Рубрика: Авторские блоги

Вот, накопал на личном сайте Олеся Бузины интересную версию введения в советской армии погон, взамен петлиц, которые существовали с времён появления РККА… Довольно интересно изложен материал… Без пафоса и политики… :good: :good: :good:

Наприкінці 2012 року я взяв участь у двох ефірах кіровоградського ток-шоу «МИ» на каналі «Кіровоград». Перша передача присвячувалась закону про обмеження тютюнопаління, друга – життєвій історії мешканців сіл Кіровоградської області, яким їхній роботодавець відмовляється виплачувати зарплату.

Не  зважаючи на різні на перший погляд теми, я дійшов одного загального висновку. Але про все по порядку.

Отже, анти тютюнове законодавство. На державному рівні ми почали його впроваджувати із заборони реклами тютюнових виробів, збільшення акцизів та заборони тютюнопаління в громадських місцях. Останній закон збільшує кількість територій, вільних від тютюнового диму.

Наразі курити повністю заборонено:

1) у ліфтах і таксофонах;

2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров’я;

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів;

4) на дитячих майданчиках;

5) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;

6) у під’їздах житлових будинків;

7) у підземних переходах;

8) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів;

9) у приміщеннях закладів ресторанного господарства;

10) у приміщеннях об’єктів культурного призначення;

11) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;

12) на стаціонарно обладнаних зупинках маршрутних транспортних засобів.

Місця для паління створюються тільки:

1) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;

2) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;

3) у приміщеннях гуртожитків;

4) в аеропортах та на вокзалах.

Практика інших країн показує, що саме такі кроки є найефективнішими у боротьбі з даною згубною звичкою. А проведені в Україні дослідження підтверджують правильність обраного курсу. Він зменшує кількість курців, одночасно суттєво збільшуючи надходження до бюджету.

Опоненти ж даного закону заявляють, що він… стимулює хабарництво. Корупційна складова, на їхню думку, полягає  у тому, що розміри штрафів прописані нечітко, а отже контролюючі органи зменшуватимуть розмір штрафу лише за відповідну «винагороду». А відсутність спеціально відведених «місць для куріння», на думку «захисників» курців, стимулюватиме куріння у непризначених для цього місцях за відповідний хабар правоохоронцям. А тому закон не працюватиме.

З даною тезою, звісно, можна погодитись. Але, в той же час варто зауважити, що вигідніше буде все ж не курити взагалі. Тоді не потрібно жодних хабарів.

Другою темою стала невиплата заробітних плат неоформленим працівникам невеличкого підприємства у сільській місцевості. Працівники скаржились на свою нелегку долю, на свого роботодавця, якому вони постійно допомагали обдурити контролюючі органи, ховаючись від перевірок в роздягальнях. Представники цих самих органів звинувачували працівників у безвідповідальності. Але дзвінки телеглядачів чомусь звинувачували всю нашу систему державної влади.

Перевірки контролюючих органів чомусь навідувались до нечесного бізнесмена дуже рідко. Натомість до присутньої у студії підприємниці вони заявлялись постійно, не зважаючи на те, що у неї не було жодних порушень. Чому? Це ж очевидно. У нашій країні перевіряють не тих, хто має порушення, а тих, хто не відкупився. Така  система.

Що об’єднує ці дві теми? Висновок. Корупційну складову можна знайти у будь-якому законі. Однак те, чи буде цей закон працювати, залежить виключно від побудованої системи.

Система нашої державної влади і суспільного устрою загалом не сприяє виконанню законів. Закони пишуться і приймаються таким чином, аби підвести громадянина до бажання їх обійти або порушити. Адже виконувати їх невигідно.

Система-паразит не має жодної іншої мети існування, аніж засвоєння ресурсів свого донора. І корупція є її невід’ємною складовою. Тому боротись треба не із законами і навіть не з корупцією. Просто систему треба будувати так, аби корупціонером було б не вигідно бути.

Нам потрібно збудувати систему відкритості та відповідальності.

Дмитро Сінченко, для інтернет-видання «Українська Правда»

Помер легендарний сумоїст українського походження.

Інше тут : http://www.lenta.ru/articles/2013/01/22/taiho/

Предлагаю ознакомится с небольшой заметкой, касающейся России, но в полной мере применимой и украинским реалиям.

====================================================================================

Показательна история, случившаяся с российским отделением «ИКЕА». Компания с самого начала объявила, что даже в России намерена упрямо придерживаться своих четких шведских правил, построенных на протестантской трудовой этике и жесткой логистике. В результате перед открытием первого магазина компании в Москве химкинские чиновники вырубили в нем электричество. Без всякой практической цели — просто чтобы «покошмарить» за излишнюю принципиальность. К открытию в Питере шведы уже знали, что на всякий случай в каждом российском магазине нужно иметь свой генератор. И, как показала дальнейшая практика, они были правы. С тех пор, строя магазины в России, шведы старались делать все, чтобы как можно меньше зависеть от настроений местной власти. «Мы довольны творческим решением проблемы. Лучше арендовать генератор, чем совать голову в петлю», — заявил член совета директоров компании Кристер Тордсон. Победное шествие шведов споткнулось о Самару. Можно сказать, там они нашли новую Полтаву. Магазин в «городке» построили еще три года назад. С тех пор его открытие переносилось девять раз. Компания, запустившая 230 магазинов во всем мире, так и не смогла прорваться через непоколебимую алчность самарских чиновников. Последняя претензия заключалась в том, что здание не обладает достаточной «ураганоустойчивостью». Так и не получив информации про разрушительные торнадо, сотрясающие левый берег Волги, шведы обиделись. Легендарный основатель компании Ингвар Кампрад объявил о сворачивании инвестиций в Россию. Вряд ли такой пустяк мог напугать местных чиновников. Ведь они действуют не в своих узкокорыстных интересах. Они поддерживают нормальное функционирование иррациональной системы.

Через пару месяцев Ингвара Кампрада (5–е место в списке богачей журнала «Форбс») ждал новый удар. Выяснилось, что за использование генераторов — идея, которой так гордились в «ИКЕА», — компания переплатила 200 млн долларов, сведя практически к нулю прибыль всего восточноевропейского отделения за последние годы. Шведы мнили себя этакими ланселотами, отрубившими на своем пути голову дракону коррупции, забыв, что у него по законам зазеркалья немедленно отрастает новая. Служебное расследование установило, что российский сотрудник компании, ответственный за аренду генераторов, получал откаты от арендодателя и существенно завышал стоимость услуги. Компания разорвала с этой фирмой контракт, в результате чего была оштрафована российскими судами еще на 5 млн евро за нарушение условий контракта. «Мы натолкнулись на что–то, что выходит за пределы всего, на что мы обычно наталкиваемся», — озадаченно сообщил Кристер Тордсон. Но это был не последний удар по убеждениям 83–летнего Кампрада. Пару недель назад шведские таблоиды выяснили, что директор компании по России и Восточной Европе Пер Кауфман, известный своей публичной критикой российской коррупции, закрывал глаза на факты подкупа подрядчиками представителей местной администрации. Когда Кампраду сообщили об этом, ему стало плохо. По свидетельству очевидцев, старик «разрыдался, как ребенок». Разумеется, Кампрад не изменил своим принципам и немедленно издал приказ об увольнении Кауфмана, который был его ближайшим помощником на протяжении последних 20 лет. Но по сути этот твердый как гранит старик расписался в собственном поражении. Возможно, впервые в жизни. Шведы повторили ошибку землемера К. из «Замка» Кафки, пытавшегося одолеть абсурд силой разума. Это оказалось безумной затеей. Возможности разума ограничены, абсурд же не знает границ. Я тоже заблуждался и был излишне оптимистичен, когда прошлым летом в колонке, посвященной 300–летию Полтавской битвы, написал, что ее выиграла «ИКЕА». На самом деле в полтавской битве победил Кафка.

Выдержка из http://www.lebed.com/2010/art5671-2.htm

=====================================================================================

Вот такие дела.

Дуже давно не заходив на сайт обласної ради, а тут виявляється є цікаві рішення. Так ще 21 вересня 2012 року обласна рада прийняла рішення № 368. Цим рішенням виставлено на продаж 9/10 частин комплексу будівель по вул.  Бєляєва, 2 – це колишня РЕМПОБУТТЕХНИКА та 9! приміщень ОКВП «Дніпро – Кіровоград».

http://www.oblrada.kirovograd.ua/npb/?f_session=0&f_convocation=2&f_decision=0&min_date=2012.09.01&max_date=2012.09.21&f_name_npb=&finde=%D0%9F%D0%BE%D1%88%D1%83%D0%BA

Ось так потроху наш об’єднаний водоканал приватизується, а ліквідні активи, я маю на увазі РЕМПОБУДТЕХНІКУ, віддаються приватному бізнесу.

Во время календарной игры «Зирка»-«Буковина» кировоградские фанаты устроили грохот и дымовую атаку, сообщает «FOTOINFORM»

Футбольные фаны кировоградского клуба «Зирка» зажгли чересчур много дымовых шашек, из-за чего весь сектор с фанатами затянуло дымом. Кировоградским спасателям пришлось с помощью огнетушителей ликвидировать очаги дымового «занавеса».
Игорь Филипенко, фото автора.

В народе принято считать что после захода солнца нельзя ничего выносить из дома — ПОЧЕМУ?

Мы часто вечером выходим из дому, и на нас какие то вещи, и обязательно в кармане какой то ключ или телефон, так что это не считается вынести из дома?

Всем спасибо кто просветит мою малообразованность)))) :unsure: :unsure: :unsure: :unsure: :unsure: :unsure: :unsure:

В Україні дуже багато різноманітних свят: професійні, релігійні, державні… різні. Та є в цьому незліченному переліку день, коли ми, українці, можемо забути про такі умовні і нав’язані політиками визначення як Захід чи Схід. В цей день ми можемо, звісно за бажанням, відчути себе часткою великої нації! Сильної, гарної, розумної і самодостатньої, а також дуже лагідної і толерантної, з огляду не тих, хто керує нами останні десятиріччя… Та сьогодні не про них, а про нас!

Я впевнений, українець, це той хто себе відчуває сином чи донькою цієї прекрасної Землі, Богом нам даної, за правом народження! І як дитина любить і піклується про свою Неньку, так громадянин України, має робити все належне від нього, що б бачити свою Державу гарною і квітучою, такою якою можна пишатись і гордо казати: «Я – українець!»

Я знаю, що сьогодні відбуваються численні заходи присвячені цій визначній події: 22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об’єднання УНР і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Здійснивши споконвічне прагнення українського народу жити єдиною родиною!

Я дуже хочу, щоб сьогодні, ті люди які зберуться у всіх містах нашої України, для вшанування цієї визначної річниці, по-справжньому відчули себе приналежними до нашої нації. Не залежно від того де вони народились і живуть, українською чи російською мовами зараз спілкуються, коли буде бажання жити і працювати заради нашої Держави, то і Україна розквітне, стане тією великою країною, якою вона вже є за багатьма показниками!

Всіх зі святом!!!

«До її особи неоднозначне відношення, втім як до всіх політиків. Відразу обмовлюся, що я не член партії ВО»Свобода», щоб презентувати Фаріон. І я не збираюся її в чомусь засуджувати. Просто в «УП» розмістили досить нетральне інтерв’ю, хотілося б поділитися.

————————————————————————————————

http://www.pravda.com.ua/articles/2013/01/18/6981741/

«Ірина Фаріон – одна з найвідоміших, і, напевно, найскандальніших постатей у партії «Свобода».
Ця людина пройшла у Верховну Раду за мажоритарним округом у Львові, вигравши вибори «в одні ворота» з 77% голосів виборців. Це один з найкращих результатів серед мажоритарників. Більше набрали тільки деякі регіонали на Донеччині, наприклад, Юхим Звягільський. …»

» — Ви не відчуваєте внутрішнього дискомфорту від того, що схід України сприйме вас як окупантів? Як ви сприймаєте росіян?
— Ви знаєте, що 25% виборців «Свободи» – це російськомовні українці?
— Це протест.
— Ну то й що? А я в політиці з чого? З протесту. Думаєте, я це люблю? Це моя форма протесту. А «Кобзар» Шевченка українською мовою написаний також з протесту. А Олена Теліга стала націоналісткою з протесту. А Емма Андієвська, яка сказала, що «я громадянка світу, але з такою кількістю української крові, що готова прищепити її кожному». Вона стала українкою з протесту…»

«… Центр Симона Візенталя включає керівників «Свободи» в перелік антисемітів.

— «Коза би з того сміялась», — казав мій дідо. Є такий класний фразеологізм український: «На похиле дерево кози скачуть». Ми не будемо тим похилим деревом, то не будуть на нас скакати кози ні з Європейської унії, ні з Америки, ні з Московії. Якщо ми будемо стрімким деревом, що буде пнутися щораз вище і вище у власному державотворенні, то у нас не буде жодних проблем з інтегруванням.»

«— Все ж таки, як ви бачите співпрацю з Росією?

— Лише на партнерських засадах і винятково у власних інтересах. Якщо це відповідає моєму інтересу, я маю з тобою співпрацю. Не відповідає – до побачення. Треба навчитися бути егоцентричною нацією.»

» — Питання провокаційного характеру. В деяких ЗМІ сумнівної репутації пишуть, що ви були членом КПРС…

— Хай ще напишуть, що я внучка Геббельса і двоюрідна сестра Бен Ладена. Це ж абсурд! Тому і пишуть ЗМІ сумнівної репутації.»

» — У Партії регіонів ви бачите гідного опонента?

— Ні, ну що ви, хіба це опонент? Це ж бізнесмени. Які це опоненти? Опонент має бути ідеологічний, світоглядовий. Які ж вони опоненти? Це ділки»

Читав я сьогодні цю програму. За задумом, це не просто якась там програма, а наш план розвитку аж до 2020 року. З огляду на те, що на дворі лише 2013 рік часу ще багато, чи мало – хто як дивиться і що планує зробити за цей час… Та я хочу зупинитись на тому, що б я хотів побачити в програмі «Стратегія розвитку Кіровограда-2020».

А хочу я бачити в своєму місті, Кіровограді, яке до речі, за задумом авторів програми буде після реалізації стратегії «перетворено у потужний регіональний центр, який має стати лідером серед міст центральної України» – сучасний аквапарк з гарним басейном! Це моє бажання, впевнений поділяє більшість кіровоградців, які влітку знемагають від спеки і бажання скупатись (жоден з Кіровоградських пляжів не є придатним для купання), взимку від того самого бажання – скупатись (не у власній ванні). А то дивно якось виходить… Замахуємось на статус «лідера серед міст центральної України» а аквапарку власного не маємо! Басейн є, але один і той лише 25 метрів завдовжки…

Аквапарк і басейн відносяться до тих видів спорту і культурного відпочинку, який підходить майже для всіх людей не залежно від статі, віку, фізичної підготовки – головне це бажання поплавати і розважитись… Тож ідею побудувати сучасний аквапарк і басейн в Кіровограді можна сміливо враховувати в «Стратегії розвитку Кіровограда-2020», пункти: 13. Культура і 14. Фізкультура. Так в основних проблемах пункту «13. Культура» вказано, що одна з проблем це недостатня розвиненість туристичної галузі! Шановні друзі! На мою думку туризм це не тільки сива давнина і етно мандрівки – багато людей обирають щось модернове… А для того, що б відвідати аквапарк кіровоградці мусять їхати до Миколаєва. Я вже не кажу про всю користь від сучасного басейну, який буде мати 50 метрів довжини, вишки для стрибків у воду і головне сучасну систему очищення води, не хлорним способом – це наші здорові діти!

Приємно що ці ініціативи підтримав і колишній голова ОДА Сергій Миколайович Ларін, це можна побачити з його ж висловлювань в статті на Україні Центр від 03.01.2013 року «Сергей Ларин: «Планку опускать нельзя!» http://old.uc.kr.ua/mnovogodint

Принаймні розпочати можна хоча б з вирішення питання по облаштуванню басейна, розташованого в СДЮШОР «Надія» новою системою очистки води, більш сучасною і безпечною, яка не використовує для очистки сполуки хлору.

Та можливо це все і буде включене до зведеної обласної програми, адже бюджет міста, самотужки, не зможе реалізувати ці проекти. А обласна програма та ще і з залученням грантів та спонсорської допомоги, цілком може реалізувати такі плани… «…І одного прекрасного дня, спокійно пропливаючи дистанцію в новозбудованому басейні, спортсмени та і просто відпочиваючі будуть рухатись зі смаком…»