Міське ЖКГ як лакмусовий папір для міської влади, та особисто для мера Олександра Саінсуса. В черговий раз «крепкий хозяйственник» дав «у штангу».
Події, які відбуваються на стратегічному підприємстві ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» прогнозовано можуть привести лише до одного, до зриву опалювального сезону. Борг по заробітній платі більше 3-х місяців! Куди дивиться прокуратура, мер, губернатор? Мільйонні борги за природний газ ніхто і не збирається погашати. А ще ж є борги не на один мільйон за електроенергію, воду! Замість дієвих конструктивних дій по виведенню підприємства з кризи, міський голова та власники дочірнього підприємства займаються розбірками, тероризують трудовий колектив. Свідченням ведення справ спустивши рукава, є призначення на посаду директора ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» людини з минулого Гармаша Валерія Павловича. Чим же «відомий» цей чоловік «гражданской наружности»?
Блукаючи в світовій мережі наштовхнулась на цікавий житомирський слід 2007 року пана Гармаша. Навожу статтю без купюр:
«Я ж тебе как дам в оба крана горячую воду на всё лето!
Певно, в Житомирі ще залишились люди, здатні пригадати часи, за яких вищенаведена перспектива дійсно сприймалася як погроза. Сьогодні ж… Вот и лето прошло, словно и не бывало, на пригреве тепло – только этого мало. 15-го жовтня, відповідно до розпорядження міського голови, в Житомирі розпочався опалювальний сезон. Варто зауважити, що вже 14-го, попри всі перипетії навколо “Житомиртеплокомуненерго”, тепло почало надходити до лікувальних закладів, а станом на середу 17-го не лише школи та дошкільні дитячі заклади, але й мешканці деяких будинків – отримали можливість з приємністю притулитися до труб центрального опалення. Воно б, здається, радіти, але – не радіється. З простої причини – ситуація на підприємстві “Житомиртеплокомуненерго” продовжує залишатися поза межами контролю і впливу з боку міської влади, а відтак – жодних гарантій того, що опалювальний сезон не припиниться так само швидко, як розпочався – ми не маємо, швидше навпаки.
А почему так вышло-то? Что у вас – средствов нету? Средства у нас есть, у нас… всё уже украдено до нас.
Саме таке враження складається після вивчення деяких документів, які мені – депутату Житомирської міської ради Ігорю Іваницькому, вдалося отримати майже детективним шляхом. Але, перш ніж і вас ознайомити з їх змістом, коротко нагадаю суть ситуації. Як вже про це йшлося в наших попередніх матеріалах – кілька місяців тому теплові мережі, котельні та інше нерухоме майно, необхідне для забезпечення теплопостачання міста, було повернуто з користування орендним піприємством “Житомиртеплокомуненерго” у розпорядження теріторіальної громади, а для його ефективного використання було створене комунальне (тобто – “наше власне”) підприємство “Житомиртеплокомуненерго”.
Останнє чомусь так і не запрацювало, натомість у вересні виконавчими органами міської влади самочинно – без погодження з депутатським корпусом і громадою, було прийнято рішення про передачу цілісного майнового комплексу “Житомиртеплокомуненерго” знову ж таки в оренду, і саме тоді почали з’ясовуватися дуже цікаві речі.
А саме.
З липня підприємство очолив Валерій Павлович Гармаш – в недалекому минулому директор “Кіровоградтепло” – дочірнього підприємства приватної структури під назвою “Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії”. А у вересні два інших дочірніх підприємства згаданої структури: “Житомиртеплокомплектенерго” – зареєстроване в нашому місті 12-го вересня, і “Будмеблісервіс” – з кіровоградською ж таки реєстрацією, виступили претендентами на оренду “Житомиртеплокомуненерго”.
Саме цей промовистий ланцюжок “кіровоградського сліду”, а також очевидна упередженість міської влади при підготовці так званого “конкурсу”, і непрозорість його, “конкурсу”, проведення – спричинили до скасування міською радою прийнятого її виконавчим комітетом 5-го жовтня рішення про передачу “Теплокомуненерго” в оренду вже згаданому “Теплокомплектенерго” – жодних позитивних наслідків для міста від такої оборудки більшість депутатів не бачила й не бачить. Крім шкоди. Яку більш ніж наочно ілюструють ті документи, про які я вже згадував. Отже.
Вот он! Вот он – этот коварный тип гражданской наружности.
Гармаш Валерій Павлович. В минулому – директор приватного підприємства “Кіровоградтепло” (дочірнього підприємства вже згадуваного приватного ТОВ ЦНТІ УНГА). З липня цього року – директор новоствореного комунального підприємства житомирської міської ради “Житомиртеплокомуненерго”. Він же, чи то за сумісництвом, чи то ще не зрозуміло на яких підставах – директор “Житомиртеплокомуненерго” орендного.
Саме так – того самого, так і не ліквідованого. І саме ця юридична особа й посьогодні використовується для викручування рук і відмивання коштів міської громади. Зручно тому що. Зручно – бо не маємо ми, преставники інтересів громади, жодного впливу на приватне підприємство – а саме таким і є по суті орендне підприємство теплових мереж “Житомиртеплокомуненерго”. Не маємо ні впливу, ні можливості отримати відповідь на запитання – де гроші поділися? Наші з вами гроші, і не лише ті, що збираються з населення в якості плати за так звані послуги теплопостачання – більш ніж значні суми “вгашено” в підприємство у вигляді кредитів під заставу нашого з вами майна, зокрема котельної по вулиці Жуйка. Десятимільйонна кредитна лінія – саме стосовно неї спалахнув скандал на другому пленарному засіданні позачергової, 17-ї, сесії міської ради (саме питанню входження у опалювальний сезон і присвяченої). Скандал, бо з’ясувалося – десять мільйонів вже встигли “зробити ручкою”. Ще 1-го жовтня профільний заступник міського голови Едуард Кругляк, спираючись на інформацію керівництва підприємства, підтверджував наявність резерву, накопиченого для сплати за газ, у сумі близько семи мільйонів гривень (із залишку кредитної лінії та надходжень від населення). А вже на дев’яте – коштів цих не було.
В этом мире случайностей нет – каждый шаг оставляет след.
Перший документ, аналіз вмісту якого я пропоную вашій увазі – виписочка під назвою “Надходження та використання кредиту ОПТМ “Житомиртеплокомуненерго” за 2007 рік”. З якої випливає, що шість з десяти мільйонів було використано ще за попереднього керівництва (тому й немає там жодної стосовно цієї суми інформації). Але ось як використано решту чотири мільйони у серпні-вересні, тобто – під чуйним керівництвом Валерія Павловича Гармаша:
-півмільйона – за електроенергію, то святе;
-мільйон сімсот тисяч – платежі за газ (дивно, але озвучувана структура боргу за газ постачальникам чомусь за вказаний період суттєво не змінилися, хоча цією сумою відрапортовані платежі не вичерпуються – але про це трохи далі);
-трохи більше ста тисяч – відсотки за користування кредитом, двічі по чотириста тисяч – на виплату заробітної плати з нарахуваннями (теж цікавий момент – наскільки мені відомо, заборгованість по заробітній платі на підприємстві досить значна, а от як вона виплачується – про це також трохи далі);
-по п’ятнадцять тисяч з’їли аудиторскі послуги та оцінка майна;
а тепер – найцікавіше:
Трохи менше мільйона – вісімсот одинадцять з половиною тисяч, витрачено на придбання матеріалів. На перший погляд нічого дивного – труби, засувки, електроди, бітум та рубероїд – як без цього готувати мережі до зими? Справний господар – Валерій Павлович не “мудрствував лукаво”, і всі необхідні матеріали, певно за звичкою, виписав на “рідній” (під одним же хазяїном ходять) кіровоградській фірмі – вже згаданому “Будмеблісервіс”. Воно б і яка різниця? Але ж є, є різниця – та ще й яка! Навіть поверховий аналіз цін, за якими ці матеріали виписано, підтверджує, що впарили їх нам колеги Валерія Павловича в півтора рази дорожче, ніж їхня реальна вартість!
Это тебе не мелочь по карманам тырить.
До “мелочи” ми ще повернемося, а наразі зазирнемо у наступну виписочку – “Надходження на поточний рахунок за жовтень 2007 року” (станом на 12-те число). Ще раз нагадаю – 9-го жовтня міською радою було прийнято рішення про внесення змін до бюджету, яким передбачалося переспрямування частини коштів з інших статей витрат саме на оплату газу. Зі згаданої виписки видно, що вже з десятого по дванадцяте на рахунок “Житомиртеплокомуненерго” надійшло загалом трохи більше п’яти мільйонів, з яких чотири мільйони вісімсот п’ятьдесят тисяч і пішли в оплату газу (дякуючи чому, до речі, опалювальний сезон таки спробував розпочатися). Решта – електроенергія, трохи більше тридцяти тисяч різного виду податків і без малого двісті дев’яносто тисяч – заробітна плата. Дуже, до речі, цікавий момент.
Мені до рук потрапив ще один інтимний папірець у вигляді довідки про виплачену на підприємстві станом на 11-те жовтня заробітну плату за вересень, з якого випливає, що таке щастя торкнулося лише сімох його працівників, зокрема і самого Валерія Павловича. Якщо підрахувати циферки в проаналізованій виписці, то саме на цю дату загальний обсяг виплаченої заробітної плати склав не багато ні мало двісті сімдесят чотири тисячі п’ятьсот п’ятьдесят гривень – якщо поділити на сім… але знову не це найцікавіше – матеріали, ті самі матеріали. Чотириста з лишнім тисяч – і знову в списку кіровоградський “Будмеблісервіс” – того ж таки 9-го числа. І ще вісімнадцять тисяч – але про них далі, коли мова до “мелочей” дійде.
Куй железо, не отходя от кассы.
Борги. Багатомільйонні борги населення, накопичені за кілька років – тягар ще той. І перше, що зробив Валерій Павлович – це крок до розв’язання проблеми їх повернення. “Існуюча на підприємстві юридична служба ні на що не здатна” – патетично проголошував пан Гармаш перед депутатами, і вже 16-го липня було укладено Договір №16/07-ЖТ “Про надання правової допомоги” із товариством з обмеженою відповідальністю “Центр досліджень правового забезпечення”. “Всё учтено могучим ураганом”, тобто договором – тарифи на представництво в суді, підготовку та подачу позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, представництво в органах Державної виконавчої служби, крім того – вартість нотаріальних дій, державного мита,зборів, платежів тощо, видатки за проведення експертиз і перекладів, транспортні і відрядні видатки, поштові витрати – за все встановлено чітку таксу і умови відшкодування, зроблено – плати. Нормально?
Так. І воно б нічого, що із відсудженої заборгованості в п’ятьсот гривень підприємству, після всіх передбачених платежів та комісійних відсотків, залишиться аж цілих двадцять п’ять (і ще спробуй їх отримати)… Абонентська плата. Ні, не та, яку справляє з клієнтів саме “Теплокомуненерго” і яка так обурює багатьох з городян. Абонентська плата, яка справляється з підприємства крім усіх вищеперерахованих платежів і складає ні багато ні мало – двадцять тисяч гривень на місяць. Чи варто підкреслювати, що гроші ці сплачуються на рахунок “Центру досліджень правового забезпечення”, відкритий не деінде, а у Кіровоградській філії “Приватбанку”?
Я тут остался за хозяина.
Чесно потурбувавшись про інтереси очолюваного підприємства, не забув Валерій Павлович і про себе-улюбленого (ось ми і підійщли до так званих “мелочей”). Зрозуміло, що не пристало такій поважній і авторитеній людині, як пан Гармаш, пересуватися за допомогою тролейбуса, службове авто – то святе. І не просте авто – це ж і у міністерство з’їздити, і до колег – соромно на “Волзі”, чи там, не приведи господи, на задрипаному “москвичику”. Ауді А8 – ну, це ще куди не йшло. Тим більше, що й шукати не треба, витрачатися – ось вона, рідненька, під вікном стоїть, належить Гармаш Ніні Олександрівні – у якої “Житомиртеплокомуненерго” й орендує її з 27-го липня і аж до кінця наступного року. Недорого – чотири тисячі гривень за перший місяць оренди і по дві – за кожен наступний. Плюс усі поточні витрати – від пального до утримання в належному стані.
О! Це утримання! Лише з того, що до мене потрапило – одну тисячу вісімсот одинадцять гривень заплатило “Житомиртеплокомуненерго” 18-го вересня “за обслуговування автомашини”. А з 20-го вересня знову ж таки “Житомиртеплокомуненерго” сплачує за пана Гармаша вартість автостоянки – у сумі аж 165 гривень на місяць (копійка, як відомо, карбованець береже), на тій же автостоянці машину й миють – зі сплатою по факту (зрозуміло, що платить знову ж таки не Валерій Павлович). 9-го жовтня, на вже згадуваному другому засіданні 17-ї сесії, депутати міськради більшістю рекомендували міському голові звільнити Валерія Павловича Гармаша із займаної посади. Цього ж дня вісімнадцять з лишком тисяч гривень було сплачено “Житомиртеплокомуненерго” за “диски та ковпаки на автомашину”. Це що – щоб мякше додому, у Кіровоград, поверталося? Чи звичайнісіньке нахабство і відчуття безкарності?
Это индейская национальная народная изба – фиг-вам называется.
Дійсно, що то я все про машину та про машину. Самому Валерію Павловичу також десь жити треба? І, знову ж таки, зрозуміло – собача будка тут “не катить” – не того рівня людина. Тому й знімає ОПТМ “Житомиртеплокомуненерго” таку собі невеличку квартирку на Старому бульварі, 3 – скромненько, усього дві кімнати, і орендна плата відповідна – п’ять тисяч гривень на місяць. Плюс комунальні послуги, електроенергія і користування телефоном – знову ж таки за рахунок “Житомиртеплокомуненерго”. “Квартира надається орендарю для проживання його співробітника” – так зазначено у договорі. Можливо я помиляюсь, і не Валерій Павлович живе там, а хтось із операторів котелень тощо?
Что делать? Что делать? – Сухари сушить!
Чи не правда – так і проситься цитата для завершення матеріалу? Проситься. І всі згадані документи я передаю в прокуратуру (хоча чомусь здається мені, що там відомо вже набагато більше). Але… не віриться. Валерій Павлович – не журиться, і звільнятися, наскільки мені відомо – не збирається. З кінця минулого тижня – відсижується на лікарняному (цікаво, що включенню опалення його відсутність аж ніяк не зашкодила, здається що й навпаки). Міський голова на пропозицію депутатів про його звільнення – відмовчується.
А тим часом звільняються інші працівники “Житомиртеплокомуненерго”. І ситуація з газом стає все заплутанішою… Рішення, які ми прийняли на останній сесії стосовно джерел фінансування витрат на газ, м’яко кажучи… переспрямування коштів бюджету розвитку і закладання міського майна під заставу для отримання кредиту – всі ці гроші ідуть на рахунки того самого орендного підприємства. Де їх одноособовим розпорядником залишається Валерій Павлович Гармаш…
Плакали наши денежки.
P.S. Близько трьох мільйонів щомісяця отримало ОПТМ “Житомиртеплокомуненерго” у липні та серпні “живими” коштами від населення, підприємств та організацій. Близько двох мільйонів – у вересні. Не питайте мене, куди поділися ці гроші – я не знаю. Можливо – прокуратура з’ясує?
Ігор Іваницький, Депутат Житомирської міської ради» (http://zhitomirtime.wordpress.com/2007/10/18/житомиртеплокомуненерго-–-чорна-дір/)
Як бачимо, мабуть наш пан мер вирішив, а чим ми гірші житомирян? Нехай і у нас знову покерує «крепкий хозяйственник» Валерій Павлович. Шановні кіровоградці, не нам судити, але складається,що справа пахне нафталіном. І з настанням осені нам самим з вами, самотужки доведеться думати, як обігрівати свої оселі.
