Рубрика: Авторские блоги

Иду как то по центру, и вижу:

Улыбнуло, пошел дальше по своим делам. Вечером прихожу домой жена дает визитку, говорит, что вручили ей когда она делала ксерокопию:

Вот так вот =)

Из прилавков магазинов и супермаркетов исчезла кока-кола. Есть только пепси. Кто-то  знает причину исчезновения газбульки?

К сожалению, БК «Кировоград» уступил на своей площадке в первом четвертьфинальном матче Кубка Украины севастопольскому «Муссону» -57:60. Но именно сегодня многочисленные болельщики кировоградцев, забившие до отказа спортивный зал факультета физвоспитания Кировоградского педуниверситета, смогли убедиться, что наша команда может на равных соперничать с конкурентами самого высокого уровня. Ведь противостоял нам сегодня лидер высшей лиги и главный претендент на победу в нынешнем чемпионате Украины. И не случайно главный тренер «Муссона» Сергей Цымбал после матча говорил своему кировоградскому коллеге Игорю Чигринову, что хозяева площадки «попили крови» севастопольцам. На это наставник нашей команды ответил, что и в ответном матче в Севастополе 23 марта легкой жизни у соперников не будет. И в это нельзя не поверить. Ведь и сами кировоградские баскетболисты выглядели расстроенными, но обещали, что точка в этом противостоянии ставить рано. Дело за малым – обыграть фаворитов в гостях с перевесом в 4 очка и двигаться дальше к победе.

Кстати, на этом матче вместе со всеми любителями баскетбола свою команду поддерживали губернатор Кировоградщины Андрей Николаенко, секретарь Кировоградского горсовета Игорь Волков и президент БК «Кировоград» Андрей Бродский. Кстати, Андрей Викторович впервые вживую смотрел матч своей дружины. И, судя по словам Игоря Чигринова, остался доволен переменами в игре, которые видны невооруженным глазом. Андрей Викторович поблагодарил ребят за стремление к победе, самоотдачу и пожелал удачи в ответном матче.

От себя добавлю, что нам очень не повезло со жребием. Будь на месте «Муссона» соперник чуть попроще, и можно было бы уже в первом обеспечить себе солидный задел. Впрочем, не будем раньше времени посыпать голову пеплом. Но даже если задачу – пробиться в финал четырех – не удастся решить, то надеемся, никто трагедии из этого делать не станет. Команда Игоря Чигринова на правильном пути и для больших побед наставнику и его ребятам необходимо чуточку больше времени.  Пока же нужно признать, что сегодня мы достойно выглядели в настоящей битве с фаворитом, который победил ценой сверхусилий.

О развитии событий в матче читайте здесь:http://ua.tribuna.com/tribuna/blogs/elisavetbasknews/368.html

Ю. Яковлев «Зеленая лампа и красная звезда»

«… Я вижу усталое лицо наркома Александра Дмитриевича Цюрупы. Волосы зачесаны назад. Впалые щеки. Воспаленные глаза. Он — нарком (министр) продовольствия первых лет Советской молодой республики. В его руках весь паек голодающей страны. Он — хозяин хлеба, сала, муки…

Он пришел к Ленину на доклад. Горит зеленая лампа на столе Владимироа Ильича. Склонив голову набок, Ильич слушает наркома. И вдруг доклад Александра Дмитриевича обрывается. Он теряет сознание. Падает… Ильич подбегает к нему. Расстегивает ему воротник. Вызывает врача. Подоспевший врач определяет болезнь. Нарком продовольствия потерял сознание от голода.

Хозяин всего хлеба не позволил себе взять лишний ломоть хлеба. И он упал от недоедания.

Что это за такой особенный человек?

Это коммунист…»

Это учебник за 1983 год. Но он нисколько не устарел. Более того: я думаю, что было бы неплохо открыть в Кировограде среднюю школу с углубленным изучением марксизма-ленинизма.  Особенно в свете того, что сейчас все ведущие мировые экономисты признали, что лучше всего суть капитализма, его внутренние противоречия , а также его направленность на самоуничтожение исследовал именно Карл Маркс.

Открытие такой школы великолепно укладывется в концепцию креативности нашего города. Жаль, что Сергей Степанович ушел с поста вице-мэра по гуманитарным вопросам. Он мог бы помочь в реализации этого проекта… 🙂

Государственная дума приняла в сотом чтении законопроект, позволяющий мэрии Кировограда не ремонтировать дороги. В ходе заседания законопроект представил депутат Госдумы Сергей Ключинский. По его мнению, для большинства субъектов «не ремонтировать дороги» является нормой. Однако, «Законопроект призван учесть региональное многообразие нашей страны в вопросе культивирования овощей», — заявил депутат в интервью «Кавказскому узлу».

Депутат также разъяснил, как будет применяться новый закон. По его словам, претензии к мэрии Кировограда могут быть предъявлены в том случае, если действие произойдет в неустановленном регламентом порядке.

Коллеги по мандату поддержали инициативу: «Мы приняли решение разрешить мэрии Кировограда не ремонтировать дороги», — заявил депутат А. Кабаев, выступая на заседании Совета по развитию дошкольников: «не ремонтировать дороги — это не что-то из рук вон выходящее, а базовая потребность, близкая и понятная не только мэрии Кировограда, но и президенту Туркмении. »

На повестке дня также обсуждались другие не менее важные законопроекты: легализация легких и декриминализация тяжелых телесных повреждений в целях личного употребления, введение обязательных субботников для владельцев автомобилей, а так же возвращение к летоисчислению по старому стилю.

Класний ресурс, рекомендую.

Відома дискусія відбулася, не хочу зараз розставляти крапки над «і», але на е-mail надійшов відгук колеги, кореспондента «Дзеркала тижня»    Світлани Орел, який є певною мірою підсумковим. За розміром завеликий, щоб ставити у коменти, тому дозволю собі винести її відгук в окремий пост. Просив би не повторюватись тих, хто висловився у моїй і Дмитра Кобця темах. Все всім зрозуміло. Я залишився при своїй думці, В.В. — при своїй, але після телеефіру ми не вийшли із студії ворогами. Це — головне!

Наразі — думки Світлани Орел ( вона не є блогером «УЦ»)

КОЛОНКА НЕРЕДАКТОРА

Дискусія, яка розгорілась на сторінках «Народного слова» та в ток-шоу «Ми» Кіровоградської ОДТРК навколо сіті-лайтів ВО «Свобода», де були процитовані відомі слова із Шевченкового «Заповіту», породжує багато думок та асоціацій. Реакція Валентини Бажан, редактора «Народного слова», стала для мене і неприємною, і несподіваною, та навіть дещо шокуючою: як можна заперечувати, відкидати рядки генія, національного пророка, бо там сказано «…вражою злою кров’ю волю окропіте»? Поява цих рядків на сіті-лайтах – це провокація? Але ж ці та інші рядки поета – у книгах, у підручниках, їх десятиліттями вивчають діти у школі, студенти гуманітарних вищих навчальних закладів, аналізують науковці, пишуть статті і книги! То що – у нас півкраїни – провокатори?!

Спеціально не підшукувала цитати, але впевнена – у поетичній класиці кожного народу є подібні рядки, і якби комусь там прийшло в голову піддавати їх сумніву, ця людина не те що не займала б якихось посад і не користувалася авторитетом, а була б хіба що глибоким соціальним маргіналом. Чи можна собі уявити, що у Польщі, наприклад, освічені люди, інтелігенція публічно дискутують, чи є провокацією якийсь гострий рядок Міцкевича, винесений на сіті-лайти у дні пам’яті поета? Просто маячня!

Але є над чим замислитись. Уявімо, що ті рядки написав не Шевченко, а просто – хтось. Який би гвалт зчинили подібні пильнувальники? Ким би назвали автора? Як мінімум теророристом, з усіма наслідками, які з цього випливають. А чому ж і через століття ми пишемо ці рядки, знаємо їх і навіть так гостро реагуємо на них? Бо Шевченко писав ПРАВДУ, на той час іншого щляху визволення українців не було. Правда творить націю і народ підняв своєю любов’ю і шаною і Шевченка, і ці та інші його рядки на високий п’єдестал. Не чиновники, не влада ні минула (вона боялася його, як вогню і цензурувала «Кобзар»), ні теперішня, — а народ. І ці любов і шана випробувані і часом, і величезними злигоднями української нації, а ви, шановні пильнувальники, якщо живете серед цього народу, то, будьте добрі, поважайте святині його душі!

Геть абсурдні побоювання, висловлені в обговоренні теми, що ВО «Свобода» словами Шевченка закликає пускати кров росіянам. І Шевченко, і всі нормальні українці ненавиділи і ненавидять не росіян, а загарбницьку, агресивну політику Російської імперії, яка, справді, завдала Україні зла більше, ніж будь-хто на світі. Шевченко своєю правдивою полум’яною поезією руйнував її основи. Ось чому його так ненавиділи і ненавидять продовжувачі цієї політики. Звідси і відомий сюжет Оренбурзького телебачення, за який російським колегам довелося вибачатись.

Дивно й сумно мені, що і Валентині Бажан, і Вірі Жижко, які є освічені люди, вчулася в Шевченкових рядках загроза росіянам, чи мало не їм особисто. Чому ж не вчулася загроза тим, хто сьогодні нищить Україну, хто за останні три роки вивів в офшори 56 мільярдів доларів, хто краде не те що мільйонами чи сотнями мільйонів – цілими галузями? Матеріалами про це з аргументами, з документами повняться справді незалежні видання, а розумні і освічені люди не бачать і не помічають цього? Та саме ж тому ми з вами, і росіяни, і українці, отримуємо однаково жебрацькі зарплати, яких не вистачає на те, щоб дозволити собі помандрувати хоча б і по Пушкінських місцях?

Чому ж ми не можемо об’єднатися, аби протистояти цьому? І Валентина Василівна, і Віра Олександрівна, і багато інших розумних, творчих людей, які тонко відчувають літературу, поезію, знають усі злигодні, біль і втрати української мови та культури залишаються чомусь абсолютно глухими до них. А найменші спроби захистити українське сприймають як напад на російське. Чому? У мене відповідь одна: бо Російська імперія наскільки зуміла накинути свої стереотипи тим, хто був вихований в її культурі, що їм просто не під силу мислити інакше. Шевченкові рядки руйнують ці стереотипи, і вони підсвідомо відчувають неспокій.

Та якби ж тільки справа була у кількох людях! Цей стереотип отруїв не лише етнічних росіян (серед них є багато вільних від нього!), а й безліч українців, які не можуть об’єднатися, аби здобутися на державну гідність, впевненість і добробут. Український чинник слабкий, і у цьому – найбільша загроза і для росіян, і для євреїв, і для греків, і для всіх, хто живе на цій землі. Бо доки він не стане сильним, її будуть грабувати, нищити, зневажати. Та мають вирости інші покоління, в яких ця отрута, сподіваємось, діятиме слабше. Шевченкове слово має стати для них еліксиром відродження.

Тож в рядках Шевченка не загроза, а порятунок!

Світлана Орел

таблички з такими написами можна побачити на дверях деяких крамниць, аптек та кафе в Англії.

18 березня 2013 року в Кіровоградській обласній державній адміністрації пройшло засідання комісії для внесення кандидатур на заміщення вакантних посад керівників комунальних підприємств, установ та організацій області.

На порядку денному був розгляд кандидатур на заміщення вакантної посади директора Регіонального фонду підтримки підприємництва в Кіровоградській області.

Слід заздалегідь підкреслити. Система регіональних фондів була створена як наслідок виконання Указу Президента України від 1998 року й основним його завданням є реалізація державної політики в галузі підтримки малого й середнього підприємництва, в тому числі фінансова підтримка підприємництва, надання консультаційних послуг, координація роботи з підприємцями та активізація ділової активності.

Нажаль, про роботу даного фонду до цього часу не було відомо в Києві, у Українському фонді підтримки підприємництва, який є координуючим органом державного підпорядкування в галузі реалізації державної політики в сфері підтримки підприємництва.

На конкурс було подано 4 кандидатури. Однією з вимог конкурсу з минулого року, за ініціативою колишнього голови Кіровоградської облдержадміністрації Сергія Ларіна, було подання з-поміж конкурсних документів оригінальної концепції розвитку закладу на короткострокову та довгострокову перспективу.

З-поміж кандидатів на посаду директора РФПП в Кіровоградській області, — Михайло Лобов, фіналіст проекту «Статський радник», керівник проектів Інформаційно-ресурсного центру, блогер сайту Україна-Центр.

Михайло має вищу технічну освіту, закінчивши Кіровоградський національний технічний університет. Досвід результативної роботи на керівних посадах та в проектному менеджменті.

Підтримку кандидатури Михайла висловили Спілка підприємців малого та середнього підприємництва Кіровоградської області, Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів.

Наразі про результати співбесіди з кандидатами не відомо.

Особисто від себе, хочу побажати Михайлу успіхів у подальшій роботі та заслуженої перемоги на конкурсі!

С сегодняшнего дня на украинской версии популярнейшего российского портала http://www.sports.ru мной открыт блог «Кировоградский баскетбол», на котором можно будет обмениваться мнениями, читать отчеты о матчах кировоградских команд, свежие новости, интервью, смотреть фото. Милости прошу всех, кому интересен наш баскетбол сюда:http://ua.tribuna.com/tribuna/blogs/elisavetbasknews/

Тем более, что в этом сезоне начинается все самое интересное.

Для начала, сходите вот по этой ссылке: Маршрути громадського транспорту 15 міст України з’явились на Картах Google

Обратите внимание: Черкассы и Чернигов — города, соизмеримые с нашим, в списке есть,  в Кировограда — нет. А ведь Карты Google — всемирно используемый ресурс. Я пробовал маршруты общественного транспорта в Киеве, еще в тестовом режиме. Удобно, если не местный или если не пользуешься им постоянно. Но сразу же бросается в глаза запутанность схемы общественного транспорта: дублирующиеся маршруты, неочевидные места высадки/посадки и т.д.

Но отсутствие в списке Кировограда — это лишь маленький показатель большой проблемы. Городская власть живет в докомпьютерную эру. А весь мир — в информационную. Гляньте на сайт Горсовета. Не комментируя дизайн и юзабилити, он, вообще, для кого сделан? Для жителей? Тогда где полезная информация? Для приезжих? Тогда почему нет ничего, кроме ссылки на карту в Яндексе?

Скажете, этого не должно быть на ОФИЦИАЛЬНОМ сайте горсовета? Тогда, где, блин, сайт ГОРОДА? С рассказом, как добраться, как перемещаться, что посмотреть? Просто введите в поисковик слово «Кировоград» и все станет понятно. С таким подходом туристы в Кировоград не будут приезжать никогда.

И вопрос не в отсутствии финансов. Они тратятся не на то, что нужно. Возвращаясь к Картам Гугл. Дорого ли предоставить карту  общественного транспорта, которая УЖЕ есть в горисполкоме? А по хорошему, провести полную инвентаризацию города на предмет светофоров, дорожных знаков, обозначить на карте все кафе, рестораны,  музеи, магазины, больницы и т.д. Это нужно много времени или денег?

Что б открыв карту, я мог проверить, законно ли стоит тут дорожный знак; узнать, где можно поесть, где — переночевать.

Боюсь, просто подобная прозрачность не выгодна.

А любой пиар, даже — города, начинается с целевой. Но, просматривая страницы сайта горсовета, очевидно, что — целевая. И, к несчастью, это не мы с вами, а — чиновник.