Хотілося б поговорити про мовний закон, виматюкати Януковича, вкотре покепкувати з Азарова, Колєснічєнка і Підрахуя, але ні, не зараз. Натомість розкажу дещо іншу історію.

Колись давно жив собі такий хлопчина Боббі Сендс. Ірландець. А точніше — ірландський політв’язень, борець за незалежність Північної Ірландії від Великобританії. 1 березня 1981 року Боббі, будучи ув’язненим у англійській тюрмі Мейз, почав голодування. Він протестував проти скасування Special Category Status. Цей статус прирівнював ув’язнених членів Ірландської Республіканської Армії до військовополонених, давав їм ряд вагомих пільг. Скасування статусу означало, що борців за незалежність і відтепер трактуватимуть як звичайних кримінальних злочинців, вони повинні будуть одягати тюремний одяг, брати участь у роботах на рівні з іншими зеками, грабіжниками, вбивцями, ґвалтівниками тощо. 15 березня до акції протесту приєднався Френсіс Хьюз, побратим Сендса. 22 березня до голодування долучилися ще двоє: Реймонд МакКріч та Петсі О’Хара. Один за одним про приєднання до акції завили ще майже два десятки членів ІРА. Вони заявили, що не прийматимуть їжі, поки уряд Британії не поверне їм Special Category Status. На жаль, на той час прем’єр-міністром Великобританії була Маргарет Тетчер. «Залізна Леді» відмовилась йти на поступки.

Боббі Сендс помер 5 травня через 66 днів після початку голодування. Френсіс Хьюз помер 12 травня. МакКірч та О’Хара — обидва відійшли в один день, 21 травня. Джо МакДоннел та Мартін Харсон загинули від виснаження 8 та 13 червня відповідно. Протягом серпня один за одним померли Кевін Лінч, Кіран Дохерті, Томас МакЕлві та Майкл Девайн. Загалом 10 чоловік. Але… ВОНИ ДОСЯГЛИ СВОГО. До кінця 1982-го всі пільги політв’язням повернули.

Сподіваюсь, ви зрозуміли, про що я. А ще я дуже сподіваюсь, що цю історію хтось перекаже пану В’ячеславу Анатолійовичу Кириленко, щоби наступного разу його публічне «голодування» і подальші заяви про «перемогу», коли голодувати йому набридло, не виглядали такою кричущою клоунадою.

Роби. Або не роби. Не треба ніяких «спробую».

Так хотелось подать в суд на Партию регионов за брехливую рекламу, которой поливают мои мозги по радио . Азаров и диктор там лепечут про папэрредникив, которые не выполнили ни одного обещания. Это прямая ложь и дескридитация. Навскидку, выполенные пункты из программы Ющенко:

1. Вывод украинских войск из Ирака.

2. Сокражщение срока срочной службы в армии до одного года.

3. Помощь при рождении ребенка. Когда Виктор Янукович был премьером в 2004-м, при рождении детей выплачивалась вонючая помощь около 700 гривен. Ющенко сделал эту помощь 12,5 тысяч.

А теперь вопрос — какие обещания, кроме руского языка, выполнил Янукович? Где налоговые каникулы на 5 лет? Где покращення???

а в суд не подаю, понимая безнадегу.

«Суд дозволив обмежувати депутатську недоторканність» пишет сайт «Новини Кіровоградщини»…

Наконец-то… Процесс пошёл… Законопроект предлагает изложить часть 3 статьи 80 Конституции Украины в следующей редакции: «Народний депутат не може бути без згоди Верховної Ради затриманий або заарештований до набуття чинності обвинувального вироку суду щодо нього» на заміну чинною редакції цієї частини статті, яка передбачає, що депутати Ради не можуть без згоди парламенту бути притягнутими до кримінальної відповідальності, затримані або заарештовані».

Решение Конституционного Суда Украины имеет высшую силу и все будут придерживаться его решений хотят они или нет…

Но этого недостаточно…

Лучше было бы изложить данную часть данной статьи в таком варианте: «1.1. Народний депутат Украіни не несе юридичної відповідальності за результати свого голсування під час законотворчого процесу у Верховній Раді України протягом дії його повноважень як Народного депутата України. 1.2. Народний депутат України може бути примусово доставлений до слідчого під час проведення досудового слідства та на засідання суду під час розгляду кримінальних та цивільних справ за санкцією Генерального прокурора України чи рішенням Верховного Суду України. Примусова доставка Народного депутата України до оргнів досудового слідства та суду покладається на Службу Безпеки України » …

Так же необходимо внести такую юридическую норму в Конституцию Украины: «Розгляд справ на можливі непровомочні та неконституційні рішення Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Генеральної прокуратури України, центральних органів виконавчої влади належить виключно до компетенції Конституційного Суду України та Верховного суду України»… Негоже суду города Мухасранска юридически оценивать действия главы государства, Верховного Совета Украины и центральных органов исполнительной власти…

Вот только так, наведя «железной рукой» законодательный порядок можно ждать каких-то результатов…путь самых мизерных…от народных избранников…

http://uzhinform.com/obshhestvo/poryadok-peshego-patrulirovaniya-gai-podvergsya-izmeneniyam.html

Порядок пешего патрулирования ГАИ подвергся изменениям

Ось тут є дуже ржачний приклад цинічного але веселого тролігну від справжнього жирного троля 78 левла.

Обережно!!! ненормативна лексика.

Ні, звичайно, все прогресивне людство рішуче засуджує тролінг в будь-якому його прояві, але саме в цьому випаду вийшло не сумно))

«Дерево свободи потрібно час від часу

поливати кров’ю патріотів»

Патріотами не народжуються. Ними стають. І для цього потрібно докласти зусиль. Головне – мати бажання знати правду про свій народ та історію Батьківщини. Все це має бути невід’ємною частиною кожного, хто називає себе громадянином України.

Але свідомий мешканець держави матиме можливість вільно жити у своїй країні тільки тоді, коли його оберігатимуть люди, які обрали своєю професією служіння незалежній державі. Саме військовослужбовці є вагомою частиною еліти нашої нації. І в переддень свята Незалежності України відбувся черговий захід з перетворення захисників держави у меркантильних агентів влади.

У місті Харкові, в одній з дитячих бібліотек, 20 серпня за ініціативою керівництва Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України, була проведена лекція з нагоди Дня Незалежності України. Майже годину курсантам доводили, що народ нашої Батьківщини ніколи не прагнув незалежності. «Казачєская вєрхушка всігда воспрінімала малорасійській народ как автономную часть Расійской Імперії, што обьєдєніла всєх славян». Нова альтернативна трактовка національно-визвольної війни.

Не менш цікаву думку співробітник бібліотеки, а за сумісництвом лектор, висловив з приводу битви під Крутами. Це виявилось «Поніманіє і прінятіє правільной пазіциі бальшевиіков». Ось таку історію нам нав’язують. Ось так руйнують віру у власну націю у майбутніх офіцерів Служби безпеки України. Адже, якщо Вас усі довкола називатимуть собакою, то скоро Ви загавкаєте.

Так тепер виглядає патріотичне виховання курсантів. Виходить, непотрібні владі патріоти. Бо ті, хто знає правду про минуле – не допустить нових катастроф державності у майбутньому.

Не можна більше мовчати, тому що забудемо, як розмовляти.

Будемо кожну п’ятницю спілкуватися з цікавими людьми. Перший учасник ‒ кандидат у народні депутати (103-й) округ Сергій Кузьменко. Онлайн-конференція з ним відбудеться на Новинах Кіровоградщини 31 серпня.

Точний час початку конференції я повідомлю пізніше.

Запитання вже зараз приймаються на сайті Новини Кіровоградщини, у коментарях до цього посту чи на електронну пошту info@novosti.kr.ua (з приміткою в темі листа «Запитання Кузьменку).

Ось тут: http://easternwestern.livejournal.com/9111.html мапа голосувань Кіровоградської області на виборах Президента. Докладна і якісно зроблена. Думаю, місцевим політикам і політологам буде цікаво. Особливо тим, кому легше працювати з візуальною інформацією, а не «голими» цифрами.

Досить часто мої друзі запитують мене чому я пішов у політику. Чому я не можу, як звичайні люди, щодня ходити на звичайну роботу, не вв`язуючись у політичні баталії і суперечки. Загалом, жити так як усі. Багато хто може не повірити в ці слова, але в перервах між виборчими кампаніями, я дійсно жиму майже звичайним життям. Я працюю вантажником, продавцем будівельних матеріалів, електромеханіком з обслуговування ліфтів і т. д. і т. п. Але з часом, життя в якому я не можу впливати на зміни в суспільстві стає нецікавим. Ви знаєте, вибори, для політика який присвітив своє життя ПОЛІТИЦІ, а не політиканству, це як фінальний забіг кінських перегонів для азартного гравця. Ти начебто знаєш фізичні можливості і досягнення кожного з учасників, і майже впевнений що твій кінь не прийде останнім, але все-одно ставиш на свого улюбленця. Десь глибоко в душі вірячи у його перемогу. Я прийшов у політику в далекому 2000-му році. Році, який напевно назавжди визначив моє подальше життя. Тоді, того буремного літа, я вперше побачив роту спеціального призначення з автоматами навперейми, яка приїхала на кордон Черкаської та Кіровоградської областей зустрічати автобус школярів. Тільки через те, що вони їхали в табір організований Товариством сприяння збройним силам та військово-морському флоту України «Патріот України». Той табір, «Соколине гніздо 2000», по суті, так і не відбувся. Старшина табору прийняла рішення не наражати на небезпеку юнацтво та повернутися в Кіровоград. Потім був рік 2002-ий. Вибори до Верховної Ради України. Перша виборча кампанія. Перші наліпки Блоку Юлії Тимошенко «Вихід є», перші сутички з міліцією і впевненість у своїй перемозі. 2003-ій. Перші помаранчеві намети. Страх. Так, тоді дійсно було страшно. Страшно не від того, що боявся за себе. Від того що під двором регулярно чергували хлопці зовсім не інтелегентної зовнішності. А старша сестра досить пізно поверталася додому. Феєричний 2004-й. Громадянська кампанія «ПОРА». Помаранчева Революція. Я стояв на Майдані Незалежності в перший день цієї, без перебільшення, однієї з найбільш значущих подій новітньої української історії. І я пишаюся тим що брав у ній участь. Від першого до останнього дня. Потім були вибори 2006-го. В той час я проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України (але це вже інша і не менш цікава історія:-)). Не зважаючи на це, я примудрився участь і в цій виборчій кампанії. (Азарт:-)). На кінець березня припала відпустка. Вибори 2007-го. Перше кандидатство. 357-й у виборчому списку ВО «Свобода». Результат Вам, напевно, відомий:-). 2010-й. Вибори до органів місцевого самоврядування. 15-й у списку. 4,5 %. 3 депутати Кіровоградської міської ради. Досвід. Чому? Чому кожного разу змінюється команда з якою я беру участь у виборах? Тому що в той самий момент коли я бачу, що команда разом з якою я здобував перемогу ступає на шлях зради, я залишаю таку команду. Для мене не важливі посади і посадові оклади. Хоча мені їх ніколи й не пропонували. За дванадцять років в політиці, я пишаюся найголовнішим своїм досягненням: я ніколи не зраджував тих хто повірив у мої слова і не продавав своїх переконань. Сьогодні я 145-ий у виборчому списку партії «УДАР Віталія Кличка». І я знаю, що не стану народним депутатом восени 2012-го року. Але я знаю, що сьогодні це єдина команда, яка зможе змінити Україну. А кожний з нас, незалежно від місця в списку чи посади в партії, частина великого механізму, який вдосконалюється з кожним наступним днем своєї роботи. Який прийшов у політику для того, щоб створити країну в якій не соромно буде жити нашим дітям. Країну, яку не соромно залишити у спадок онукам. Дай боже кожному з нас наснаги у боротьбі. Слава Україні! Героям Слава!

Грубе порушення наказу № 111П. 17.1.12. Використовувати    для   несення   служби   приватні транспортні засоби.П. 6.3. Перебувати   на   визначеному   місці   несення   служби відповідно до дислокації.П. 6.7. Організовувати безпечний та безперешкодний дорожній рух.