Российский прорыв

Сегодняшние успехи сборной России, завоевавшей 2 золотых и 1 бронзовую награду, вывели хозяев чемпионата мира по легкой атлетики на второе место в медальном зачете. Но вначале о наших достижениях. которые были не такими великолепными, как вчера, но все же.

Наталья Лупу пробилась в финал на дистанции 800 метров, а в беге на 200 метров очень здорово пробежал в полуфинале Сергей Смелик, установивший личный рекорд -20,36. От заветного финала Сергея отделили лишь два места. Но 10-й результат среди таких монстров это дорого стоит.Кстати, после своего забега Сергей с удовольствием поделился впечатлениями с читателями «УЦ». Также как и Мария Ремень, финишировавшая 7-й в финальном забеге на 200 метров у женщин.

А первой чемпионкой мира сегодня стала россиянка Татьяна Лысенко, которая в метании молота установила рекорд чемпионатов мира — 78.80 и опередила Аниту Владарчик из Польши -78.46 и китаянку Венсю Чжан -75.58. Второе золото к радости многочисленных болельщиков сборной России принес в секторе для прыжков Александр Меньков. Причем, победил Александр безоговорочно, совершив полеты на 8.52 см., 8.43 см. и в лучшей попытке на 8 метров 56 см., что является лучшим результатом сезона в мире — 8.56. Серебро добыл Исиасиус Гонсах(Нидерланды) — 8.29, а бронза у мексиканца Луиса Оливейры-8.27.

Мо Фара из Великобритании, после победы в беге на 10000 метров, финишным спуртом выиграл и забег на  5000 метров, где вторым стал Хагос Гебривет из Эфиопии, а третьим кениец Исайя Кипнагат Коеч. Давид Шторль из Германии дальше всех толкнул ядро -21 метр 73 сантиметра.  При этом вначале арбитры не засчитали победную попытку немецкого спортсмена, но затем отменили первоначальное решение и справедливость восторжествовала. Американец Райан Уатинг показал второй результат- 21.57, а канадец Дилайн Армстронг стал третьим — 21.34.

На двухсотметровке наша Мария Ремень держалась молодцом и оказывала упорнейшее сопротивление грозным соперницам на первой стометровке, а затем силенок не хватило и Маша финишировала  финишировала седьмой — 22.84сек. А свою очередную уверенную победу праздновала Шелли-Энн Фрейзер-Прайс -22.17, опередившая Мюриэль Аур -22.32 и нигерийку Блессинг Окагбаре -22.32.

И в последнем виде сегодняшней программы — эстафете 4 по 400 метров у мужчин, не оставив особых шансов конкурентам, победила сборная США -2.58.71, а это лучший результат сезона в мире. А вот судьба серебра и бронзы решилась на последних сантиметрах дистанции. Здесь спортсмен из Ямайки Джейвон Френсис только за счет кивка головой оказался вторым, оставив на третьей позиции Владимира Краснова и весь квартет из России. Но два золота и бронза — это солидный медальный улов хозяев чемпионата мира, за которых сегодня болели практически заполненные «Лужники».

А еще сегодня свое золото из рук Сергея Бубки получил Богдан Бондаренко и два украинских сектора дружно пели гимн нашей страны и скандировали «Слава, Украине». И хотя мы сегодня остались без наград, но повод для радости у нас был и надежда на медали еще есть.

А в медальном зачете россияне настигли сборную США по количеству золота(по 5 медалей высшей пробы), но у американцев уже 9 серебяряных и 2 бронзовых медали, а у сборной Росии соответственно 3 серебра и 3 бронзы. На третьем месте кенийцы — 3-3-3, а сборная Украины занимает 8-ю строчку медального зачета, имея в своей копилке 2 золотых и 1 бронзовую медали. Но впереди еще два интереснейших соревновательных дня.

И пускай журналист живет в каждом!

«Эх… скорее бы уже Юлю выпустили… а то оппозиция превращается в Нац.театр комедии и фарса!»

InProjectsCenter

«Да как же не едят. Ведь вся политика опозиции сводится к тому, что нужно оторвать один у другого что то.»

Anna58

Якщо ще зранку, пост Євнена Манженка
http://blogs.tvi.ua/2013/08/15/koroli_zhurnalistyky_i_kapusta викликав у мене іронічну посмішку, то після деякіх комментів до абсолютно різних тем, виклиє відвертий сміх. При цьому незважаючи на те, скільки бруду раніше було викинуте шановними представниками майже найстародавнішої профессії на голови не меньш шановніших інших профессій. Відтепер я знаю, скільки коштує обьєктивність і неупередженість, та громадська позиція особи. За що Євгену респект та уважуха.  Якби ж він ще написав де гроші можна отримати.

Дійсно, незалежно від теми обговорення, за правилами хорошого тону завжди добавляйте: «ця бесхребетна опозиція» або «куди дивиться злочина влада?».

Ну, і щоб підтримати Є.Манженка: «Куди дивиться злочина влада?


Концерт группы «Blues Road»

Здравствуйте,хочу поделиться с вами новостью. 30 августа в концерт-холле «Виктория» выступит хорошая группа из города Харьков. «Blues Road» называется. Они не выдумывают велосипед и не играют ничего нового,но… то, что они играют — они играют качественно. Группа относительно молода, но достаточно опытна. У них за спиной уже свыше 170 выступлений на различных концертных площадках нашей страны. Приятная вокалистка с хорошим голосом, ровный правильно подобранный репертур позволяет раскрыть все сильные стороны коллектива. Играют старую, добрую классику от «Beatles» и «Rolling Stones», включая «Pink Floyd» и «Qveen» до «Maroon 5» и т.д.

Холодное чешское и немецкое оригинальное пиво,мохито,гарячий чай и кондиционер дополнят интерьер и создадут уютную обстановку для получения Вами эстетического удовольствия. Начало в 19.00.

Сегодня и всегда только живой звук.

Справки по тел. 0522 27-08-62,  моб.094 938-28-62.

Тоталітаризм, довіра і посмішки, або Україна – не Польща…

Нещодавно у Польщі відбувся міжнародний молодіжний українсько-польсько-німецький проект «Через історію в майбутнє», організований за підтримки польської організації «Фундація імені ксьондза Сємашкі», української «Молодий Рух» та німецької «Німецько-польська молодь». Його проведення планувалось ще рік тому, однак випадково зійшлося у часі зі скандалом навколо «Волинської різанини».

Історичні рани наших націй досі не загоїлись. Не зважаючи на те, що вони у нас різної глибини і по-різному лікувались.

Але почну із вражень про саму країну.

Перше, що помітно – дороги незрівнянно кращі (хоча нам вдалось відшукати і дорогу «нашого рівня»). Вздовж траси в населених пунктах – висока загорожа. У селах всі приватні будинки 2-х, 3-х, а то й 4-х поверхові. У всіх без винятків дворах – ландшафтний дизайн. В Україні таке побачиш лише в елітних районах.

Поцікавився, хто там живе. Виявилось – звичайні вчителі, водії, службовці, робітники, фермери, дрібні підприємці… середній клас, одним словом. До будинків їхньої еліти мене на екскурсію не водили, але припускаю, що вони не набагато кращі. Тобто, там немає разючого контрасту між «багатими і бідними».

Зарплати значно вищі, ніж в Україні, у той час, як ціни часто навіть нижчі, ніж у нас (це не стосується алкоголю і тютюну, які в рази дорожчі). Відповідно, якість і рівень життя набагато вищий, ніж в Україні. Хоча їхні бомжі від наших нічим не відрізняються.

Архітектура така ж, як і у містах західної України. Радянські будинки контрастують на фоні стареньких кварталів, збудованих, наприклад, ще за часів Австро-угорської імперії.

Кидається в очі надзвичайна релігійність поляків. Комуністи не встигли знищити католицьку церкву та зробити з них «безбожників». Мало не кожен будиночок прикрашає капличка з дівою Марією. Більшість скульптур та монументів присвячені релігійній тематиці. Велика кількість костьолів постійно відвідуються численними громадами.

Жити довелось на території приватного ліцею.

Саме такими і хотілося би бачити українські школи. Навколо будівлі самого ліцею – двоповерхові охайні будиночки – гуртожитки. Кімнати готельного типу – з новими меблями, окремими санвузлами і душовими. Поруч із приміщенням самого ліцею – басейн, тренажерний, гімнастичний зали, футбольне та баскетбольне поля, тир…

Але мова на справді не про Польщу, вірніше, не лише про неї.

На захід мене запросили, щоб прочитати лекцію про тоталітаризм у східній Європі. Мається на увазі радянський комуністичнийрежим в СРСР.Про нацистів у гітлерівській Німеччині і про окупацію Польщі обома режимами говорили окремо.

Поляки і німці були вражені масштабами репресій та кількістю жертв, яких зазнала Україна внаслідок 70-річної радянської окупації.

Учасники проекту відвідали «табори смерті» в Освенцимі, комуністичне «місто майбутнього» Нову Гуту, музей соцреалізму і музей 2-ї світової війни «Фабрика Шиндлера».

Окрім мене, лекції читали польський професор Марек Вільчинські який говорив про українсько-польсько-німецькі стереотипи, та відомий український журналіст Олександр Зінченко, що розповів про зв’язок між популяцією оленів у польських лісах, виборами американського президента Обами та колективною пам’яттю українців. Під такою назвою крилась лекція про історичні міфи.

Чому ж поляки, прибалти, чехи і інші країни колишнього соцтабору, маючи значно менший економічний потенціал, меншу територію, не маючи таких географічних та природніх переваг, які має наша держава, встигли вийти на інший рівень розвитку, вступити до Євросоюзу, підвищити рівень життя своїх громадян?

Вони скинули Леніна і пішли далі.

А ми ніяк не можемо поставити крапку в історичних суперечках, постійно оглядаючись на минуле.

Цю особливість постійно використовують політики, які розігрують протистояння між різними регіонами на ґрунті мови чи національних героїв.

На думку Олександра Зінченка, нам, українцям, бракує довіри. Коли повертаєшся з Європи в Україну, помічаєш, що в нас значно менше усміхнених людей. А посмішка і довіра – речі взаємопов’язані. Рівно як і Обама з оленями. Адже людині, яка посміхається, ми довіряємо на рівні підсвідомості.

Не погоджусь, що лише одна посмішка виправить ситуацію. В радянській тоталітарній системі взаємна недовіра була необхідною захисною системою людської психіки. Вона передавалась нам генетично від батьків, які вижили завдяки тому, що нікому не довіряли. І ностальгію пострадянської людини ми також нікуди не подінемо. А саме вона не дозволяє нам скинути Леніна.

Тому люди пенсійного віку, які наразі є найдисциплінованішими виборцями, продовжуватимуть ходити на виборчі дільниці і не дозволятимуть нашій державі перегорнути сторінку радянської ери.

Єдиним виходом із ситуації могла би стати перереєстрація громадян, після якої всі, хто не знає української мови і справжньої історії, втратив би право голосу. Адже навіть для того, аби керувати транспортним засобом, ми здаємо певні тести і іспити. Право на управління державою також необхідно заробити. Але чи погодяться на це виборці?…

В одному ж я повністю підтримую Олександра: посміхаймось, і жити буде краще! J

Дмитро Сінченко, Всеукраїнська ініціатива «Рух Державотворців»

Ідіотизм на марші

ОДА сьогодні в ударі, продовжує віджигати. На сайті єйному ось що прочитав: «Особлива вимога від Віктора Рєзніка – святковий дрес-код для держслужбовців – вишиванка, тим більше, що серед керівників територій, а також серед очільників структурних підрозділів ОДА проводитиметься неформальний конкурс на краще стилізоване українське вбрання.»

Маячня, звичайно, рідкісна, а «особлива вимога» — взагалі no comments. :wacko: Ніколи не вважав вишиванку мірилом патріотизму і ніколи не носив. Ну, просто не подобається мені цей одяг і все тут. Але пан Рєзнік робить усе, щоб вишиванка стала для мене ще й символом тупої влади.

Цікаво, чи знайдуться сміливці, які заб»ють на начальственну забаганку і яке покарання чекає на таких від грізного пана Рєзніка?

Цікаво, що один місцевий новинний сайт вже вдруге за сьогодні робить ведмежу послугу владі, своїми заголовками акцентуючи увагу на її і без того ідіотських ініціативах.

Самый лучший день

Богдан Бондаренко — чемпион мира в прыжках в высоту, а Ольга Саладуха обладательница бронзы в тройном прыжке. Богдан трижды штурмовал рекорд мира и во второй попытке был очень близок к тому, чтобы взлететь выше достижения Хавьера Сотомайора. Интервью с Богданом и Ольгой в свежем номере «УЦ», а сегодня всех с большим украинским днем в Москве. Ради этого стоило сюда приехать. Всем удачи.

«Не ходите дети в «Африку» гулять…

Сьогодні, разом з двома своїми друзями, мав нагоду, по суті вперше зійснити покупки у гіпермаркеті «Епіцетр». Скажу чесно, сам свій час працював у одному з найбільших маказинів будівельних матеріалів у Кіровограді, то ж маю з чим порівнювати)))))

Так от. Перше, що треба зробити у цьому мега магазині, це спробувати знайти необхідний тобі товар. Я не знаю хто планував дизайнерське оформлення Кіровоградського «Епіцентру», але, як на мене, у магазинах з такими площами має бути: а) біля входу карта з детальним позначенням місьць де розміщені ті чи інші групи товарів; б) людина до якої можна звернутися за порадою. Ні першого ні друго в цьому магазині немає. При чому коли ми спробували використати варіан «б» людина у формі охоронця (схожий на охоронця супермаркету в одному з сезонів «Сватів») подивився на нас як на олігофренів не сказавши у відповідь ні слова.

Та бог з ним. за кілька хвилин пошуків, нам нарешті вдалося знайти першу (!!!!!) позицію нашого списку. (OSB — плита товщиною 18 мм.) Далі, для того щоб зробити покупку нам довелося виконувати мега-квест «Знайди продавця». В радіусі двадцяти метрів від стосу потрібної нам плити жодного(!!!!!) працівника магазину!

Далі намагаємось все ж таки знайти продавця. Вісім працівників магазину яких нам вдалося зловити і попросити продати нам плиту відповідали дуже коротко «Я не з цього відділу, шукайте».

Таким чином ми дісталися до однієї з кас, потім до іншої, звідти з нами сходив «продавець» і нарешті видав невідомої назви папірець на якому власне було правильно зазначено назву та кількість такого необхідного нам товару. Далі цікавіше, для того щоб купити плиту треба:

— на вході у відділ взяти спеціальний транспортний засіб;

— самотужки завантажити  плити на нього (вага кожної близько двадцяти кг.);

— самотужки транспортувати до відповідної каси (цікаво як я дізнаюся, що це саме такаса яка мені потрібна);

— оплатити;

— знову транспортувати до транспортного засобу;

І ніхто(!) не запропонує тобі допомогу!!!!!

А якщо я тендітна жіночка  25-ти років, а за кермом вантажного автомобіля  моя мама? Спасибі тобі «Епіцентр» за сервіс і турботу про моє здоров`я!

Потім історія повторюється при спробі купити гіпсокартон. Але найцікавіша заява від продавця чекала на нас коли ми спробували купити чотирьохметровий профіль CD: «Вам доведеться зачекати 30 (!!!!!!) хвилин, бо раніше Вам зі складу ніхто не видасть». Зашибісь, я напевно прийшов на прогулянку в суперовий супермаркет щоб 30 хвилин чекати десяток профілів. скажу відверто на моєму язику вже крутилися нецензурні вислові а в серці горіло бажання поспілкуватися з директором магазину. Напевно це все дуже яскраво намалювалося на моєму обличчі, бо Андрій дуже швидко сказав»Ок візьмемо трьохметровий»

Потім нас чекало 20-ти хвилинне очікування коло пустої каси, оплата придбаного товару…

В мене от питання, нас за бидло тримають що дозволяють собі так поводитися з людьми, які по суті забезпечують «благосостояние» власників магазину?

Для себе зробив висновок: ніколи не купуватиму в «Епіцентрі», краще переплачу, але такого ставлення не терпітиму.

Я добежал…

Спешу порадовать всех своих друзей и расстроить недругов, которые надеялись на то, что я загнулся на дистанции 800 метров в журналистском забеге на чемпионате мира в Москве. Мне удалось добежать до финиша и даже не стать последним в этих масштабных состязаниях. Судите сами, если было 14 забегов, из которых 3 женских, по 8-9 человек в каждом — много это или мало. Если, кого интересуют ощущения, то их, как и все что происходило во время этого маленького праздника масс-медиа, опишу в ближайшем номере «УЦ».

Скажу, что я был единственным украинцем и в своем забеге  финишировал пятым из 9-ти участников(два сошли) и показал результат 3 минуты о7.80 сек. Ну до победителя из Чехии, у которого 2 минуты ровно, мне конечно далековато, но не это главное. Главное, что приобрел новые впечатления,  сфотографировался с стрелявшим из стартового пистолета  и награждавшим лучших  — бывшим чемпионом мира на стометровке Иоханом Блейком, который выиграл из-за дисквалификации Болта на прошлом мировом первенстве. А еще попросил расписаться олимпийского чемпиона в эстафете прямо на номере и футболке, в которой преодолел дистанцию, а также получил  памятную футболку, как участник состязаний. А что получили победители и призеры читайте в «УЦ». Фото с медиа-забега смотрите здесь:https://www.facebook.com/photo.php?fbid=522623674479072&set=a.522623644479075.1073741829.100001943321551&type=3&theater

А сейчас возвращайтесь в мою предыдущую запись и следите онлайн за финалом состязаний в прыжках в высоту у мужчин и тройном прыжке у женщин, где мы надеемся на награды. ВПЕРЕД, УКРАИНА.

Інтерсіті мінус…

Видно, щось не дуже зростається у обласної влади з необережно закинутою ідеєю попереднього очільника  ощасливити Кіровоград електричкою до Києва.

Тому доводиться займатися фантазіями і прожекторством. Так, за матеріалами сусіднього сайту, «влада області прохатиме профільного віце-прем’єра, аби швидкісний потяг підвищеного комфорту «Інтерсіті», окрім Олександрії, у якості експерименту зупинявся ще й у Кіровограді.»

Цікаво, чи хтось здогадався перед цим показати голові ОДА карту залізничних шляхів ? Переконаний, що швидкісний поїзд «Інтерсіті-плюс» Дніпропетровськ-Київ  не буде заради Кіровограда залазити у 50-ти кілометрову кишеню, до того ж, вилазячи з неї потім іншим боком. Я вже мовчу про те, що залізнична ділянка Чорноліська-Кіровоград на сьогоднішній день жодним чином не пристосована для швидкісного руху.

Чи правомірно змушують мешканців платити за вивіз сміття?

Мене повідомили, що на під’їздах багатоквартирних будинків з’явились повідомлення. Зміст їх полягає у тому,  що 24.07.2013 року Головним управлінням житлово – комунального господарства було проведено конкурс з визначення виконавця послуг зі збирання та перевезення побутових відходів з території м. Кіровограда. За його результатами переможцем визначено ТОВ «РАФ-ПЛЮС» в особі Кіровоградської філії № 2. Нарахування оплати за послуги із вивезення твердих побутових відходів буде здійснюватись згідно тарифів, що затверджені рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 1662 від 28.10.2008 року. Для мешканців багатоквартирних будинків вартість послуги з вивезення відходів складає 5,80 грн/місяць з людини.

Одночасно з  розміщенням таких повідомлень до мешканців від імені ТОВ «РАФ – ПЛЮС» були надіслані квитанції  на оплату послуг зі збирання та перевезення побутових відходів.

Вважаю, що такі дії ТОВ «РАФ – ПЛЮС», а саме надсилання квитанції на оплату послуг зі збирання та вивезення побутових відходів за відсутності укладеного зі споживачем письмового договору є прямим порушенням   ст. ст. 19, 20, 21 Закону України «Про житлово — комунальні послуги» та пункту 13 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070.

Направив відповідне звернення до прокуратури міста, побачимо яка буде реакція.