Рубрика: Авторские блоги

Помня анекдот о линейке, хочется супругу подарить хороший презент. Но ума не приложу, что это может быть. Должно быть что-то особенное. Требуется совет.

П.С. Мыльно-рыльное не предлагать )

Прочитала недавно об инициативе жителей немецкого города Магдебурга.

В этом городе жителям очень недоставало культурного центра, а также общественной библиотеки. Жители города под руководством инициативной группы собрались, и построили на пустыре библиотеку из пустых ящиков (тару предоставила местная компания-производитель напитков).

Она сразу стала местом притяжения и культурного досуга всего района, что привлекло внимание властей. И через несколько лет на месте самодельной библиотеки была построен настоящий культурный центр, со сценой, кафе, библиотекой и многочисленными зелеными насаждениями. В «Открытой библиотеке» сняты многие ограничения: она работает в любое время суток, в ней не нужно оформлять членство, и даже не обязательно возвращать книги. Но, тем не менее, она используется по назначению и постоянно пополняется. Жители называют ее «Библиотекой доверия».

Библиотека из ящиков —

Стало —

Больше о самом проекте — http://urbanurban.ru/2013/02/12/magdeburg-open-air/

Общественные инициативы действуют и могут развиваться.

По-крайней мере, это работает в Европе, это, в какой-то мере, работает в Киеве и других крупных городах Украины. Всё решают люди. Город не может развиваться без людей, они — его кровь, его дыхание. Идеи и предложения идут снизу и, в случае общественной пользы,  поддерживаются дальше, по восходящей.

Каждый из нас — сам кузнец собственного счастья и творец своего города. Давайте не забывать об этом.

Час пік. Кожен мешканець нашого міста потрапляв у його лабети і мучився у тісній, маленькій маршрутці. Всі ми хочемо доїхати на роботу вчасно, а вийти з дому пізніше. Та в нас є маршрути яких слід остерігатися. Це славнозвісні маршрути під номером 50, 1 і 9а. Сідаючи в них ще не відомо, чи доїдеш ти до місця. Водії цих маршрутів фактично влаштовують між собою перегони. Буквально вчора я їхав на маршруті №1. Був не так званий «час пік», але вільного місця не знайшлося.  Довелося стояти. І тут почалося саме цікаве. Водій похапцем вихопив дві гривні і помчав як Шумахер до фінішу. На кожному світлофорі я відчував себе Гагаріним, літаючи в невагомості з однієї точки салону до іншої. І навіть поручні не допомагають встояти на місці.  Чолов’яга поспішав «набити» салон, щоб побільше взяти виручки. Він гнав кілометрів шістдесят на годину, при тому, наскільки я знаю, максимальна швидкість по місту для них допускається лише сорок кілометрів. І де наше славне ДАІ, коли воно так потрібне?  На проспекті Правди за АТБ вуличні ліхтарі не горіли. Водій з матами похвалив за це комунальників, але швидкості не зменшив підвищивши загрозу не тільки для себе, а й для пасажирів. От нарешті звільнилось місце і я присів. Та легше від цього не стало. Знову довелось міцно триматись, щоб не зіткнутись, під час чергового світлофора, на зустрічних курсах з спинкою крісла попереду. Тож виходить, щоб отримати травму не обов’язково ходити в криміногенному районі, або мати небезпечну професію – достатньо сісти по своїй необачності у вищезгадані маршрути. За моїми спостереженнями лише в цих маршрутах відсутній чіткий графік і всі вони летять, як радянські пожежники на пожежу.  На інших маршрутах такої тенденції  не спостерігається і я намагався не їздити п’ятдесяткою, копійкою і дев’ять а, коли там не було вільних місць. Та й найбільш хамських водіїв ніж на цих маршрутах мабуть нема, бо на них найбільш машин. До цього я не схвалював місцеву транспортну реформу, але після останніх поїздок я подивився на неї з іншої сторони.

http://www.youtube.com/watch?v=vB8vpxq_tDo

http://www.youtube.com/watch?v=4Gg0ZWRDCnI

Не знаю як вам, а я вважаю,що це круто! Молодці хлопці! Хоч і москалі, але зухвалі!

Хамство і не повага на дорогах ідентична  для всіх стран колишнього срср

Може тележурналісти ОДТРК теж розпочали б щось подібне?

Чи пороху  у вас вистачає тільки жарити п,яти пеніонеру Кальченко?

Зробити виклик автобидлу слабо?

Маленькая правда о Первомайске

Вот Вам и статистика. И это лишь самая малость,того, что можно знать людям.

Так чи інакше політичні маніпуляції на етнічному ґрунті  у різні часи знаходили своїх прихильників. Знаходяться і свого роду вчителі патріотизму. Не рідко від таких ідейних пропагандистів можна почути слова про те, що в нашій країні щось погано, а от закордоном, у «цивілізованих європейців» поляків та німців все добре. Вони їдуть на заробітки закордон – у цивілізацію, а потім вчать як правильно всіх інших, бо досвіду набралися. Вчать, як любити Україну і представники далеких діаспор з США, Канади Австралії та ін. Вони, чи їхні пращури давно покинули територію сучасної України з тих, чи інших причин. Сьогодні ж із-за океану хочуть навчити нас, як нам будувати власну державу і знаходять таких самих недолугих послідовників. Багато вчителів патріотизму в Західних регіонах нашої держави. Вони вважають саме західноукраїнські діалекти єдиновірною Українською мовою і теж знаходять своїх послідовників, які через власну неповноцінність хочуть долучитися до того сакрального «бандерівського патріотизму», єдиновірного і правильного, щоб не виглядати в очах у своїх львівських учителів варварами – «москалями».

Постає ряд критичних, але слушних запитань. Чому західно-українські ура-патріоти чи їх батьки виїжджають на заробітки у Польщу, та інші країни, замість того, щоб піднімати Українську економіку. Чому учителі патріотизму з діаспори не повертаються жити в незалежну Україну. Чому ті, хто кричить на все горло про «патріотизм» нічого не роблять для своєї держави, натомість лише збільшують соціальне напруження і при першій ліпшій нагоді виїжджають закордон. Чому навіть так-званий патріотизм який насаджують деякі політичні сили правого спрямування лише спричиняє в суспільстві дисгармонію і конфлікт цінностей. В кінці-кінців, чому до цих пір ті називають себе поборниками «Національної ідеї», так і не змогли її сформулювати. Більше того, замість пошуку універсальних цінносте, які б змогли об’єднати українське суспільство зі сходу на захід, з півдня на північ горе-ідеологи правого руху дезінтегрують суспільство за рахунок розгортання конфлікту на історичному і міжрегіональному ґрунті.

Мабуть, все-таки, «ура-патріотам» легше любити Україну у Варшаві, у Берліні. Легше кричати на все горло про любов до мови, послуговуючись діалектом окремої місцевості і хаючи літературну.  Набагато легше розгортати конфлікт на історичному, ціннісному та регіональному ґрунті ніж любити свою країну  і поважати своїх співвітчизників. Бо будувати – набагато складніше ніж руйнувати. Тож, я закликаю усіх громадян України, незалежно від етнічної чи релігійної приналежності бути добрішими один-до одного і розбудовувати нашу державу на благо усіх її громадян, послуговуючись нормами моралі і здорового глузду, зі своєю головою на плечах!

Любов до України має об’єднувати!

«8 февраля в полдень народный депутат-самовыдвиженец Александр Домбровский (11-й мажоритарный округ, Винницкая область) через аппарат Верховной рады узнал плохую новость: в 15.00 в Высшем административном суде Украины (ВАСУ) состоится открытое заседание, по результатам которого его могут лишить мандата. Соответствующий иск днем ранее подали экс-нардеп от фракции НУ-НС Юрий Кармазин и двое неизвестных – Евгений Угляй и Анатолий Дацкой. Об иске, признается Домбровский, он ничего не знал, а с Кармазиным лично знаком не был. «В 18.00 пятницы уже было решение суда. О какой подготовке к заседанию может идти речь?» – спрашивает он.

Вместе с Домбровским мандата лишили и Павла Балогу, одного из лидеров партии «Единый центр» и родного брата экс-министра МЧС Виктора Балоги. Причины судьи озвучили в своем постановлении, текстом которого располагает Forbes. Из документа следует, что результаты выборов в округах №11 и №71 (округ Павла Балоги, Закарпатская область) суд признал недостоверными и обязал ЦИК провести в них перевыборы.

Оппозиция, во главе с лидером парламентской фракции «Батьківщина» Арсением Яценюком, уверена, что решение суда – дело рук власти, которая таким образом пытается запугать мажоритарщиков и заставить их вступать во фракцию ПР. Но почему первыми под удар попали Балога и Домбровский, и кто следующий?»

«Впрочем, называть решение ВАСУ местью несостоявшихся соратников-регионалов он не спешит. «Это решение больше носит характер какой-то страшилки. Я пока не могу дать адекватную оценку этому, потому что сам еще не понимаю, что происходит», – рассказывает нардеп. «

————————————————————————————————

В мене виникло питаннєчко, якщо ВАСУ у нас виявляється таке принципове, то чи буде аналогічне рішення по Табаловим?

Вот увидел в инете подробное интервью с маршалом Советского Союза Георгием Константиновичем Жуковым… Правда там вырезали, как я понимаю, малейшие острые моменты, но всё же интересно смотреть интервью…особенно в середине, где камера близко показывает маршала… Он был человек не для своего времени…слишком волевой, за что и страдал…

Два года назад ушёл в отставку экс — президент Египта Хосни Мубарак, правивший страной с 14 октября 1981 года (после убийства Анвара Садата несколькими днями раньше)…

Ну не понравился он США… зачем им светский фараон? Ситуация меняется — США становится выгодна исламизация и радикализация Ближнего Востока и Египта… У США изменились приоритеты… Система, существовавшая десятилетиями во второй половине ХХ века года уже мешает США…

Последствия того бардака, который происходит с фактической санкции США ещё гахнет по самой Америке, в будущем…

Фактически Египет оказался в вилке, когда возможны два основных сценария. Первый из них – гражданская война между различными силами внутри Египта. Второй сценарий – все та же гражданская война, которую нынешнее исламистское руководство может направить в русло противостояния с внешним противником… Разве кто-то придумал более действенный способ избавиться от внутренних оппонентов, чем конфликт с внешним неприятелем? Думаю, что нет…

А может гражданской войны в Египте и не будет, что вряд ли…

В общем, выпустили США джина из бутылки… :wacko: