Останні декілька років влада активно «намагається» вирішити транспортні проблеми міста. Мається на увазі перш за все міські пасажирські перевезення. При минулій владі це булла грандіозна «транспортна реформа» яка звершилася банальним віджимом та переділом маршрутів. Нинішня влада намагається з усіх сил показати себе «борцем з транспортною мафією», потрошки віджимає назад маршрути і видає за грандіозне досягнення відміну (хоча й не на всіх маршрутах) підвищення проїзду до 3-х гривень. Але жодна влада не намагалася змінити систему. Ту систему при якій влада фактично віддавала маршрути на відкуп деяким наближеним до двору перевізникам і не заважили останнім будувати на міських пасажирських перевезеннях свій тіньовий бидло-бізнес. Нижче роздуми і пропозиції яким чином можливо це змінити:
Перш за все маємо визначити критерії яким має відповідати система:
— Всі райони міста мають бути забезпечені транспортним сполученням якщо не з усіма іншими районами міста, то з пересадочними (вузловими) пунктами звідки можна дістатися в будь-яку точку міста.
— Графік руху транспортних засобів має бути чітким і виконуватися беззаперечно. Інтервал руху транспорту в денний час не має бути більшим – 15-20 хвилин (на мало завантажених маршрутах). Інакше варто переглянути маршрут і його доцільність.
— Вартість проїзду має бути економічно справедливою. Тобто вона має компенсувати витрати перевізника та давати рентабельність достатню для привабливості галузі.
— Транспортні засоби мають бути сучасними, комфортними, чистими. Водії мають бути кваліфікованими, ввічливими, охайними.
Критерії як бачимо надзвичайно прості і зрозумілі. Але чи можливо досягнути цих критеріїв при нинішній системі організації перевезень? Теоретично можливо, детально прописавши в умовах договору ці критерії та організувавши їх виконання. Але на практиці у міської влади немає ні можливості, ні часто і бажання контролювати виконання цих договорів. Міські пасажирські перевезення – це досить великий тіньовий бізнес, в якому дуже часто приймають участь і зацікавлені чиновники міської влади. Отже спробую запропонувати свій варіант виходу з ситуації.
1. Створюється компанія-оператор пасажирських міських перевезень (умовно – Кіровоградпастранс), яка і є розпорядником всіх маршрутів. Компанія займається:
— Створенням і обслуговуванням єдиного диспетчерського центру який буде координувати графіки руху транспорту.
— Визначати вимоги до компаній які виявлять бажання здійснювати перевезення (наявність власного рухомого складу, вимоги до нього, вимоги до водіїв, облаштування ТЗ необхідним додатковим обкладанням) та укладати договори з ними, щодо надання транспортних послуг.
— Створенням і експлуатацією єдиного розрахункового центру – буде впроваджено систему єдиного квитка (наприклад попередньо оплачені картки якими можна буде розрахуватися на будь-якому маршруті);
— Встановлення необхідного обладнання для функціонування диспетчерського та розрахункового центру в кожному ТЗ (детальніше нижче);
— Створенням єдиного рекламного пулу . Транспорт – гарне місце для реклами, як зовнішньої так і внутрішньої. Обладнання всіх транспортних засобів носіями реклами однакового формату дасть змогу більш ефективно залучати рекламодавців.
— Обладнанням зупинок транспорту (нижче детальніше).
2. Диспетчерський центр – координує оперативну роботу ТЗ на маршрутах, здійснює контроль за дотриманням графіку руху в режимі реального часу, оперативно здійснює заміну транспортних засобів у разі їх поломки, сходу з маршруту, веде статистику порушень графіку руху, заповнюваності маршрутів, пікових навантажень та інше, та у відповідності до цього вносить пропозиції щодо зміни графіків руху та зміни до маршрутної сітки.
3. Розрахунковий центр – забезпечує можливість єдиної форми розрахунку на всіх маршрутах міста. Схема, наприклад, виглядає так:
— Випускаються безконтактні розрахункові карти єдиного зразка.
— Створюються різні варіанти для поповнення таких карт (термінали, банки, інтернет, СМС…). Розробляються різні варіанти проїзних квитків (на певний термін, на певну кількість поїздок) та можливості їх придбання через різноманітні канали продажу.
— В транспортних засобах встановлюються зчитувачі карток. При вході пасажир має прикласти картку до зчитувача і таким чином оплачує поїздку.
— Розрахунковий центр оброблює інформацію та на основі цієї інформації здійснює зарахування коштів на рахунки відповідних перевізників (за мінусом своєї комісії та можливих штрафних санкцій за порушення умов договору – перш за все за зрив графіку руху по маршруті)
4. Перевізником може стати будь яка компанія, яка сплатить вступний внесок за кожний заявлений ТЗ (який піде на оплату закупівлі і встановлення обладнання), має власний транспортний парк, має можливість його обслуговувати та підтримувати в робочому стані та готова виконувати вимоги компанії-оператора:
— Транспортні засоби мають бути абсолютно справними, проходити регулярні техогляди та не старші 5-7 років.
— Транспортні засоби мають мати єдину розпізнавальну табличку з інформацією про маршрут (табличка має передбачати можливість швидкої зміни номеру маршруту, оскільки ТЗ не будуть закріплені за конкретним маршрутом), мати бортовий номер;
— ТЗ має бути обладнане спеціальними пристроями для здійснення оплати за проїзд безконтактною картою, системою GPS – навігації та деякими іншими системами;
— Водії мають бути чемними з пасажирами, дотримуватися ПДР, бути охайно одягненими (в перспективі в уніформу)
У випадку якщо бажаючих буде більше ніж потрібно ТЗ для обслуговування маршрутів, буде оголошено аукціон на підвищення розміру вступного внеску. Пройдуть ті хто буде готовий оплатити більший внесок.
В договорах з перевізниками детально описуються обов’язки перевізників, а також санкції за їх невиконання та механізми застосування таких санкцій.
5. Обладнання. Отже, ТЗ мають бути обладнанні:
— Зчитувач безконтактних карт з індикаторами успішності/неуспішності транзакції;
— Блок керування з вбудованим монітором, GPS-модулем, вбудованим 3G модемом, картою пам’яті та виходами на периферійні пристрої (монітор, динаміки, камери). На моніторі блоку керування дублюється індикація успішності здійснення оплати а під час руху надається інформація щодо графіку руху, можливих заторів. Блок керування через динаміки та монітор в автоматичному режимі повідомляє про зупинки. На додатковому моніторі в салоні ТЗ підчас руху можуть демонструватися міські новини та реклама (без звуку)
Розрахунковий та диспетчерський центри оснащаються необхідним обладнанням для збору та систематизації інформації.
6. Зупинки громадського транспорту мають бути обладнанні:
— Навісом від дощу, вітру;
— Місцями для сидіння;
— Графіком руху по кожному маршруту, до якого відноситься ця зупинка;
— Планом — схемою руху маршрутів;
— Електронним табло з інформацією про час очікування наступного ТЗ по кожному з маршрутів (на першому етапі найбільш завантажені зупинки, з поступовим розширенням списку).
Обладнання зупинок можливо частково здійснювати за рахунок здачі рекламних площ на зупинках.
7. Рекламний пул. На базі компанії – оператора створюється рекламний підрозділ, який буде залучати рекламу для розміщення в/на транспортних засобах (на бічних поверхнях ТЗ та на моніторах всередині), на зупинках, на безконтактних картах доступу. При цьому доходи від реклами розподіляються між компаніями — перевізниками та компанією – оператором.
Ось такі пропозиції у стислому викладенні. Хочу зауважити, що це звичайно лише концепція а наскільки вона має право на життя, хотілося би почути думку фахівців… а фахівці у нас практично всі)))
Волкотруб Виталий