобами. Такими засобами моли б бути:
а) скасування податку на додану вартість, як такого, що безпідставно збільшує кінцеву вартість продукту (тільки для виробників);
б) встановлення зменшеної ставки податку на прибуток для підприємств, які забезпечують «повний цикл» обробки і виготовлення продукції;
в) встановлення підвищених ставок ввізного мита для товарів широкого вжитку виробництво яких існує в Україні та забезпечує потреби внутрішнього споживача;
2. Зовнішньополітичний націоналізм. Формування позитивного зовнішньополітичного іміджу держави у взаємовідносинах з іншими державами та міжнародними організаціями. Позиціювання держави в геополітичному просторі, я суб’єкта світової політики (Натомість, на разі, маємо Україну як об’єкт геополітичного спротиву між Сходом та Заходом).
3. Культурний націоналізм. Забезпечення рівноцінного представлення україномовного продукту в радіо-, теле-, кінопросторі (не менше 50%). Підтримка україномовного книгодрукування (див. розділ економічний націоналізм). Організація об’єктивного вивчення української та світової історії. Організація державно та національно орієнтованого навчального процесу в середніх, середньо-спеціальних та вищих навчальних закладах.
P. S. Я не космополіт 🙂
Щиро Ваш, з вірою в світле майбутнє Держави і Нації,
Костянтин Поляков.
