Конкурс по-кировоградски

Помнится мне,  как в августе месяце проводился конкурс эмблем для команды «Елисавет-баскет». Конечно же, я заинтересовалась и решила поучаствовать. Отправила 5 вариантов, все они появились на сайтах, участвовали в голосовании и т.д. (№34-38 на сайте УЦ в списке). Шло время, а о результатах конкурса никто не объявлял. Ну, обидно, досадно, но ладно. Не подошли, так не подошли, тем более, условия и требования изначально были туманные — каждый рисовал, что хотел. И вот, совсем недавно, натыкаюсь я в интернете на свои логотипы —

http://kirovogradbasket.com.ua/uploads/posts/Jz0aZpF1Zrlyi4pKD5CWZ2Ayo.jpg

http://kirovograd24.com/shortly/2013/03/06/klub-elisavet-basket-pochinae-promo-proekt-sprjamovanii-na-populjarizatsiju-basketbolu.htm

Также, логотип присутствует на распечатанном баннере, который висит в зале — вон там сверху он виднеется http://kirovogradbasket.com.ua/news/zvezdnyj-internatsional-elisavet-basketa.html

Теперь вопрос. Так выбрали, или не выбрали, и что это вообще значит? Что за неуважение к труду художников? Я, кажется, потихоньку начинаю догадываться о причинах низкой активности и креативности кировоградцев в такого рода конкурсах — а действительно, даже спасибо не сказали (хотя бы просто поучаствовавшим людям). Обидно! Ну кто так делает?

Доступно о бейсболе

Уже долгие годы бейсбол на Кировоградщине является спортом номер один и спортивной визитной карточкой нашей области. Но не многие полностью разбираются во тонкостях и правилах этой интересной игры. Для того, чтобы вы могли восполнить этот пробел, предлагаю периодически посещать этот блог http://www.sports.ru/tribuna/blogs/fromamericawithlove/ и тогда бейсбол станет вам понятней и доступней.

Знамянка, Александрия — давайте сравним!

С 1-02-2013 стоимость проезда Светловодск-Кременчуг возросла с 8 гривень до 9.50 ! Протяженность маршрута примерно 28 км.

Хотелось бы сравнить со стоимостью проезда, например по маршруту Знамянка-Кировоград, Александрия-Знамянка, Кировогралд-Долинская и т.д. с указанием километража.

Особенности маршрута Светловодск-Кременчуг:

1).Межобластной. Поэтому, городские власти Светловодска на цену проезда повлиять не могут. Цены В Минавтотрансе согласовывают Светловодское и Кременчугское АТП. И это плохо. Как периодически эти автопредприятия обосновывают повышение цен на маршруте никто не знает. Боюсь, что привирают.

2). Маршрут Светловодск-Кременчуг довольно оживленный. Интервал 20-30 минут. Это «дорога жизни» для многих жителей полудепрессивного Светловодска, работающих в Кременчуге.

3).Дороги в Светловодске и окрестностях конечно же отвратительные.

Как следствие:

— Светловодское АТП хочет повысить цены на проезд в самом  Светловодске. По его расчетам она составляет 2.97 Грн. Сейчас стоимость проезда 2.25Грн.

— Ходят разговоры, что Кременчугский вагонный завод решил отменить доставку своих рабочих, жителей Светловодска, мотивируя тем же повышением цен на проезд.

Вообщем, давайте сравним цены на проезд в Светловодске, Знамянке, Александрии, Кировограде.

«І виріс я на чужині…»

Сьогодні річниця з дня народженя Т.Шевченко, чомусь захотілось розмістити, вірш який мені подобається більш всьго в його  творчості

» І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї:
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в бога, як Дніпро
Та наша славная країна…
Аж бачу, там тільки добро,
Де нас нема.
В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село…
У те, де мати повивала
Мене малого і вночі
На свічку Богу заробляла;
Поклони тяжкії б’ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
її дитину… Добре, мамо,
Що ти зараннє спать лягла,
А то б ти Бога прокляла
За мій талан.

Аж страх погано
У тім хорошому селі:
Чорніше чорної землі
Блукають люди; повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур’яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..

І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві… Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини,
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Останні продають штани…
Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать — і мовчать!

А як не бачиш того лиха,
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Між горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люди веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні.»

Жінки з ВІЛ-позитивним статусом.

А свято це має різні грані. Ми збиралися, щоб 5.03 в ефірі каналу «Кіровоград» з’явилася програма про виставку + ЖІНКА = ЖИТТЯ.

Програма, на якій розповідалося про сильних жінок. Надсильних. Які змогли, як правильно сказали, вирватися з прірви. Програма за участі сильних жінок. Особисто для мене честь в тому, що я познайомився з Ганною Константиновою. І честь в тому, що я взагалі брав участь в цій програмі з такою кількістю достойних людей. Моя шана всім, хто там був!

Дуже сподіваюсь, що кожен до 18 березня знайде час прийти на цю виставку в Кіровоградський художній музей. Це потрібно всім. І ВІЛ-позитивним, і ВІЛ-негативним, і ВІЛ-невідомим (тим, хто не знає про свій статус). Кожному ця виставка дасть своє. Але дасть немало. В будні — до 18.00, в п’ятницю, суботу — до 17.00.

Перед записом програми з подивом дізнався про те, що були та є вороги як цієї виставки, так і виставки, яка була присвячена хворим на туберкульоз. Як на мене, то керівництво Художнього музею варте того, щоб їм пам’ятника при житті встановили за такі виставки!!! Вони більше роблять, ніж чиновники з мінздрава для того, щоб боротися за здоров’я людей та за гідне життя тих, хто хворіє!!! Люди, давайте будемо людьми, а не хижими тваринами… Просто немає слів.

Але, давайте, все ж таки про добре. Запрошую всіх на виставку. І сам максимально постараюсь на ній бути.

А поки що, пропоную подивитися випуск ток-шоу «Ми» тим, хто його ще не бачив.

http://youtu.be/XsuVe_ceNDo

Моя киця.

Пам’ятаю, Олена (Vambat) постила тут фотографії киць. Чи то по вівторках, чи то по четвергах. Ось я подумав, а чим 8 березня поганий день для того, щоб оприлюднити фотографії своєї кішечки? Вона, щоправда, горда, фотографуватися не любить. Ось, спіймав якось. Та вийшло те, що вийшло.

Добра справа.

Прошу вибачення у наших прекрасних дам, але я не про 8 березня.

Просто хочу поділитися радістю. Наш блогер Rainbow вирішила поділитися книжками з пацієнтами онкологічного диспансеру. Дякую блогеру Степаничу, який не тільки допоміг привезти їх в диспансер, а ще й додав своїх книжок. Таке собі продовження справи «Єлисаветградського книговиру».

Можливо, й дрібниця як кому. Але як на мене, непогана справа. Думаю, в хіміотерапії будуть хворі, для яких можливість почитати книжку, поки вони вимушені приймати лікування, буде немалою розрадою.

Дякую вам, Олено та Андрію! :good: :good: :good: