13 квітня минулого року був виданий указ Президента України № 459/2011 „Про Державну інспекцію сільського господарства України”. Для загалу цей документ мало що говорить. А для аграрної спільноти створення цієї інституції стало чимось на зразок тимчасової втрати свідомості героя відомого радянського фільму „Подскользнулся… Упал… Очнулся – гипс.” Підготувавши цей документ на підпис Президента, „реформатори” відразу упередили питання аграрної громади „а це навіщо?”, і новий орган виконавчої влади був створений: „з метою оптимізації роботи контрольно-інспекційних органів в агропромисловому комплексі”. Мета, звичайно, достойна і глобальна – зосередити всі, по можливості, інспекції під одним дахом і сконцентрувати всі важелі впливу в одних руках.
У нову структуру почали заганяти Державну хлібну інспекцію, Українську державну насіннєву інспекцію, сортодослідну службу (без сортодослідних станцій, про це окремо), земельні інспекції в областях (вивівши їх з структури Держкомзему). Також місцеві адміністрації втратили такі свої структурні підрозділи, як інспекція державного технічного нагляду та інспекція якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції. Ініціативу „підтримав” Кабінет Міністрів, який скасував низку своїх постанов та видав ряд нових.
Відразу треба зауважити, що п.2 указу №459/2011 визначено: „Держсільгоспінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України…” І ось тут починається цікаве. Аграрні „горереформатори” якось залишили поза увагою цей дріб’язок – закони України.
Отже, наприклад, насіннева інспекція. Її існування визначено Законом України „Про насіння і садивний матеріал”, зокрема в ст. 30 вказано, що „державний контроль у насінництві та розсадництві здійснюють Українська державна насіннєва інспекція, Державна насіннєва інспекція Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, міжрайонні державні насіннєві інспекції…”.
Також, згідно ст. 21 цього закону усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості. Проведення сертифікації та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями.
А в указі Президента по іншому: Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині насінництва та розсадництва, а також здійснює сертифікацію насіння і садивного матеріалу з видачею сертифікату Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), та сертифікату Міжнародної асоціації з контролю за якістю насіння (ICTA).
Як тепер бути посадовцю новостворенної інспекції? Якщо виконати Указ – твої дії не відповідатимуть Закону. Виконати ж Закон не дозволяє „горереформування”, бо насіннева інспекція вже ліквідована Кабміном на виконання цього недолугого Указу.
І як тепер бути виробникам насіння і садивного матеріалу, які згідно ст. 15 закону зобов’язані „своєчасно здавати проби насіння і садивного матеріалу для контролю якості до лабораторій Української державної насіннєвої інспекції…”? Закон не передбачає інших лабораторій для цієї мети, а вони вже більшістю передані до Держсільгоспінспекції, і не можуть працювати, бо не акредитовані для неї. Система паралізована. А насіннева інспекція це не тільки сертифікація насіння, це і сертифікація насінневих господарств, апробація і підтвердження якостей насіння, страхові випадки та багато чого ще.
Моделюємо ситуацію: посіяне насіння не дало сходів. Перевірку робили у невідомій лабораторії, якщо взагалі робили. Сертифікат якийсь виданий сільгоспінспекцією. Справа доходить до суду, і скоріше за все виробник, який отримав збитки не доведе своєї правоти, бо папірці в його руках не відповідають Закону України. А посадові особи які їх підписали, не мали законних прав це робити.
Інша інспекція, технічного нагляду. Вона прописана Законом України „Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України”. В ньому ст. 20 визначає „Державний технічний нагляд за відповідністю машин вимогам безпеки здійснюється уповноваженим органом центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики – Головною інспекцією державного технічного нагляду та її територіальними органами – інспекціями державного технічного нагляду, які діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідно до законодавства.” І далі „Державний технічний нагляд у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу реалізується шляхом перевірки посадовими особами органів державного технічного нагляду дотримання вимог, встановлених нормативно-технічною документацією, та правил технічної експлуатації, обліку технічних засобів та безпеки дорожнього руху, забезпечення контролю за виконанням законодавства у сфері захисту прав споживачів на придбану чи відремонтовану техніку, комплектуючі вузли і агрегати до неї, а також охорони праці та навколишнього середовища при її використанні”.
А що ж указ? За ним все це покладається на посадовців Держсільгоспінспекції, які автоматично знову стають порушниками вже іншого Закону України з усіма наслідками.
Вже зараз реєстрація сільськогосподарської техніки або не відбувається взагалі, або проводиться всупереч закону. У аграріїв вже виникли проблеми із переміщенням техніки (закон „Про дорожній рух” також ніхто не відміняв), отриманням кредитів під заставу придбаної техніки та багато інших.
Аналогічні проблеми існують із охороною прав на сорти рослин, імпортно-експортними операціями, сертифікацією елеваторів, визначенням якості та безпечності зерна і продуктів його переробки, охороною праці в сільському господарстві і багатьох інших моментах, належне виконання яких є необхідною умовою повноцінного функціонування українського АПК.
Окремо слід зауважити, що кращі спеціалісти інспекцій, які „зігнали” до купи, або відразу відмовились переходити, або вже зайняті пошуком роботи. „Реформа” вже призвела до втрати сотень фахівців. У приватних бесідах вони говорять, що не розуміють навіщо було руйнувати і не бажають підставлятись, виконуючи заздалегідь незаконні розпорядження.
Роблю невтішний висновок: утворення Держсільгоспінспекції, це „псевдореформа” яка є зразком некомпетентності посадовців Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, Мінагрополітики, Мін’юсту. Вона вже призвела до руйнування частини системи управління в сільському господарстві, створила купу проблем для товаровиробників, змусила тисячі посадових осіб порушувати закони, система управління аграрним сектором стрімко втрачає спеціалістів, сотні установ витратили не один мільйон бюджетних коштів на безграмотні і незаконні рішення „реформаторів” і це тільки за перший рік. Далі буде більше?
многа букафф 🙂