«…I великий чорний хрест на 10-Б!»

Шкільні конфлікти — нерідкісне явище. Занадто тонка й делікатна це річ — атмосфера шкільного життя. Здебільшого вона таки наповнена добротою й терпінням вчителів, радістю спілкування з однолітками, а через роки навіть якісь незначні конфлікти й непорозуміння видаються милим, можливо дещо іронічним спогадом. Та протистояння, яке закрутилось навколо 10-Б класу Кіровоградської загальноосвітньої школи №26 І-ІІІ ступенів, навряд чи пригадуватиметься сьогоднішнім школярам саме так.

Власне, певне нерозуміння між директором школи Оленою Яровою та дітьми намітилося ще кілька років тому, коли новопризначена керівниця припинила діяльність шкільного гуртка домашніх тварин (для чого нам цей клопіт?). Після того перестали існувати ще кілька гуртків, але тоді нинішній 10-Б ще ріс.

Йому пощастило з класним керівником. Відомий у Кіровограді вчитель, відмінник освіти України Віра Соколова належить до тих, хто не лише любить і знає свій предмет, уміє ним зацікавити і захопити, а й з повагою ставиться до будь-якого учня, помічає у ньому хоча б крихту хорошого, підтримає і словом, і ділом. Тому в її класі немає цинічної і байдужої молоді, як ми звикли характеризувати нинішнє підростаюче покоління. Саме на 10-Б тримаються більшість шкільних вечорів, концертів, вони беруть участь у міських та й в обласних заходах.

Учні класу під час літніх канікул зібрали матеріал і підготували довідник про пам’ятники Кіровограда, куди, крім фото кожного з них, детального опису, ввійшли також розповіді про історію появи у місті. Цей довідник, звісно, з відповідною рецензією, міг би бути виданим і стати в пригоді не лише школярам, а й широкому колу знавців та любителів краєзнавства. А «Альбом родинної пам’яті», підготовлений цим класом, презентувався в обласному краєзнавчому музеї і став прикладом патріотичного виховання старшокласників.

Не відстають ці діти й в навчанні. Євген Золотих, наприклад, неодноразовий учасник і переможець міських, обласних та всеукраїнських олімпіад із географії, біології, математики, фізики. До того ж хлопчина захоплюється малюванням і навіть вишивкою (на міському конкурсі завоював перше місце!). Юля Черкас любить та добре знає українську мову та літературу і також займає призові місця на олімпіадах з цих предметів. Яна Веслер — переможець міських та обласних олімпіад з права. А Дмитро Дробот дійшов до фіналу на міжнародному конкурсі англійської мови.

У цьому класі є і спортсмени: Констянтин Бесіда має чорний пояс із таеквондо, а Володимир Петренко, Євген Тахтай, Дмитро Бульдович відвідують секцію рукопашного бою. Руслан Діденко займається спортивним орієнтуванням і минулого року відзначився на змаганнях у Криму. А Олександра Крикун уже вісім років член кіностудії «Кураж», Наталя Синенька бере участь у багатьох не лише обласних, а й всеукраїнських фестивалях, конкурсах сучасної пісні.

Не варто пояснювати, що переважна більшість учнів цього класу мають гарні оцінки практично з усіх предметів. Тому, коли вчитель історії та права Сергій Ворона вирішив застосувати якусь особливу методику оцінювання, за якою вчорашні відмінники й хорошисти одержали середні, а то й низькі семестрові оцінки, 10-Б з цим не погодився. І на столі директора школи з’явилася заява про заміну вчителя. До неї Олена Василівна спочатку поставилась цілком толерантно. Але через деякий час у неї склалося враження (чи воно й справді так було?), що під заявою розписалися не батьки, а самі десятикласники. Якщо це навіть і так, то цю формальність можна було легко залагодити, натомість настала дивна реакція директора: «Якщо когось щось не влаштовує, хай іде в іншу школу!»

Батьки тим часом звернулися у міське управління освіти, звідки прибула комісія, яка визнала застосовану Вороною методику оцінювання сумнівною, а дирекції порекомендувала провести перерозподіл годин історії та права. Тепер у 10-Б ці предмети викладає інший вчитель. Конфлікт нібито вичерпаний, тим більше, що у Сергія Олексійовича вистачило мудрості не ставати в позу, а розійтися з 10-Б зі щирими взаємними дружніми побажаннями.

Та, на жаль, мудрості не вистачило в директорки. Вже коли цей конфлікт ішов на спад і було зрозуміло, що вчителя мають замінити, Олена Василівна якось зайшла до 10-Б з вимогою негайно йти на урок до Ворони (принаймні діти так це сприйняли). Пізніше, вже під час зустрічі членів батьківського комітету класу з керівником гуманітарного департаменту Кіровоградської міської ради Ларисою Андреєвою, Олена Василівна пояснить, що вона мала намір представити дітям іншого вчителя. Але ж чому тоді про це спокійно не сказати старшокласникам? Натомість директорка скомандувала: «10-Б! Встали і пішли!» Реакція — нульова. Це й не дивно. Будь-який психолог вам скаже, що у подібній ситуації, та ще й близькій до конфліктної, таку команду виконає хіба що дуже безвольна і керована людина. 10-Б ж був певний у собі. А Ярова не вгавала: «То ви так? То знайте, на вас тепер великий чорний хрест!»

Хрест — не хрест, але, за словами Віри Соколової, директор перестала вітатися з учнями цього класу, по школі поповзли чутки, що його розформують, знову ж, на думку класного керівника, відчувався тиск на батьків і дітей. Голова батьківського комітету класу Галина Бехтер впевнена, що мікроклімат навколо їхнього класу тривожний і це йде саме від адміністрації школи.

Батьки знову написали листа у міське управління освіти, звідки довгенько не надходило жодної відповіді — Олена Ярова пішла у відпустку і поїхала в санаторій. Керівник гуманітарного департаменту міської ради Лариса Андреєва, до якої надійшло звернення батьків, вирішила розставити усі крапки над «і», вислухавши обидві сторони. Позиція Ярової полягала у тому, що вона, вважаючи 10-Б справді сильним і активним класом, не бажала йому зла, про хрест сказала, маючи на увазі зовсім інше — їхню невихованість, яка проявилась у тому, що вони не прореагували на її звернення.

Начальник управління освіти Лариса Костенко тут же, під час зустрічі, передала батькам письмову відповідь управління, де йдеться про те, що Олені Яровій винесена догана.

Знову ж — конфлікт ніби вичерпано. А у чому він, власне, полягав? Його могло б зовсім не бути, аби директор мала трохи інший, вищий рівень культури.

Лариса Костенко запевняє, що Ярова — середній директор, мовляв, конкретних критеріїв діяльності таких керівників не вироблено, тож управління атестує їх як звичайних вчителів, щодо цього, мовляв, до Олени Василівни претензій немає.

Ярова — вчитель початкових класів і фактично у школі, якою керує, як педагог нічим себе не виявила. Призначена вона на директорство у 2004 році, напередодні вирішальних для тодішнього керівництва містом виборів. Саме тоді у Кіровограді масово змінювали керівників бюджетних закладів, не зважаючи на жодні професійні якості, основним критерієм було — свій чи чужий.

Це вже наче історія, яка сьогодні нікому не цікава. Але дивно, що у міському управлінні освіти досі підтримують кадри, призначені явно не за ознакою високого професіоналізму. Доки так буде, доти на таких, як 10-Б, можна буде ставити хрест, бо ж ні їхні успіхи, ні їхня позиція і не почуті, і не потрібні…